Охорона права власності : методологія змісту

ОХОРОНА ПРАВА ВЛАСНОСТІ : МЕТОДОЛОГІЯ ЗМІСТУ

 

Галунько В.В.

 

Право власності є тим фундаментом, на якому базується більшість соціальних настанов людства, зокрема і правова система. Конституція України встановила, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, це право є непорушним [1].

Охорона права власності є складною категорією, охороняти — значить стерегти, оберігати. Її можна розглядати з різних позицій, в теоретичному, методологічному та практичних аспектах [2]. 

У відповідності до Глави 29 Цивільного кодексу України визначені засади захисту права власності, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню [3].

Таким чином, однією із складових захисту права власності є позитивний статичний стан норм цивільного права, спрямований на попередження, запобігання протиправних посягань на право власності.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 386, 387, 391, 392 Цивільного кодексу України) [3].

Таким чином вагомою складовою цивільно-правового захисту права власності є динамічні (активні) дії власників, спрямовані на відновлення порушеного права власності, усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном.

З погляду теорії цивільного права, Р. Шишка вважає, що охорона полягає у можливості забезпечити безперешкодне користування правами відповідно до національного законодавства, термін “охорона” використовується як загальне правове явище, яке включає захист»; правова охорона права власності може і повинна здійснюватися всіма нормами права: матеріальним і процесуальним, публічним і приватним. У такій взаємодії вони доповнюють одне одного і за умови наявності дійсної, а не заполітизованої чи награної зацікавленості державних органів та суспільства можуть виконати свою охоронну функцію. Таке розуміння є широким». Вузьке трактування терміна «охорона» — це лише передбачені законом засоби, спрямовані на відновлення чи визнання прав і захист інтересів потерпілих від правопорушення, охорону у вузькому сенсі ще прийнято називати захистом прав [3, c. 240]. 

В свою чергу І.А. Бірюков І.А. та Ю.О. Заїка визначили, що охорона відносин власності у випадку порушення права власності конкретного суб´єкта полягає у захисті порушеного права. Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а, по-друге, застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику [5, c. 342]. 

При цьому вище зазначений цивільно-правовий підхід до розуміння змісту охорони права власності в цілому у юриспруденції є сталим, але не єдиним. 

Нами неодноразово обґрунтовувалась більш складна структура змісту охорони права власності, так як об’єктивно існує три її різновиди [6, c. 7-8]: 

1) охорона права власності у найвужчому розумінні (захист права власності) – це динамічні (активні) дії суб’єктів права, спрямовані на відновлення порушеного права власності, усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном;

2) охорона права власності у вузькому розумінні – це позитивний статичний стан юридичних норм, спрямованих на попередження, запобігання протиправних посягань на право власності; 

3) охорона права власності у широкому розумінні складається з елементів захисту права власності та охорони права власності у вузькому розумінні (охорона права власності = охорона права власності у вузькому розумінні + захист права власності), іншими словами, охорона права власності у широкому розумінні – це система впорядкованої юридичними нормами діяльності суб’єктів права спрямованої на попередження, запобігання та відновлення порушеного права власності.

 

Література:

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Галунько В. Правова охорона власності / В. Галунько // Персонал. – 2006. – № 11. – С. 68-71.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV : за станом на 1 квітня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. 

4. Шишка Р. Охорона прав суб’єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України : дис. …докт. юрид. наук : спец.-12.00.03 / Роман Богданович Шишка. – Харків, 2002. – 427 с.

5. Бірюков І. Цивільне право України. Загальна частина : навчальний посібник // І. Бірюков, Ю. Заїка. – К. : КНТ, 2006. – 480 c.

6. Саунін Р. Адміністративно-правова охорона права на комп’ютерні програми в Україні : автореф. дис. …канд. юр. наук: спец.-12.00.07 / Р. Саунін. – К., 2012. – 18 с.

 

Джерело: Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція

http://www.law-property.in.ua

Охорона права власності: проблеми та напрямки їх вирішення : збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ТМД, 2012. – 106 с.

автор: Галунько В.В.

видання: Охорона права власності: проблеми та напрямки їх вирішення : збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ТМД, 2012. – 106 с., час видання: 2012

адреса видання: http://www.law-property.in.ua


29/04/2012