Юне обличчя наркоманії

Юне обличчя наркоманії

 

На сьогодні деструктивна поведінка юнаків і дівчат (різні асоціальні прояви: вживання алкогольних та наркотичних речовин, тютюнокуріння) можна пояснити бажанням підлітка самоутвердитись та отримати визнання з боку оточення. Але такі поведінкові прояви зумовлені впливом ситуативних чинників, під час яких юнь ніби самостверджується перед ровесниками і старшими людьми від незнання іншого способу себе показати. Окрім цього, така поведінка залежить ще й від особистісних конструктів характеру: акцентуацій, Я-концепції, самооцінки, соціальної тривожності, самомоніторингу.

Соціальне неблагополуччя нашої країни, а також неспроможність суспільства та держави протистояти такому явищу призвело до того, що за останні роки відбувається несприятлива динаміка щодо стрімкого зростання наркоманії серед юні. Психоактивні речовини стали однією з невід’ємних складових та засобів «влаштування» власного довкілля серед молодих людей. Дуже часто діти-підлітки залишаються без належної уваги з боку дорослих, у яких майже не вистачає часу на виховні заходи. Відповідно підлітки намагаються віднайти певні засоби самореалізації у вуличних компаніях, в яких дуже часто невід’ємним атрибутом дозвілля є психоактивні речовини. Протягом тривалого часу профілактичні заходи, які здійснювалися з підлітками, зводилися до меж, у рамках яких відбувалося формування їхніх уявлень щодо небезпеки, яка їм загрожує від вживання психоактивних речовин.

Тож украй важливим є формування стійкої установки серед осіб підліткової категорії на здоровий спосіб життя. Окрім цього, необхідністю є розвиток у них спроможності чинити опір вабленню вжити психоактивну речовину. Тому для цього, насамперед, необхідно визначити основні чинники поширення вживання психоактивних речовин серед осіб підліткової категорії. За даними Українського медичного та моніторингового центру з алкоголю та наркотиків МОЗ України, найбільш поширеною наркотичною речовиною, яку вживає шкільна молодь віком 14-17 років, принаймні, один раз протягом життя, є марихуана або гашиш (13,1%). Серед молоді вживання інгалянтів становить 3,4 %, транквілізаторів, седативних речовин – 4,2%. Також поширеною наркотичною речовиною, що вживається серед шкільної молоді, є екстазі (3%), що є «дискотечним» наркотиком. У всіх вікових групах розповсюдженість вживання наркотиків серед хлопців є більшою, ніж серед дівчат.

Аналіз різних наукових поглядів та результатів практичних набутків щодо проблеми наркоманії дає змогу виокремити основні групи чинників впливу на стрімке поширення психоактивних речовин серед підлітків, а саме: соціальні, економічні, демографічні, моральні, політичні, медичні та психологічні чинники.

З точки зору соціального підходу можна стверджувати про негативне суспільне ставлення до людей, які зловживають психоактивними речовинами. Це призводить до неадекватної реакції з боку соціуму щодо людини, яка є залежною від психоактивних речовин, та як наслідок – несприйняття та байдужість до неї. Відповідно, єдиним середовищем, де таку людину сприймають як «свою» – це люди з подібною проблемою, зумовленою зловживанням психоактивними речовинами  [ 1, с. 4]. Неприйняття та вигнання такої людини із соціального середовища змушує її існувати у такому несприятливому мікросоціумі, яке руйнує її значно більше, ніж психоактивні речовини. Але, на жаль, більш ніде, окрім цього зазначеного середовища, наркоман не може існувати. Формується свій, особливий культ споживання психоактивних речовин, який є невід’ємною частиною специфічного способу життя, займає найвищий щабель в ієрархії цінностей, стає сленгом, певним атрибутом, стереотипом, установками, поняттями, міфами. Культ споживання психоактивних речовин постає для молоді та підлітків важливим сенсом життя.

У рамках економічного підходу незаконність обігу психоактивних речовин зумовлює значущий за своїм обсягом тіньовий обіг коштів. Держава виділяє дуже великі кошти на утримання людей, залежних від психоактивних речовин. Ці кошти є вкрай необхідними для реалізації заходів щодо вирішення проблем, пов’язаними із охороною здоров’я звичайних людей. Поширення залежності юнаків та підлітків від психоактивних речовин відображається на поведінковому акті, діях, діяльності та призводить до знищення трудової мотивації. Відповідно, у сфері матеріального і духовного виробництва спостерігається беззупинна втрата робочої сили, адже залежна від психоактивних речовин людина не може працювати на рівні з людиною, яка не страждає від згубної залежності. Медичний підхід до вирішення проблеми зловживання психоактивними речовинами стає малоефективним та недієвим як стосовно лікування, так і профілактики.

