Основні чинники вживання наркотичних речовин серед підлітків

ОСНОВНІ ЧИННИКИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН СЕРЕД ПІДЛІТКІВ

 

УДК: 364.272-053.6

 

Фрадинська, Аліна,

кандидат психологічних наук,

ВНЗ Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»,

Хмельницький інститут соціальних технологій (Хмельницький, Україна),

кафедра психології, доцент

Чумак, Наталія,

ВНЗ Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»,

Хмельницький інститут соціальних технологій (Хмельницький, Україна),

студентка

 

АНОТАЦІЯ

У статті здійснений теоретичний аналіз проблеми основних чинників вживання наркотичних речовин серед підлітків. Представлено класифікацію основних груп чинників впливу на бурхливе поширення наркотиків і наркоманії серед підлітків, а саме: соціальні, економічні, демографічні, моральні, політичні, медичні, психологічні аспекти. Особливу увагу приділено щодо психологічного аспекту проблеми поширення наркоманії. Результати дослідження дають змогу стверджувати, що існують психологічні чинники, які обумовлені як індивідуальними так і соціальними особливостями людини. Ставлення дітей, підлітків і молоді до наркотиків залежно від належності до тієї або іншої вікової групи змінюється. За результатами наукових досліджень щодо впливу акцентуацій характеру на схильність підлітків до вживання наркотиків, встановлено, що зазначене явище найчастіше має місце серед гіпертимних, нестійких, епілептоїдних та істероїдних типів.

Ключові слова: підлітки, наркотичні речовини, основні чинники впливу, проблеми поширення наркоманії.

 

 

MAIN FACTORS OF TAKING NARCOTICS AMONG THE TEENAGERS

 

Fradins`ka, Alina,

candidate of psychological sciences,

Open International University of Human Development «UKRAINE»,

Khmelnytskyi Institute of Social Technologies (Khmelnytskyi, Ukraine),

Department of Psychology, Docent,

alehandra1@mail.ru

Chumak, Natalia,

Open International University of Human Development «UKRAINE»,

Khmelnytskyi Institute of Social Technologies (Khmelnytskyi, Ukraine),

student

 

SUMMARY

The theoretical analysis of problem of main factors of taking narcotics among the teenagers is done in this article. The classification of the main groups of factors of influence on the rapid spreading of narcotics and narcotic addiction among the teenagers is represented. These groups of factors are social, economic, demographic, moral, political, medical and psychological aspects. Special attention is paid to the psychological aspect of problem of spreading of narcotic addiction. The results of the research give us a possibility to affirm that there are psychological factors which are caused by as individual, so the social peculiarities of a person. Attitude of children, teenagers to narcotics is changed depending on the belonging to this or that age group. According to the results of scientific research connected with the influence of accentuations of character, it is set that the phenomenon, mentioned above, more often takes place among hipertymic, unstable, epileptic and hysteric types.

Keywords: teenagers, narcotic substances, main factors of influence, problem of spreading of narcotic addiction.

 

На сьогоднішній день деструктивна поведінка підлітків (різні асоціальні прояви: вживання алкогольних та наркотичних речовин, тютюнопаління) можна пояснити бажанням підлітка самоутвердитись, та отримати визнання з боку оточуючих. Але такі поведінкові прояви зумовлені впливом ситуативних чинників, під час яких підліток ніби самостверджується перед оточуючими від незнання іншого способу себе показати. Окрім цього, така поведінка залежить ще й від особистісних конструктів характеру: акцентуацій, Я-концепції, самооцінки, соціальної тривожності, самомоніторингу.

Соціальне неблагополуччя нашої країни, а також неспроможність суспільства та держави протистояти такому явищу призвело до того, що за останні роки відбувається несприятлива динаміка щодо стрімкого зростання наркоманії серед підлітків. Психоактивні речовини стали однією з невід`ємних складових та засобів «влаштування» власного дозвілля серед молодих людей юнацького та підліткового віку. Дуже часто, діти-підлітки залишаються без ретельної уваги з боку дорослих, в яких майже не вистачає часу на виховні заходи. Відповідно, підлітки намагаються віднайти певні засоби самореалізації в вуличних компаніях, в яких дуже часто невід’ємним атрибутом дозвілля є психоактивні речовини. Протягом тривалого часу профілактичні заходи, які здійснювалися з підлітками зводилися до меж, у рамках яких відбувалося формування їхніх уявлень щодо небезпеки, яка їм загрожує від вживання психоактивних речовин. Проблему поширення наркоманії відображено у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: Ю.Аргунової В.Бітенського, А.Габіані, С.Дворяка, І.Звєрєвої, Д.Колесова, А.Лічка, Н.Максимової, B.Оржеховської, О.Пилипенка, В.Ягодинського.

