Аналіз розуміння поняття «альтруїзм» у психології

АНАЛІЗ РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «АЛЬТРУЇЗМ» У ПСИХОЛОГІЇ

 

УДК 159.943 : 17.035.1 

 

Кондратюк, Світлана,

кандидат психологічних наук,

Університет  «Україна»,

Хмельницький інститут соціальних технологій,

кафедра психології,

доцент кафедри психології

Левицька, Олександра,

студентка

 

АНОТАЦІЯ

У статті здійснюється аналіз розуміння альтруїзму в психології у відповідних словниках, довідниках, положеннях авторитетних дослідників. Сутність альтруїзму розкривається у філософії (моральна категорія), біології (інстинкт), етиці (моральний принцип), соціології (критерій моральної поведінки), психології (особистісна характеристика). Альтруїзм описує певні властивості особистості і займає важливе місце в психологічних і освітніх системах видатних учених. Мета цієї статті полягає у визначенні важливості формування альтруїзму, як особистої цінності для життя людини. В даній статті розглядаються визначені вченими мотиви  альтруїзму; основні негативні стереотипи щодо альтруїзму; теорії альтруїзму; причини, що спонукають до альтруїзму. Розглянуто розвиток альтруїзму в студентському середовищі. Здійснено висновок, що альтруїзм виступає показником таких стосунків в яких проявляється турботливість, співпереживання, безкорисливість.

Ключові слова: альтруїзм, альтруїстична поведінка, альтруїстична спрямованість, альтруїстичні прояви, альтруїстичне мотивація, альтруїстичні цінності, виховання альтруїзму.

 

THE АNALYSIS OF UNDERSTANDING OF ALTRUISM IN PSYCHOLOGY

 

Кondratyuk, Svetlana,

candidate of psychological sciences,

«Ukraine» University, 

Khmelnytskyi Institute of Social Technologies,

Department of Psychology,

Docent,

Levytska, Olexandrа,

student

 

SUMMARY

The analysis of understanding of altruism in psychology in the respective dictionaries, reference books, the provisions of authoritative researchers is done in this article. The essence of altruism is revealed in philosophy (moral category), biology (instinct), ethics (moral principle), sociology (criterion of moral behavior), psychology (personal characteristics). Altruism describes certain properties of the personality and occupies an important place in psychological and educational systems of prominent scientists. The aim of this article is the determining of importance of the formation of altruism as personal values ​​for human life. Motivations to altruism; main negative stereotypes about altruism; theories that focus on the development of the rules of altruism, which are identified by scientists are analyzed in this article. The development of altruism in the students’ environment is considered. The conclusion that altruism is the indicator of such relationships in which care, empathy and unselfishness are reflected was made.

Keywords: altruism, altruistic behavior, altruistic orientation, altruistic displays, altruistic motivation, altruistic values, education of altruism.

 

Поняття альтруїзму добре знайомі кожній особистості, від рівня сформованості якого залежить подальше формування моральних цінностей. Це поняття характеризує певні властивості особистості та посідає важливе місце в психолого-педагогічних системах видатних вчених.

Здебільшого альтруїстичні прояви особистості здійснюються залежно від настрою, ситуації (вільний час, приклад допомоги), релігійності та відносно людини, яка має привабливу зовнішність або протилежну стать.

Альтруїстична поведінка людини з мотивом морального боргу полягає в тому, що прояв альтруїзму відбувається задля покращення самооцінки, самоповаги, гордості, їх допомога носить жертовний характер. Поведінка людини з моральним співчуттям виражається в розумінні почуттів і думок іншої людини, наданні моральної підтримки її прагненням і готовності сприяти їх здійсненню, проте не завжди доходить до дії, альтруїстичні прояви не стійкі [1].

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що внесок у розроблення питань альтруїзму зробили зарубіжні та вітчизняні вчені А. Адлер, І. Бех, Л. Божович, М. Боришевський, Д. Кемпбел, Р. Коген, С. Максименко, М. Савчин, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, Р. Павелків, Е. Помиткін, А. Ренд, К. Роджерс, С. Рубінштейн, В. Франкл, Е. Фромм, В. Ядов та інші.

