Медіа-тероризм та інформаційна війна: до питання співвідношення

МЕДІА-ТЕРОРИЗМ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА: ДО ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ

 

Тетяна Єрохіна, викладач кафедри соціальної роботи

Запорізького національного технічного університету,

аспірантка кафедри суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна».

 

УДК: 327

 

У статті охарактеризовано інформаційну війну як породження інформаційного суспільства. Узагальнено концепції інформаційної війни. Подано визначення поняття «медіа-тероризм». Висунуто і обґрунтовано припущення щодо співвідношення інформаційної війни та медіа-тероризму, можливостей використання інструментів інформаційної війни у анти-терористичній діяльності.

Ключові слова: інформаційне суспільство, інформаційна війна, мас-медіа, вплив, технології, Інтернет, антитерористична діяльність.

 

В статье охарактеризована информационная война как порождение информационного общества. Обобщены концепции информационной войны. Дано определение понятия «медиа-терроризм».

Выдвинуто и обосновано предположение относительно соотношения информационной войны и медиатерроризма, возможностей использования инструментов информационной войны в антитерористической деятельности.

Ключевые слова: информационное общество, информационная война, масс-медиа, влияние, технологии, Интернет, антитеррористическая деятельность.

 

Information war as result of informative society development is described. Conceptions of informative war are summarized. Determination of the concept «media-terrorism» is given. The supposition on the correlation of information war and media-terrorism is proposed and proved. The possibilities of the information warfare instruments using while counterterrorist activity are described.

Key words: іnformation society, information war (warfare), mass-media, influence, technologies, Internet, counterterrorist activity.

 

На сьогоднішній день дослідження будь-яких процесів, що пов’язані з інформацією, є максимально актуальним, адже інформаційна цивілізація, до якої перейшло людство, зробила інформацію основним джерелом влади, інструментом боротьби, метою і засобом впливу. Змінено не просто статус інформації, тобто роль її позитивних наслідків, й різко розширено її негативні можливості. Перед нами опинився сильнодіючий засіб, для якого не має меж. Тож інформаційні війни різної інтенсивності стали прикметою нашого часу [1].

Тема інформаційної війни сьогодні стає дедалі популярнішою в різних колах. Серед найбільш відомих вітчизняних та російських науковців, які досліджували тематику інформаційної війни, є Д. Волкогонов, С. Гриняєв, О. Калиновський, А. Крутських, М. Павлютенкова, В. Петров, Г. Почепцов, А. Федоров, Д. Фельдман, І. Шаравов та ін.

Цілий ряд досліджень розкриває розвиток тероризму в умовах формування інформаційного суспільства, зростання ролі інформаційно-комунікативних технологій та безпосередньо пов’язаних з ними засобів масової інформації, особливості відносин між тероризмом та мас-медіа, ролі мас-медіа в наслідках терористичних актів. Серед досліджень з означеної проблематики варто назвати роботи таких науковців, як Д. Белл, А. Локер, Б. Накос, Р. Ньювіт, К. Поппер, Е. Тоффлер, С. Хантінгтон та ін.

Серед вітчизняних і російських авторів, які досліджують інформаційні процеси в умовах глобалізації, слід назвати В. Вакулича, Д.Журавльова, О. Зернецьку, В. Іванова, Д. Кіслова, М. Ожевана, Г. Почепцова, І. Смазнову, В. Шкляра, В. Циганова, А. Чічановського тощо.

Інформаційна війна і медіа-тероризм — явища, розповсюдження яких було б неможливим в іншому суспільстві, крім інформаційного. З іншого боку, сучасні модернізаційні процеси призвели до того, що політика набула віртуального характеру. Знання про арсенал сил, засобів інформаційної війни сьогодні виступає основним інструментом досягнення геополітичного домінування на міжнародній арені [2], а розуміння сутності і природи медіа-тероризму забезпечує вироблення ефективних засобів медіа-терористичної діяльності і стабільності позиції у сфері геополітики.

Зважаючи на відсутність єдиного підходу, можна виділити декілька основних поглядів на інформаційне суспільство:

– інформаційне суспільство — це суспільство, яке організується навколо знання в інтересах соціального контролю і управління інновацій і змін ... (Daniel Bell);

– інформаційне суспільство — це новий тип суспільства, в якому володіння інформацією (а не матеріальними благами) є рушійною силою його перетворень та розвитку [ ...] ( і де ) процвітає людська інтелектуальна творчість (Yoneji Masuda);

– інформаційне суспільство — це економічна реальність, а не просто розумова абстракція ... повільне розповсюдження / поширення інформації спричиняє врешті-решт появу [ ...] нових видів діяльності, операцій і продуктів (John Naisbitt);

– інформаційне суспільство — це суспільство, де [ ...] інформація використовується як економічний ресурс, суспільство використовує її, і створюється ціла індустрія, що виробляє необхідну інформацію (Nick Moore);

– інформаційне суспільство — це соціальна структура на основі вільного створення, розповсюдження, доступу та використання інформації і знань [ ...] глобалізації різних сфер життя ((Hungarian) National Strategy of Informatics, 1995) [3, с. 30].