На сьогодні вкрай важливим є формування стійкої установки серед осіб підліткової категорії на здоровий спосіб життя. Окрім цього, необхідністю є розвиток в них спроможності чинити опір вабленню вжити психоактивну речовину. Тому для цього, насамперед, необхідно визначити основні чинники поширення вживання психоактивних речовин серед осіб підліткової категорії. За даними Українського медичного та моніторингового центру з алкоголю та наркотиків МОЗ України найбільш поширеною наркотичною речовиною, яку вживає шкільна молодь віком 14-17 років, принаймні, один раз протягом життя, є марихуана або гашиш (13,1%). Серед молоді вживання інгалянтів становить 3,4%, транквілізаторів, седативних речовин – 4,2%. Також поширеною наркотичною речовиною, що вживається серед шкільної молоді, є екстазі (3%), що є «дискотечним» наркотиком. В усіх вікових групах розповсюдженість вживання наркотиків серед хлопців є більшою ніж серед дівчат.

Аналіз різних наукових поглядів та результатів практичних набутків щодо проблеми наркоманії дає змогу виокремити основні групи чинників впливу на стрімке поширення психоактивних речовин серед підлітків, а саме: соціальні, економічні, демографічні, моральні, політичні, медичні та психологічні чинники.

З точки зорусоціального підходу можна стверджувати про негативне суспільне ставлення до людей, які зловживають психоактивними речовинами. Це призводить до неадекватної реакції з боку соціуму щодо людини, яка є залежною від психоактивних речовин, та як наслідок – неприйняття та байдужість до неї. Відповідно, єдиним середовищем, де таку людину приймають за «свою» – це люди з подібною проблемою, зумовленою зловживанням психоактивними речовинами [1, 4]. Неприйняття та вигнання такої людини з соціального середовища змушує її існувати у такому несприятливому мікросоціумі, яке руйнує її значно більше, ніж психоактивні речовини. Але, на жаль, більш ніде, окрім цього зазначеного середовища наркоман не може існувати. Формується свій, особливий культ споживання психоактивних речовин, який є невідʼємною частиною специфічного способу життя, займає найвищий щабель в ієрірхії цінностей, стає сленгом, певним атрибутом, стереотипом, установками, поняттями, міфами. Культ споживання психоактивних речовин постає для молоді та підлітків важливим сенсом життя.

У рамках економічного підходу незаконність обігу психоактивних речовин зумовлює значущій за своїм обсягом тіньовий обіг коштів. Держава виділяє дуже великі кошти на утримання людей, залежних від психоактивних речовин. Ці кошти є вкрай необхідними для реалізації заходів щодо вирішення проблем, пов’язаними із охороною здоров'я звичайних людей. Поширення залежності юнаків та підлітків від психоактивних речовин відображається на поведінковому акті, діях, діяльності та призводить до знищення трудової мотивації [1, 4]. Відповідно, у сфері матеріального та духовного виробництва спостерігається беззупинна втрата робочої сили, адже залежна від психоактивних речовин людина не може працювати на рівні з людиною, яка не страждає від залежності. Медичний підхід до вирішення проблеми зловживання психоактивними речовинами стає малоефективним та недієвим як у контексті лікування, так і у контексті профілактики.

З точки зору демографічного підходу до зазначеної проблеми можні стверджувати, що до систематичного зловживання психоактивними речовинами втягуються переважно юнаки та підлітки чоловічої статі. Співвідношення залежних людей серед категорій чоловічої та жіночої статі становить приблизно 10/1. Поширення зловживання психоактивними речовинами зумовлює руйнацію стереотипу статеворольової поведінки чоловіків та жінок та поступове згасання в них сексуальних інстинктів. Смертельні випадки від передозування зумовлюють різкі диспропорції у співвідношенні статей, наслідками яких є – зниження рівня народжуваності, збільшення кількості самотніх жінок та неповних сімей. Високий рівень смертності серед людей, залежних від психоактивних речовин спричинює значне збільшення «бездітних» і безпритульних людей категорії старечого віку, які приречені на самотність та безпорадність.

У контексті морального погляду на проблему зловживання підлітками психоактивними речовинами стає очевидним, що її глобальність зумовлює руйнацію моральності та особистісну деградацію, що й відображається на поведінкових проявах у плані довільного її регулювання. Основою поведінки такої людини стає потреба знайти та вжити психоактивну речовину, яка й спрямовує її. Це, у свою чергу, зумовлює формування наркотичної системи цінностей.