О. Конт вперше ввів поняття «альтруїзм», сформулювавши принцип «Живи для інших». Вчений розрізняв властивий тваринам інстинктивний альтруїзм, що поєднує індивіда й рід і потім руйнується цивілізацією, і альтруїзм, що виникає і розвивається вже у її рамках і перетворюється в кінцевому результаті в спонтанне вродженою властивістю, що об'єднує всіх людей.

Особливого значення для гармонійного розвитку особистості набувають розвиток базових ціннісних якостей: гуманізм, турботливість, щедрість і безкорисливість, чесність, терпимість, взаємодопомога, співчуття та співпереживання, піклування, підтримка, ціннісне ставлення до інших, наявність яких сприятиме розвитку альтруїзму.

Розглянемо дефініції поняття «альтруїзм» наведені у відповідних словниках, довідниках, положеннях авторитетних дослідників.

Альтруїзм – безкорисна діяльність задля блага інших людей, поєднана з прагненням їм допомогти [2, 11]; якість, діаметрально протилежна егоїзму; альтруїст небайдужий і готовий допомогти абсолютно безкорисливо, навіть тоді, коли йому не пропонують нічого натомість і коли він не чекає ніякої подяки [3]; етичний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до діяльності на благо інших, у готовності заради іншої людини зректися власних інтересів; протилежний егоїзмові [4].

Так, у «Словнику практичного психолога» С. Головіна [5] зазначено, що «альтруїзм – система орієнтації ціннісних особистості, при якій центральний мотив і критерій моральної оцінки – це інтереси іншої людини або соціальної спільності. Термін введений французьким філософом О. Контом як протилежний поняттю егоїзму. Центральна ідея альтруїзму – ідея безкорисливості як непрагматично орієнтованої діяльності, що виконується в інтересах інших людей і не передбачає реальної винагороди. Альтруїзм може стати усвідомленою орієнтацією ціннісної, що визначає поведінку особистості в цілому; тоді він перетворюється на сенс життя особистості. Абсолютизація альтруїзму настільки ж помилкова, як і його недооцінка. Реальна значимість альтруїстичної поведінки особистості визначається характером цінностей, що лежать в основі взаємин з іншими людьми. Альтруїзм може виступати як соціально-психологічний прояв гуманності, а також у повсякденному спілкуванні і діяльності людей. Механізмом прояву альтруїзму може виявитися ситуативна альтруїстична установка, що актуалізується в конкретних небезпечних ситуаціях (наприклад, порятунок дитини ціною власного життя). У концепції З. Фрейда прояви альтруїзму розглядаються як невротична потреба суб'єкта в ослабленні почуття провини, або ж як компенсація їх первісного егоїзму, підданого витіснення».

У словнику-довіднику [6, 16-17] описано сутність поняття «альтруїзм» наведемо його повністю: «Розглядають альтруїзм як різновид суспільної поведінки, коли одна людина добровільно допомагає іншій з тими чи іншими витратами для себе. Основною рушійною силою альтруїстичної поведінки вважається бажання поліпшити благополуччя іншої особистості, а не очікування якоїсь нагороди.

Пропонуються наступні пояснення людського альтруїзму:

Причина нашого бажання допомагати іншим людям залежить від емпатії. Ми допомагаємо іншим, оскільки поділяємо їхні душевні страждання (гіпотеза емпатійного альтруїзму).

Ми допомагаємо іншим, оскільки прагнемо подолати негативний стан, в якому самі перебуваємо. Вид людського горя або страждань засмучує нас, і ми хочемо позбутися цього. Безкорисливо допомагаючи іншій людині, ми усуваємо джерело власних неприємних відчуттів (модель полегшення негативного стану).

У соціобіологічних теоріях увага акцентується на тому, що хоча нам здається, ніби в діях альтруїста відсутній особистий інтерес, насправді він часто присутній в прихованому вигляді. Альтруїстична поведінка розглядається як стратегія, що сформувалася в процесі природнього добору. Проявляючи альтруїзм до близьких родичів, ми допомагаємо збереженню людського генофонду. Допомагаючи комусь сьогодні (наприклад, пропускаючи інший автомобіль), ми вважаємо, що ця послуга буде повернута нам пізніше.

Культурні теорії акцентують увагу на розвитку норм альтруїзму. Мається на увазі норма соціальної відповідальності (допомога тим хто її потребує) і норма взаємної відповідальності (допомога тим, хто допоміг вам). У цих теоріях стверджують, що соціальна еволюція здійснює набагато більш значний вплив на людський альтруїзм, ніж біологічна еволюція».

