Шляхи удосконалення вітчизняного законодавства щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення в судах

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В СУДАХ

 

Сорока О.О.

 

Відповідно до теорії розподілу влад невід’ємним елементом правової демократичної держави є розвинута система незалежного судочинства. Адже реальне забезпечення прав і свобод людини та громадянина неможливе без діяльності судів, в яких на основі Конституції і законів України, за беззаперечного панування принципу верховенства права фізичні та юридичні особи у цивілізований спосіб вирішують свої суперечки, знаходять захист від свавілля чиновників та інших осіб. Конституція та Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» визначили, що у переважній більшості справ правосуддя здійснюють професійні судді. Найбільш рельєфно це помітно під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, які здійснюються суддею одноосібно, а кількість таких справ є найбільшою з усіх видів судочинства: наприклад, 2010 року на розгляді судів перебувало 1 млн. 660,3 тис. справ про адміністративні правопорушення, з яких із винесенням постанов суди розглянули 1 млн. 539,2 тис. справ, або 92,7 %, стосовно 1 млн. 541,5 тис. осіб, за вчинення адміністративних правопорушень різні види стягнень суди застосували до 1 млн. 296,5 тис. осіб (питома вага – 84,1 %) та закрили провадження у справах стосовно 214,5 тис. осіб (питома вага – 13,9 % .

Таким чином, статистичні матеріали свідчать про значну кількість адміністративних проступків, які мають бути об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо розглянуті судами. При цьому, як показують результати соціологічного опитування, 54 % громадян та 87 % професійних суддів вважають, що визначені законодавством адміністративно-деліктні провадження є недосконалими та потребують подальшого розвитку. 

Проблемам удосконалення та розвитку адміністративно-деліктних проваджень у сфері діяльності судді приділяли увагу вітчизняні вчені-адміністративісти О.М. Бандурка, І.Л. Бородін, Є.В. Додін, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, О.І. Остапенко, В.К. Шкарупа, А.В. Баб’як, С.Ю. Беньковський, А.В. Іванов, Ю.І. Ковальчук, С.О. Короєд, О.М. Круглов, Р.О. Кукурудз, О.І. Миколенко, О.І. Савченко, М.Р. Сиротяк, Р.С. Титикало, Н.В. Хорощак та ін. Проте цілеспрямовано предметом їхнього дослідження зазначена проблематика не була, вони розкрили окремі аспекти у цій сфері, досліджуючи більш широкі або суміжні суспільні відносини. Тож мусимо констатувати, що проблема розгляду справ про адміністративні правопорушення в судах загальної юрисдикції потребує подальшого опрацювання. 

У більшості країн із розвиненими засадами демократії та інститутами громадянського суспільства суб’єкти публічної адміністрації здійснюють квазісудовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, а на суд лягає обов’язок здійснення контролю, зокрема за адміністративно-деліктною діяльністю публічної адміністрації, шляхом проваджень з оскарження, опротестування постанов про накладення адміністративних санкцій.

-  основним завданням адміністративно-деліктної діяльності суду США є те, що вони здійснюють захист приватних осіб від свавілля бюрократії; суд Великої Британії підтримують баланс між ефективною адміністративною владою і захистом окремих осіб від зловживання цією владою.

- у законодавстві Латвії, яка пройшла схожий із нами шлях, позитивними є такі адміністративно-деліктні положення: адміністративні санкції можуть бути накладені на фізичну чи юридичну особу, яка вчинила адміністративне правопорушення; адміністративна відповідальність встановлюється з 14-річного віку, примусові заходи виховного характеру можуть застосовуватися також і щодо неповнолітніх від 11 до 14 років; адміністративне покарання може бути накладено не пізніш як через 4 місяці після вчинення проступку, а якщо воно тривале – то протягом 4 місяців з виявлення.

- у Болгарії щодо дрібних справ про адміністративні проступки суб’єкти публічної адміністрації, уповноважені на це законом, можуть накласти на правопорушника адміністративне стягнення у спрощеному порядку; якщо правопорушник згоден сплатити штраф, який не може перевищувати певний невеликий розмір, то йому вручається купон, на основі якого він у фінансовій установі сплачує штраф і представляє його під розписку уповноваженому суб’єкту публічної адміністрації.

- відповідно до КоАП Російської Федерації судді, які здійснюють провадження у справі про адміністративне правопорушення, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Жодні докази не можуть мати заздалегідь встановленої сили.

- у Російській Федерації пройшли успішну адаптацію такі інститути адміністративно-деліктної діяльності: виправлення зроблених у постанові помилок; здійснення деліктних проваджень за межами держави; гарантії недоторканості свідка, потерпілого, їх представників, експерта, що перебувають за межами території країни і погодились взяти участь у розгляді справи; процедура передачі матеріалів щодо іноземної юридичної особи або іноземного громадянина до компетентних органів іноземної держави для здійснення адміністративного переслідування.

- пропонується здійснити корегування адміністративно-правових норм, що дозволило б суддям розглядати певну категорію справ про адміністративні правопорушення за спрощеною процедурою. 