З точки зору демографічного підходу до зазначеної проблеми можна стверджувати, що систематично зловживають психоактивними речовинами переважно юнаки та підлітки чоловічої статі. Співвідношення залежних людей серед категорій чоловічої та жіночої статі становить приблизно 10/1. Поширення зловживання психоактивними речовинами зумовлює руйнацію стереотипу статеворольової поведінки чоловіків та жінок та поступове згасання в них сексуальних інстинктів. Смертельні випадки від передозування зумовлюють різкі диспропорції у співвідношенні статей, наслідками яких є – зниження рівня народжуваності, збільшення кількості самотніх жінок та неповних сімей. Високий рівень смертності серед людей, залежних від психоактивних речовин, спричинює значне збільшення «бездітних» і безпритульних людей категорії старечого віку, які приречені на самотність та безпорадність.

У контексті морального погляду на проблему зловживання підлітками психоактивними речовинами стає очевидним, що її глобальність зумовлює руйнацію моральності та особистісну деградацію, що й відображається на поведінкових проявах у плані довільного її регулювання. Основою поведінки такої людини стає потреба знайти та вжити психоактивну речовину, яка й зумовлює формування наркотичної системи цінностей.

У рамках політичного погляду на проблему зловживання підлітками психоактивними речовинами можна стверджувати, що останнім часом негативна тенденція її поширення набуває проблеми загальнонаціонального масштабу, поступово стаючи головною загрозою національній безпеці країни. Масштабністю зазначеної проблеми скористалися різні суб’єкти політики (діячі-політики, політичні партії тощо), а також певні соціальні групи та спільноти, роблячи спроби спекулювати на темах, пов’язаних із проблемою поширення залежності від психоактивних речовин серед молодих людей підліткової та юнацької категорії. На жаль, здебільшого це зумовлено прагматичними намірами, а саме: прагненням вигідного розв’язання власних проблем та підвищенням свого рейтингу.

У рамках медичного погляду необхідно зауважити, що традиційна наркологія пояснює залежність людини від психоактивних речовин як хронічну, невиліковну хворобу, протягом якої спостерігаються різнотривалі періоди ремісії. Відповідно, суто медичний підхід до вирішення проблеми залежності від психоактивних речовин стає неефективним як у плані лікувальних та реабілітаційних, так і профілактичних заходів.

З точки зору психологічного підходу необхідно зауважити, що залежними від психоактивних речовин можуть стати люди з будь-якими характерологічними рисами. Разом із цим, бажання стосовно зміни стану свідомості є притаманним будь-якій людині, хоча необхідно зазначити, що не всі люди зловживають психоактивними речовинами. Результати проведених досліджень дають змогу стверджувати, що існують психологічні чинники, які обумовлені як індивідуальними особливостями людини, так і соціальними умовами її існування [1, с.9].

Ставлення дітей, підлітків і молоді до психоактивних речовин протягом їхнього онтогенезу істотно змінюється, наприклад:

- у віці від 8 до 11 років, у пребуртатний період, діти можуть цікавитися всім, що пов’язане із психоактивними речовинами – їх дією, засобом вживання тощо. Психоактивні речовини для них є невідомим і заборонним світом. А це, у свою чергу, детермінує їхню особливу зацікавленість. За результатами експериментальних досліджень діти цього віку могли нічого не чути та/або нічого не розуміти про наслідки зловживання психоактивними речовинами. Інформація про наркотики, яку вони найчастіше отримують зі слів друзів та випадкових знайомих, є ніби вирваною з контексту – частковою, неповною та уривчастою. Дуже часто дітей цього віку залучають у більш дорослі «спільноти» як розповсюджувачів психоактивних речовин;

- у віці від 11 до 13 років є небезпека початку вживання, а потім і зловживання підлітками психоактивними речовинами. Як детермінантою формування інтересу до ПАР стає широко розповсюджена оманлива інформація стосовно них та загальна доступність. Про психоактивні речовини підлітків цього віку вже багато різноманітної інформації, яку вони отримують від знайомих та друзів під час спілкування. Але зміст зазначеної інформації дуже часто має спотворений та оманливий характер. Ставлення до психоактивних речовин у підлітків формується якщо не з позитивного боку, то з присутністю певного «ореола привабливості». Небезпека зловживання підлітками психоактивними речовинами є недооціненою у сучасному суспільстві. Обговорення проблеми наркотизації і алкоголізації підлітків відбувається тільки на найнижчому – місцевому рівні. Перші випадки наркотизації і алкоголізації в підлітків у 11-13 років пов’язані, передусім, із несприятливими умовами в колі сім’ї або шкільного колективу, почуттям самотності та приреченості, критичним ставленням до поведінки однолітків. Також загальнодоступними є лікарські препарати та побутова хімія, які «винахідливі» залежні підлітки можуть застосувати речовину. Небезпечним є те, що вони нібито вважаються менш шкідливими та небезпечними;