І. Стецько в результаті дисертаційного дослідження формулює таке пояснення поняття «альтруїзм»  – інтегративне особистісне утворення, базовими складовими якого є: безкорислива діяльність й допомога людям, готовність пожертвувати для їхнього блага особистими інтересами, піклування про потреби, добробут інших, доброчинність [7, 6].

Сутність альтруїзму розкривається у філософії (моральна категорія), біології (інстинкт), етиці (моральний принцип), соціології (критерій моральної поведінки), психології (особистісна характеристика).

Для того, щоб зрозуміти альтруїстичну поведінку Д. Майерс описує поширені у психології три теорії альтруїзму: теорія соціального обміну, теорія соціальних норм та еволюційна теорія. Теорія соціального обміну полягає у наданні допомоги пов’язано з мотивацією, бажанням людини мінімізувати витрати та оптимізувати винагороду (зовнішня та внутрішня). Теорія соціальних норм виходить із того, що надання допомоги зумовлено наявністю у суспільстві певних правил (соціальні очікування): «норма взаємності» – відповідаємо добром, тим, хто допомагає нам, норма «соціальної відповідальності»  – надаємо допомогу людям навіть, якщо за це вони не в змозі віддячити нам. Еволюційна теорія альтруїзму ґрунтується на ідеї про те, що альтруїзм необхідний для «захисту свого роду та їх передачу наступним поколінням» [3]

Малиношевський Р. у статті «Соціально-педагогічні орієнтири виховання альтруїзму» [8, 120-121] пояснює декілька основних негативних стереотипів щодо альтруїзму, що демонструє складність феномену альтруїзму. «Перший стереотип безпосередньо пов’язаний із запереченням самого безкорисливого характеру альтруїстичного вчинку. Суть такого стереотипу зводиться до думки, що у соціальній реальності як такий вчинок, що не має на меті отримання практичної користі, – неможливий. Навіть у тому разі, коли одна людина суттєво допомогла іншій і відсутні всі ознаки, що за свою допомогу вона отримала якусь винагороду, в основі її дій, в будь-якому випадку, лежали прагматичні розрахунки. Навіть якщо вона не отримала матеріальних здобутків, то принаймні самоствердилася, пропіарилась та отримала соціальне схвалення і, можливо, в подальшому використає свої дії собі на користь.

Другим, але не менш дієвим, є стереотип жертовності. Тобто зосередившись на феномені альтруїзм розум миттєво фіксує увагу не просто на безкорисливості людини й обмеженні власних інтересів, на рівноцінному поєднанні суспільного та індивідуального, а на елементі жертовності, що імпліцитно тут міститься. Більш того, елемент жертовності витлумачується в есхатологічній формі, що логічно пов’язана зі смертю суб’єкта. Звичайно, що така інтерпретація викликає острах. Проте елемент жертовності може і суттєво варіюватися та набувати монетарногрошових форм. І тоді жертовність означає не що інше як суттєві фінансові витрати. Тобто ідея безкорисливого вчинку трансформується в тезу, що безкорисливість і альтруїзм – це не що інше як обов’язкова необхідність віддати іншому все. І це все розуміється як: гроші, матеріальні цінності, власний час і т.д.

Такі стереотипи можуть на перший погляд здатися досить примітивними. Проте необхідно наголосити, що у реальні дійсності щойно зайде мова про виховання альтруїзму у дитини одразу у переважної більшості батьків, вчителів і науковців виникає сумнів щодо його доцільності в сучасних культурно-історичних та економічних умовах, коли кожен гостро відчуває проблемність власного життя».

Рідкодубська А. аналізуючи дослідження М. Снайдер, А. Омото і Д. Клері вказує на виявлені вченими шість причин, що спонукають до альтруїзму [9, 138] :

1. Моральні причини: бажання діяти відповідно загальнолюдських цінностей і небайдужість до інших;

2. Когнітивні причини: бажання краще пізнати людей або набути навичок;

3. Соціальні причини: стати членом групи і заслужити на схвалення;

4. Карєрні міркування: набути досвіду і контактів, корисних для подальшого просування по службі;

5 .Захист власного Я: бажання позбутися відчуття провини або втеча від особистих проблем;

6. Підвищення самооцінки: зміцнення почуття власної гідності і упевненості в собі.