У рамках політичного погляду напроблему зловживання підлітками психоактивними речовинами можна стверджувати, що останнім часом негативна тенденція її поширення набуває проблеми загальнонаціонального масштабу, поступово набуваючи статус головної загрози національній безпеці країни. Масштабністю зазначеної проблеми скористалися різні суб’єкти політики (діячі-політики, політичні партії тощо), а також певні соціальні групи та спільноти, роблячи спроби спекулювати на темах, пов’язаних з проблемою поширення залежності від психоактивних речовин серед молодих людей підліткової та юнацької категорії. На жаль, у більшості випадків, спроби привернути увагу суспільства до зазначеної проблеми з боку суб’єктів політики, зумовлені прагматичними намірами, а саме: прагненням вигідного розв’язання власних проблем та покращення своєї позиції.

У рамках медичного погляду необхідно зауважити, що традиційна наркологія пояснює залежність людини від психоактивних речовин як хронічну, невиліковну хворобу, протягом якої спостерігаються різнотривалі періоди ремісії. Відповідно, суто медичний підхід до вирішення проблеми залежності від психоактивних речовин стає неефективним як у плані лікувальних та реабілітаційних, так і у плані профілактичних заходів [1, 4].

З точки зору психологічного підходу необхідно зауважити, що залежними від психоактивних речовин можуть стати люди з будь-якими характерологічними рисами. Разом з цим, бажання стосовно зміни стану свідомості є притаманним будь-якої людини, хоча, необхідно зазначити, що не всі люди зловживають психоактивними речовинами. Результати проведених досліджень дають змогу стверджувати, що існують психологічні чинники, які обумовлені як індивідуальними особливостями людини так і соціальними умовами її існування [1, 9].

Ставлення дітей, підлітків і молоді до психоактивних речовин протягої їхнього онтогенезу істотно змінюється, наприклад:

у віці від 8 до 11 років, у препубертатний період, діти можуть цікавитися усім, що пов'язане з психоактивними речовинами – їхньою дією, засобом вживання тощо. Психоактивні речовини для них є – невідомим і заборонним світом. А це, у свою чергу, детермінує їхню особливу зацікавленість. За результатами експериментальних досліджень, діти цього віку могли нічого не чути та/або нічого не розуміти про наслідки зловживання психоактивними речовинами. Інформація про наркотики, яку вони найчастіше отримують зі слів друзів та випадкових знайомих, є ніби вирваною з контексту – частковою, неповною та уривчастою. Дуже часто дітей цього віку залучають у більш дорослі «спільноти» як розповсюджувачів психоактивних речовин;

у віці від 11 до 13 років є небезпека початку вживання, а потім й зловживання підлітками психоактивними речовинами. Як детермінантою формування інтересу до ПАР стає широко розповсюджена оманлива інформація стосовно них та загальна доступність. Про психоактивні речовини підлітки цього віку вже знають багато різноманітної інформації, яку вони отримують від знайомих та друзів під час спілкування. Але зміст зазначеної інформації дуже часто має спотворений та оманливий характер. Ставлення до психоактивних речовин в підлітків формується якщо не позитивного боку, то з присутністю певного «ореола привабливості». Небезпека зловживання підлітками психоактивними речовинами є недооціненою у сучасному суспільстві. Обговорення проблеми наркотизації та алкоголізації підлітків відбувається тільки на найнижчому – місцевому рівні. Перші випадки наркотизації й алкоголізації в підлітків у 11-13 років пов'язані, передусім, із несприятливими умовами в колі сім`ї або шкільного колективу, почуттям самотності та приреченості, критичним ставленням до поведінки однолітків. Також загальнодоступними є лікарські препарати та побутова хімія, які «винахідливі» залежні підлітки можуть застосовувати в якості психоактивної речовини. Небезпечним є те, що вони ніби-то вважаються менш шкідливими та небезпечними;

у віці від 14 до 17 років, який є найнебезпечнішим для початку експериментування з будь-якими психоактивними речовинами, досвід знайомства з психоактивними речовинами відбувається на дискотеках, молодіжних вечірках, у компаніях друзів, у підворітті, тобто, в просторах, що є ізольованими від впливу дорослих. У більшості підлітків на цей час може бути вже безпосередній власний досвід споживання тої або іншої психоактивної речовини, або опосередкований – через інформацію від близьких знайомих та однолітків. Разом із розширенням обсягу й об'єктивізацією інформації щодо наркотиків та ризику, щодо зловживання психоактивними речовинами, має місце формування суб’єктивного ставлення до них [1, 10].