- у віці від 14 до 17 років, який є найнебезпечнішим для початку експериментування з будь-якими психоактивними речовинами, досвід знайомства із психоактивними речовинами відбувається на дискотеках, молодіжних вечірках, у компаніях друзів, у підворітті, тобто у просторах, що є ізольованими від впливу дорослих. У більшості підлітків на цей час може бути вже безпосередній власний досвід споживання тої чи іншої психоактивної речовини чи опосередкований – через інформацію від близьких знайомих і однолітків. Разом із розширенням обсягу та об’єктивізацією інформації щодо наркотиків і ризику зловживання психоактивними речовинами має місце формування суб’єктивного ставлення до них.

Проаналізувавши результати дослідження німецького психолога К. Леонгарда стосовно акцентуацій характеру як індивідуальної властивості людини, психіатр та нарколог А. Лічко дійшов висновку, що підлітки, схильні до зловживання психоактивними речовинами, найчастіше зустрічаються серед таких акцентуйованих типів:

- підлітки з гіпертимністю здебільшого прагнуть до спілкування, до взаємодії з однолітками. Будучи фізично активними, вони постійно виявляють ініціативу, що у свою чергу зумовлює їхню першість у компаніях та позицію лідерства. Разом із тим вони мають організаторські здібності, що виявляються у взаємодії з іншими, а також оптимістично налаштовані щодо виконання доручень. Але наявність у гіпертимів потреби адреналіну, жадоби пригод і вражень може призвести до небажаних, неблагополучних компаній, які проводять вільний час, зловживаючи психоактивними речовинами;

- для підлітків нестійкого типу характерним є низький рівень довільності, прагнення до бездіяльного проводження часу, до веселощів. Вони не визнають ніяких доручень з боку дорослих та вчителів, надаючи перевагу азартним іграм, ігровим автоматам та вживанню психоактивних речовин.

Підлітки епілептоїдного типу відрізняються емоційним застряганням, образливістю, злопам’ятністю, неадекватною наполегливістю в досягненні мети. Періодичні зміни настрою виникають без будь-яких причин і супроводжуються станами нудьги, досади, страху, гніву. Зазначені риси характеру стають перепоною для нормального процесу соціальної адаптації. Маючи низький рівень адаптивних здібностей, епілептоїди будь-яким чином прагнуть «відійти» від реалій буденності за допомогою ПАР. Причому звикання до психоактивних речовин у них відбувається майже з першої спроби. Внаслідок відсутності почуття міри вони споживають у великих дозах алкогольні напої та слабкі наркотики. Це, у свою чергу, спричинює проблему формування в них залежності від ПАР.

Підлітки істероїдного типу характеризуються демонстративністю, прагненням бути в центрі уваги, причому вони намагаються привернути увагу до себе будь-якими способами, а саме: влаштовують сварки, конфліктують. Споживання наркотиків пов’язане з бажанням виділитися своєю незалежністю, неординарністю, а також прагненням «утекти» від реалій життя. Невдачі та негаразди, які відбуваються з ними, дуже часто зумовлені наявністю неадекватно завищеної самооцінки.

Підлітки, які мають зазначені акцентуації, зовсім не обов’язково можуть стати алкоголіками або наркоманами. Ці характерологічні риси є передумовою для формування в них ваблень до психоактивних речовин. Бажано ще раз зауважити на тому, що такі характерологічні загострення є крайніми варіантами нормального розвитку психіки. За наявності загостреної циклоїдної, астено-невротичної, сенситивної акцентуації зловживання психоактивними речовинами серед підлітків зустрічається вкрай рідко. Все залежить від того, які профілактично-виховні впливи будуть застосовуватися щодо них та яке соціальне мікросередовище їх оточує.

Таким чином, успішність профілактичних заходів щодо попередження наркоманії серед осіб підліткової категорії визначається встановленням основних чинників вживання ними психоактивних речовин. Разом із цим необхідним є врахування вікового періоду підлітків, а також виявлення можливих патохарактерологічних рис, залежно від яких формується відповідне ставлення до наркотиків.

 

Аліна Фрадинська,

доцент Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», кандидат психологічних наук,

Наталія Чумак,

студентка Хмельницького інституту

Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016

автор: Аліна Фрадинська, доцент Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», Наталія Чумак, студентка Хмельницького інституту

видання: Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016, час видання: 2016


27/03/2016