Малиношевський Р. опираючись на дослідження Т. Алєксєєнко, Є. Насиновської та інших визначає загальні обриси розуміння архітектоніки альтруїзму, яка складається з трьох взаємопов’язаних блоків [8, 122] :

1. Альтруїстична мотивація, що включає в себе: мотив співчуття, потребу допомагати іншим, інтерес до доброчинності.

2. Альтруїстичні ціннісні орієнтації, до яких входять: домінування просоціальних цінностей та усвідомлення самоцінності іншої людини.

3. Готовність до соціальнозначущої діяльності, яка неможлива без: активної життєвої позиції, наявності особистої відповідальності за соціальні зміни; готовності до безкорисливої діяльності, знання механізму здійснення альтруїзму, досвід доброчинної діяльності

Альтруїстична орієнтація виступає поширеною формою людської активності, проявляється в різноманітних життєвих ситуаціях та відіграє важливу роль в міжособистісних контактах, внутрішньогрупової взаємодії, спілкуванні та спільній діяльності людей.

Перед психолого-педагогічною наукою постає завдання визначення важливості сформованості цієї особистісної цінності для життєдіяльності людини (визначення умов та механізмів)

Важливим завданням виступає вивчення альтруїзму в студентському середовищі, коли відбуваються важливі зміни в самосвідомості особистості. Юнацька орієнтація на «самопізнання» поступово перетворюється в «особистісне самовизначення», прагнення юнака усвідомити себе членом суспільства, суб'єктом суспільних відносин, що сприяє розвитку соціально-моральних якостей особистості.

Альтруїзм – риса особистості формується з наймолодшого віку під впливом відповідного виховання, коли дітей навчають розуміти потреби інших людей, допомагати їм, захищати слабших, одночасно позбавлятися власних егоїстичних нахилів [10].

Як зазначає, М. Наконечна, особистість, що потребує допомоги і отримує її, стає більш благополучною, а суб’єкт, котрий надає цю допомогу, перетворюється на більш зрілого відповідального, такого, що повноцінно функціонує [11, 9].

Стецько І. [12, 209-211] враховуючи сукупність кількісної та якісної характеристик показників професійно-виховної компетентності, конкретизувала чотири рівні готовності студентів майбутніх вчителів до виховання альтруїзму.

Високий рівень готовності характерний для студентів (учителів) високого ступеня сформованості професійно-виховної компетентності.

Педагоги, які досягли цього рівня готовності, вирізняються творчим підходом до обґрунтування (розуміння) суті таких базових понять, як альтруїзм, емпатія, безкорисливі сть, толерантність, милосердя; володіють знаннями щодо виявів альтруїзму та альтруїстичних взаємин і креативно використовують їх у виховному процесі; вміють оцінювати тенденції альтруїстично-егоїстичних виявів у суспільстві; розуміють і застосовують механізми формування альтруїстичних якостей особистості; обізнані з традиціями виховання альтруїзму в Україні та за кордоном; засвоїли й творчо використовують діагностичні методики виявлення альтруїзму; володіють методикою розвитку альтруїстичних взаємин і творчо застосовують її у виховному процесі; вміють прогнозувати, моделювати стратегію виховання альтруїстичних взаємин школярів; здійснюють відбір науково-методичної й художньої літератури з проблем альтруїстичного виховання та порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду за питаннями дослідження.

Для цих студентів (учителів) характерні базові складові альтруїзму (любов до людей, доброзичливість, доброта, співчуття, емпатія, милосердя, чуйність, безкорисливість, ввічливість, дружелюбність, толерантність та ін.); альтруїстична спрямованість (альтруїстична поведінка/вчинки; альтруїстичні мотиви; сповідування високоморальних життєвих цінностей); вияв розуміння, співчуття, симпатії, поваги, підтримки, допомоги, піклування, уваги у ставленні до людей.

Майбутні педагоги, які мають високий рівень готовності, переконані в суспільній значущості альтруїстичного виховання учнів, розуміють важливість цих взаємин; прагнуть до вдосконалення фахової компетенції на засадах альтруїзму; вирізняються творчим підходом до розуміння особливостей виховання альтруїзму в ХХІ ст.; здатністю й прагненням до креативної діяльності для його розвитку; креативного використання традицій виховання у навчально-виховному процесі; наявністю творчої ініціативи у реалізації цих завдань.