До правопорушень, які може розглядати за спрощеною процедурою суддя, треба віднести незначні проступки, які характеризуються такими рисами: санкція адміністративно-правової норми, яка встановлює адміністративну відповідальність, передбачає виключно накладення попередження або штрафу, що не перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, визнає свою винну, не заперечує проти спрощеного розгляду справи та готова сплатити штраф; правопорушенням не завдано матеріальної шкоди або вона відшкодована до розгляду справи; потерпілі, захист, прокурор (якщо вони беруть участь у провадженні) не заперечують щодо проведення спрощеного провадження; не може застосуватись спрощене провадження у випадку, коли до адміністративної відповідальності притягується неповнолітній або особа, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права.

- у новому КУпАП треба передбачити інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб і передбачити для них такі санкції: попередження, штраф, припинення чи призупинення певного виду діяльності, конфіскація, призупинення діяльності та ліквідація.

- необхідно ввести адміністративну відповідальність свідка за відмову від показань та надання ними свідомо хибних показань у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення.

- усі процесуальні норми провадження у справах про адміністративні правопорушення мають бути зосереджені в одному процесуальному нормативно-правовому акті – новому КУпАП; інша справа, що матеріальні норми адміністративної відповідальності можуть розміщатись в інших законах, зокрема у новому Митному кодексі України.

- необхідно внести доповнення до КУпАП у вигляді додатку «Типовий бланк протоколу про адміністративне правопорушення».

- є потреба встановлення адміністративної відповідальності за неявку свідка та інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, на виклик органу адміністративної юрисдикції, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

 - потребує введення до діючого та нового КУпАП окремий розділ «Адміністративна відповідальність неповнолітніх», в якому слід відобразити особливості притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, передбачити перелік статусних правопорушень та їх поняття, за вчинення яких застосовуються заходи виховного впливу, зокрема:

- доповнити ст. 24-1 КУпАП ч. 2, в якій передбачити відповідальність неповнолітнього у разі ухилення від застосованих до нього заходів впливу або у випадку вчинення ним повторного адміністративного правопорушення протягом року; внести нові види адміністративних стягнень – громадські роботи від 15 до 30 год.; 

- увести до КУпАП додаткові обмеження щодо неповнолітнього, які передбачають заборону відвідувати певні громадські місця, використовувати деякі форми дозвілля, зокрема пов’язані з керуванням механічними засобами, з обмеженням перебування поза домом після 23-ї години, вимоги щодо повернення до освітнього закладу або працевлаштування за допомогою спеціалізованої державної установи; 

- надати можливість суду застосовувати до неповнолітніх право­порушників такий виховний вплив, як направлення до центрів медико-соціальної реабілітації; внести до КУпАП норми, що зобов’язують посадових осіб приймати від громадян заяви про адміністративні правопорушення неповнолітніх, якщо складання протоколу входить до їхньої компетенції.

- для забезпечення об’єктивного неупередженого розгляду справи доповнити КУпАП такими нормами: ст. 278-1 «Обставини, які виключають можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноваженими органами, посадовими особами»; ст. 278-2. «Ухвали та постанови, які виносяться під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення».

 

Література

1. Адміністративне право України : [навчальний посібник] : [у 2-х томах] / [Галунько В.В., Олефір В.І., Пихтін М.П. та ін.] ; за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон : ХМД, 2011. – Т. : Загальне адміністративне право. – 320 с.

2. Адміністративне право України : [підручник] / [Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В., Зима О. Т., Зуй В. В.] ; за ред. Ю.П. Битяк. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

3. Адміністративне право України : [підручник] / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К. : Істина, 2011. – 480 с. 

4. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХI століття) : [монографія] / [В. В. Галунько, В. І. Олефір, М. П. Пихтін, О. О. Онищук, Ю. В. Гридасов, М. М. Новіков, У. О. Палієнко, І. А. Дьомін, О. М. Єщук] ; за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон : ВАТ Херсонська міська друкарня, 2010. – 376 с. 

5. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] : [у двох томах] : / гол. ред. колегія: В.Б. Авер’янов. – К. : Т. 1 : Загальна частина. – К. : Юридична думка, 2004. – 584 с.

6. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2010 р. (за даними судової статистики) : [Електронний ресурс] // Верховний суд України. – 2011. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients

7. Беньковський С.Ю. Правові засади та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. - 12.00.07 / С.Ю. Беньковський. – Ірпінь, 2009. – 19 с.

8. Агєєв О.В. Прокурор як суб’єкт адміністративного процесу : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. – 12.00.07 / О.В. Агєєв. – Х., 2006. – 18 с

 

Джерело: Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція

http://www.law-property.in.ua

Охорона права власності: проблеми та напрямки їх вирішення : збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ТМД, 2012. – 106 с.

автор: Сорока О.О.

видання: Охорона права власності: проблеми та напрямки їх вирішення : збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. – Херсон : ТМД, 2012. – 106 с., час видання: 2012

адреса видання: http://www.law-property.in.ua


01/05/2012