Формальне та змістовне розуміння верховенства права

ФОРМАЛЬНЕ ТА ЗМІСТОВНЕ РОЗУМІННЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

 

Севрюков Д.Г.

30.04.2012

 

Стаття 1 Конституції проголошує Україну правовою державою. В доктрині в найбільш загальних рисах під правовою державою розуміється держава, в якій панує принцип верховенства права. В ст.8 КУ встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Визначення даного принципу не наводиться. Тому безумовно актуальним видається необхідність розуміння того, чим є верховенство права з точки зору західної традиції права, в надрах якої власне і сформувався даний принцип.  

Термін «верховенство права» вперше вжив у ХІХ столітті британський юрист А.Дайсі. Згідно Дайсі словосполучення rule of law має 3 значення: 1) відсутність в уряду свавільних повноважень карати громадян або вчиняти дії, спрямованих проти життя та власності; 2) підкорення будь-якої людини, незалежно від її статусу, загальному закону та судам загальної юрисдикції; 3) панування духу законності, під яким розуміється особлива властивість англійських інститутів, а саме те, що захист прав індивідів походить не з загальних, абстрактних конституційних принципів, а встановлюються судами при розгляді конкретних справ.

У ХХ столітті були розроблені впливові концепції, які розглядали принцип верховенства права в формальному сенсі. Основним вимогами до верховенства права були формальна рівність суб’єктів права, загальність правових норм, чіткість формулювань, публічне проголошення, стабільність протягом певного часу, заборона зворотної дії закону та ін. Рівне ставлення права до всіх мало стати запорукою правової захищеності суспільства від незаконної агресії як з боку індивідів, так і владних інституцій. Але формальні теорії верховенства права не висувають критерію правомірності і справедливості самих законів і законності, принципу їх розрізнення з легалізованою формою насильства.

Змістовні теорії верховенства права є більш складними концепціями. Вони ґрунтуються здебільшого на природно-правових концепціях праворозуміння в різних своїх модифікаціях, а значить чітко розділяють право та закон. Вони включають в себе формальні вимоги законності, але не зупиняються на цьому і виробляють оціночні критерії до змісту законів. Вони належним чином враховують цінності людської гідності та особистої автономії, а саме індивідуальні права. Верховенство права означає не саму лише формальну законність, що передбачає систематичність і послідовність у забезпеченні демократичних принципів, а й законність, ґрунтовану на визнанні і беззастережному прийнятті найвищої цінності людської особи і гарантовану інституціями, що становлять механізм її якнайповнішої реалізації. Саме права і свободи людини лежать в основі принципу верховенства права. Абсолютна цінність людської особистості, зв’язаність державної влади основними, невід’ємними правами людини утверджена та визнана як на рівні міжнародного права, так і на рівні національного права. В конституціях багатьох держав захист прав людини проголошується найвищою цінністю конституційного ладу. Права людини і є власне тим змістовним критерієм оцінки законів відносно їх відповідності принципу верховенства права. Закони поділяються на ті, що відповідають цим правам, і ті, що їм суперечать.

І в цьому сенсі чинний, але неправовий закон – цілком мислима категорія, якщо тільки розуміти його як всього лише як владний акт, який, хоча і є дійсним з юридично-технічної точки зору, але суперечить прийнятій в даному суспільстві системі цінностей та уявленням про справедливість. Такий закон, що не відповідає визнаним цінностям, моральним засадам, соціальним та правовим очікуванням суспільства є несправедливим, і, відповідно, не може бути визнаним в якості правового закону. Він може залишитись не більш як неживою абстракцією, віртуальним правилом, нездатним нікого зобов’язати до тієї чи іншої поведінки. Отже, не кожне владне юридичне рішення, будучи формально коректним, містить в собі право.  

Сучасна практика захисту прав та свобод в міжнародних судових інстанціях додержується змістовного (матеріального) розуміння верховенства права.

 

Джерело: Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція

http://www.law-property.in.ua

Охорона права власності: проблеми та напрямки їх вирішення : збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ТМД, 2012. – 106 с.

автор: Севрюков Д.Г.

видання: Охорона права власності: проблеми та напрямки їх вирішення : збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ТМД, 2012. – 106 с., час видання: 2012

адреса видання: http://www.law-property.in.ua


30/04/2012