До достатнього рівня готовності зараховано студентів (учителів), для яких властиві перелічені вище ознаки її вияву, однак ці педагоги керуються у діяльності як альтруїстичними, так і частково егоїстичними мотивами; сповідують високоморальні життєві цінності, проте певною мірою акцентують увагу на вартостях особистісно орієнтованого та матеріалістичного характеру. Для фахівців цього рівня лише частково характерні вміння прогнозувати, моделювати стратегію виховання альтруїстичних взаємин школярів; здійснювати відбір науково-методичної й художньої літератури, а також порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду з проблеми дослідження; їхній творчий потенціал не завжди високий.

Студентам (учителям) середнього рівня готовності властиві всі ознаки цього критерію, але вони виявили їх епізодично, непослідовно, неінтегровано. Педагоги цього рівня діяльності керуються здебільшого егоїстичними мотивами й користолюбними інтересами, рідше альтруїстичними вчинками; пріоритетними характеристиками є матеріальні й особистісно орієнтовані чинники, лише часткове володіння методикою формування й виховання альтруїзму та альтруїстичних взаємин і діагностичними методиками виявлення цієї якості і досліджувані певною мірою вміли здійснювати відбір літератури й порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду з цієї проблеми; їхній творчий потенціал реалізовувався фрагментарно.

Спеціалісти низького рівня готовності мали фрагментарні, неінтегровані, несистематичні знання щодо виявів альтруїзму та альтруїстичних взаємин або не володіли ними взагалі; для них не були властиві базові характеристики альтруїзму, вони вирізнялися самозакоханістю, егоїзмом, користолюбством, зарозумілістю, превалюванням егоцентричного підходу у взаєминах з людьми; акцентували увагу на цінностях особистісно орієнтованого та матеріалістичного характеру. Студенти (вчителі) цього рівня не усвідомлювали значущості виховання альтруїзму в школярів; не володіли методикою виховання цієї якості та альтруїстичних взаємин між учнями; вирізнялися невмінням здійснювати відбір науково-методичної й художньої літератури з проблем розвитку альтруїзму; відсутністю умінь здійснювати порівняльний аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду з питання дослідження; небажанням удосконалювати фахову компетенцію на альтруїстичних засадах; відсутністю творчого потенціалу у процесі виховання цієї риси характеру людини.

На нашу думку, рівні готовності студентів до виховання альтруїзму розроблені І. Стецько можна використовувати як для майбутніх вчителів, так і для майбутніх психологів.

Особистість формується у взаємодії людини з оточуючим світом, і в цьому процесі задіяні як зовнішні впливи, так і внутрішні умови. Альтруїзм, як якість особистості не є сталою, важливим є особисте бажання прояву турботливості, співпереживання, безкорисливості, що виступає показником людяних стосунків.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Ильин Е.П. Психология помощи. Альтруизм, эгоизм, эмпатия / Евгений Павлович Ильин. — СПб. : Питер, 2013. — 304с.
  2. Василюк А. Педагогічний словник-лексикон: Англ.-укр., укр.-англ. / Алла Василюк; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2004. – 154 с.
  3. Майерс Д. Социальная психология  / Дэвид Майерс. — СПб. : Питер, 1997. – 688 с.
  4. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник [Текст] : довідкове вид. / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
  5. Словарь практического психолога // Сост. С. Ю. Головин – Изд-во АСТ, Харвест, 2001. – 554 с.
  6. Кордуэлл М. Психология. А-Я: Словарь-справочник / Пер. с англ. К. С. Ткаченко. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 448 с.
  7. Стецько І. І. Виховання альтруїзму у старшокласників : автореферат дис…. канд.пед.наук : 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / І. І.Стецько – К., 2011. – 19 с.
  8. Малиношевський Р. В. Соціально-педагогічні орієнтири виховання альтруїзму [Електронний ресурс] / Р. В. Малиношевський // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Психолого-педагогічні науки. - 2014. – № 2. – С. 119-124. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nzspp_2014_2_22.pdf
  9. Рідкодубська А. Альтруїзм як педагогічна категорія [Електронний ресурс] / А. Рідкодубська // Педагогічний дискурс. – 2014. – Вип. 17. – С. 136-140. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/0peddysk_2014_17_28.pdf
  10. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник [Текст] : довідкове вид. / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
  11. Наконечна М. М. Допомога іншому психологічні аспекти : монографія / М. М.Наконечна. – К. : Вид. дім «Слово», 2012. – 184 с.
  12. Стецько І. Підготовка майбутніх учителів-філологів до виховання альтруїзму як пріоритетна умова розвитку педагогічної науки і практики [Електронний ресурс] / І. Стецько // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2014. – № 9(2). – С. 206-213. – Режим доступу: httpHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"://HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"nbuvHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf".HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"govHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf".HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"uaHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"/HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"jHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"-HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"pdfHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"/HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"ppsvHYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"_2014_9(2)__31.HYPERLINK "http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9%282%29__31.pdf"pdf