Проаналізувавши результати дослідження німецького психолога К.Леонгарда стосовно акцентуацій характеру як індивідуальної властивості людини, психіатр та нарколог А.Лічко дійшов висновку, що підлітки, які є схильними до зловживання психоактивними речовинами, найчастіше зустрічаються серед таких акцентуйованих типів:

підлітки з гіпертимністю у більшості прагнуть до спілкування, до взаємодії із однолітками. Будучи фізично активними, вони постійно проявляють ініціативу, що, у свою чергу, зумовлює їх першість у компаніях та позицію лідерства. Разом з цим, в них мають місце організаторські здібності, що мають прояв у випадках взаємодії з іншими, а також оптимістична налаштованість щодо виконання доручень. Але, наявність в гіпертимів потреби адреналіну, жадоби пригод і вражень може призвести до небажаних, неблагополучних компаній, які проводять вільний час, зловживаючи психоактивними речовинами [2, 381];

для підлітків нестійкого типу характерним є низький рівень довільності, прагнення до бездіяльного проводження часу, до веселощів. Вони не визнають ніяких доручень з боку дорослих та вчителів, надаючи перевагу азартним іграм, ігровим автоматам та вживанню психоактивних речовин [2, 381].

Підлітки епілептоїдного типу відрізняються емоційним застряганням, образливістю, злопам’ятністю, неадекватною наполегливістю в досягненні мети. Періодичні зміни настрою виникають без будь-яких причин і супроводжуються станами нудьги, досади, страху, гніву. Зазначені риси характеру стають перепоною для нормального процесу соціальної адаптації. Маючи низький рівень адаптивних здібностей епілептоїди будь-яким чином прагнуть «відійти» від реалій буденності за допомогою ПАР. Причому, звикання до психоактивних речових в них відбувається майже з першої спроби. Внаслідок відсутності почуття міри, алкогольні напої та слабкі наркотики вони споживають у великих дозах. Це, у свою чергу, спричинює проблему формування в них залежності від ПАР. [3, 108].

Підлітки істероїдного типу характеризуються демонстративністю, прагненням бути у центрі уваги, причому, вони намагаються привернути увагу до себе будь-якими засобами, а саме: влаштовують сварки, конфліктують. Споживання наркотиків пов’язане із бажанням виділитися, своєю незалежністю, неординарністю, а також прагненням «втікти» від реалій життя. Невдачі та негаразди, які відбуваються з ними, дуже часто зумовлені наявністю неадекватно завищеної самооцінки [2, 381].

Підлітки, які мають зазначені акцентуації, зовсім не обов’язково можуть стати алкоголіками або наркоманами. Ці характерологічні риси є передумовою для формування в них ваблень до психоактивних речовин. Бажано ще раз зауважити на тому, що такі характерологічні загострення є крайніми варіантами нормального розвитку психіки. При наявності загостреної циклоїдної, астено-невротичної, сенситивної акцентуації, зловживання психоактивними речовинами серед підлітків зустрічається вкрай рідко [1, 10]. Все залежить від того, які профілактично-виховні впливи будуть застосовуватися по відношенню до них та яке соціальне мікросередовище їх оточує.

Таким чином, успішність профілактичних заходів щодо попередження наркоманії серед осіб підліткової категорії, визначається встановленням основних чинників вживання ними психоактивних речовин. Разом з цим, необхідним є врахування вікового періоду підлітків, а також виявлення можливих патохарактерологічних рис, залежно від яких формується відповідне ставлення до наркотиків.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Люманова Л. Р. Профилактика наркомании в детско-подростковой среде. / Л.Р.Люманова. – Симферополь : мсп «Ната», 2006. – 78 с.

2. Петрушкин В. И. Валеология: Учеб. пособие / В.И.Петрушкин, Н.В.Петрушкина. – М. : Гардарики, 2003. – С. 376 – 390.

3. Харченко С. Я. Соціально-педагогічна робота з дітьми групи ризику : монографія / С. Я. Харченко, Л. В. Кальченко, Г. Д. Золотова, С. В. Горенко. – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. – 145 с.

 

 

REFERENCES:

1. Ljumanova L. R. Profilaktika narkomanii v detsko-podrostkovoj srede. / L.R.Ljumanova. – Simferopol' : msp «Nata», 2006. – 78 s.

2. Petrushkin V. I. Valeologija: Ucheb. posobie / V.I.Petrushkin, N.V.Petrushkina. – M. : Gardariki, 2003. – S. 376 – 390.

3. Harchenko S. Ja. Socіal'no-pedagogіchna robota z dіt'mi grupi riziku : monografіja / S. Ja. Harchenko, L. V. Kal'chenko, G. D. Zolotova, S. V. Gorenko. – Lugans'k : Vid-vo DZ «LNU іmenі Tarasa Shevchenka», 2009. – 145 s.

 

Джерело: Український науковий журнал "Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації" №1(38) 2015

автор: Фрадинська Аліна, кандидат психологічних наук, Хмельницький інститут соціальних технологій, кафедра психології, доцент; Чумак Наталія, Хмельницький інститут соціальних технологій, студентка

видання: Український науковий журнал "Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації" №1(38) 2015, час видання: 2015

адреса видання: http://social-science.com.ua/


29/04/2015