 

REFERENCES:

1.  Yl'yn E.P. Psyhologyja pomoshhy. Al'truyzm, эgoyzm, эmpatyja / Evgenyj Pavlovych Yl'yn. — SPb. : Pyter, 2013. — 304s.

2.  Vasyljuk A. Pedagogichnyj slovnyk-leksykon: Angl.-ukr., ukr.-angl. / Alla Vasyljuk; Nizhyn. derzh. un-t im. M. Gogolja. – Nizhyn, 2004. – 154 s.

3. Majers D. Socyal'naja psyhologyja  / Dэvyd Majers. — SPb. : Pyter, 1997. – 688 s.

4. Goncharenko S. U. Ukrai'ns'kyj pedagogichnyj slovnyk [Tekst] : dovidkove vyd. / S. U. Goncharenko. – K. : Lybid', 1997. – 374 s.

5. Slovar' praktycheskogo psyhologa // Sost. S. Ju. Golovyn – Yzd-vo AST, Harvest, 2001. – 554 s.

6. Korduэll M. Psyhologyja. A-Ja: Slovar'-spravochnyk / Per. s angl. K. S. Tkachenko. – M. : FAYR-PRESS, 2000. – 448 s.

7. Stec'ko I. I. Vyhovannja al'trui'zmu u starshoklasnykiv : avtoreferat dys…. kand.ped.nauk : 13.00.07 «Teorija i metodyka vyhovannja» / I. I.Stec'ko – K., 2011. – 19 s.

8. Malynoshevs'kyj R. V. Social'no-pedagogichni orijentyry vyhovannja al'trui'zmu [Elektronnyj resurs] / R. V. Malynoshevs'kyj // Naukovi zapysky [Nizhyns'kogo derzhavnogo universytetu im. Mykoly Gogolja]. Psyhologo-pedagogichni nauky. - 2014. – № 2. – S. 119-124. – Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nzspp_2014_2_22.pdf

9. Ridkodubs'ka A. Al'trui'zm jak pedagogichna kategorija [Elektronnyj resurs] / A. Ridkodubs'ka // Pedagogichnyj dyskurs. – 2014. – Vyp. 17. – S. 136-140. – Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/0peddysk_2014_17_28.pdf

10. Goncharenko S. U. Ukrai'ns'kyj pedagogichnyj slovnyk [Tekst] : dovidkove vyd. / S. U. Goncharenko. – K. : Lybid', 1997. – 374 s.

11. Nakonechna M. M. Dopomoga inshomu psyhologichni aspekty : monografija / M. M.Nakonechna. – K. : Vyd. dim «Slovo», 2012. – 184 s.

12. Stec'ko I. Pidgotovka majbutnih uchyteliv-filologiv do vyhovannja al'trui'zmu jak priorytetna umova rozvytku pedagogichnoi' nauky i praktyky [Elektronnyj resurs] / I. Stec'ko // Problemy pidgotovky suchasnogo vchytelja. – 2014. – № 9(2). – S. 206-213. – Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ppsv_2014_9(2)__31.pdf

 

автор: Кондратюк Світлана, кандидат психологічних наук, Університет «Україна», Хмельницький інститут соціальних технологій, кафедра психології, доцент кафедри психології; Левицька Олександра, студентка

видання: Освіта регіонів: Політологія. Психологія. Комунікації, №3-4 2015, час видання: 2016


17/12/2015