Незважаючи на те, що думки стосовно того, які сфери життя змінилися в умовах інформаційного суспільства найбільшим чином, чи важливим є глобальний характер поширення інформації, що є первинним — інформаційні ресурси, розповсюдження інформації, її споживачі чи інше, розділилися, спільним для всіх теоретиків інформаційного суспільства є переконання у надзвичайній ролі інформації в сучасному суспільстві, у факті, що сьогодні інформація відіграє центральну і стратегічну роль практичну у всіх сферах життя — чи то бізнесі, дозвіллі, діях урядів або ін.

І інформаційні війни є породженням інформаційного суспільства.

Вперше поняття «інформаційна війна» було введене в 1985 році в Китаї як практичне відображення в діяльності китайських фахівців у галузі інформаційного протиборства поглядів давньокитайського військового діяча Сунь-цзи, що першим аргументував необхідність інформаційного впливу на супротивника [4, с. 113].

Сучасна науково-технічна революція спричинила справжній переворот в інформаційній боротьбі. Більш активно і глобально почали проводитись психологічні операції, інтенсивніше впроваджуватися нові інформаційні технології. Поняття інформаційної війни використовувалося для позначення технологічної орієнтованої тактики, вживаної з метою досягнення інформаційної переваги.

Проте вже згодом інформаційна перевага стала розглядатися не тільки як зброя, але і як ціль.

А з поширенням ситуацій, у яких важливості набували не інформаційні технології, а інформація сама по собі, основним завдання порядку денного став контроль за засобами масової комунікації, а маніпулювання інформацією — одним з основних методів ведення інформаційної війни.

До середини 1990-х років інформаційна війна, на яку істотно вплинув науково-технічний прогрес і стрімкий розвиток інформаційних і комунікаційних технологій, перетворилася на глобальну доктрину. Приблизно в цей час в обіг замість терміна «інформаційна війна» було введено інший термін — «інформаційні операції». Таким чином, методи інформаційної війни під новою назвою стали практикою не тільки військового, а й мирного часу [5, с. 214].

Директор інформаційних військ Міністерства оборони США визначив інформаційну війну таким чином: «Інформаційна війна складається з дій, що вживаються для досягнення інформаційної переваги в забезпеченні національної військової стратегії шляхом впливу на інформацію та інформаційні системи супротивника з одночасним зміцненням і захистом нашої власної інформації та інформаційних систем. Інформаційна війна являє собою всеосяжну, цілісну стратегію, покликану віддати належне значущості та цінності інформації в питаннях командування, управління та виконання наказів збройними силами та реалізації національної політики. Інформаційна війна використовує всі можливості і націлена на фактори уразливості, що неминуче виникають в умовах зростаючої залежності від інформації. Об’єктом уваги стають інформаційні системи (включаючи відповідні лінії передач, обробні центри і людський фактор цих систем), а також інформаційні технології, використовувані в системах озброєнь. Інформаційна війна має наступальні і оборонні складові, але починається з цільового проектування і розробки своєї «архітектури командування, управління, комунікацій, комп’ютерів і розвідки», що забезпечує особам, які приймають рішення, відчутну інформаційну перевагу в усіляких конфліктах» [6, c. 7].

Це визначення є достатньо широким — втім, і воно не охоплює всього того спектра складових, що їх сьогодні відносять до інформаційної війни.

Як зауважує А.Фісун, можна виділити шість основних підходів відносно вивчення поняття «інформаційна війна»:

– соціально-комунікативний підхід, згідно з цим поняття інформаційної війни зводиться до окремих інформаційних заходів, інформаційних способів і засобів корпоративної конкуренції, а сама інформаційна війна розглядається як закономірне явище сучасного світу;

– психологічний підхід, згідно з яким основна суть інформаційної війни — це система засобів і способів психологічного впливу на масову свідомість з метою спрямування її у вигідному для суб’єкта впливу напрямі;

– військово-прикладний підхід, відповідно до якого інформаційна агресія відноситься до військового протиборства і розглядається як комплексне спільне застосування сил і засобів інформаційної й збройної боротьби;

– державно-інструментальний підхід, у рамках якого інформаційна війна розглядається як засіб зовнішньої і внутрішньої політики;

– геополітичний підхід, представники якого вважають інформаційну війну явищем зовні мирного періоду міждержавного протиборства, що дозволяє вирішувати зовнішньополітичні завдання несиловим у традиційному розумінні шляхом;

– віртуально-кібернетичний підхід — інформаційна війна розглядається як сукупність технічних, програмних та інших засобів, які використовуються у віртуальному просторі, з метою ураження інформаційних систем супротивника, а також з метою максимально швидкого розповсюдження інформації.

Близькість інформаційної війни з ще одним типовим для сучасного суспільства явищем — медіа-тероризмом — ставить на порядок денний питання про співвідношення цих двох понять.

Медіа-тероризм став сьогодні чи не найбільш розповсюдженою формою міжнародного тероризму — найбільш небезпечного явища соціального і політичного життя, яке розповсюдилося на межі XX–XXI ст.

Його постійна трансформація, зростання деструктивного потенціалу й поява нових форм викликають природне занепокоєння. Раніше існуючий тероризм перестав мати національний характер і межі. З локальної тактичної загрози він перетворився на загрозу регіональну і глобально стратегічну. Ставши міжнародним, тероризм зачіпає найрізноманітніші сторони політичних, економічних, геополітичних, екологічних, міжнародних і гуманітарних відносин, змінюючи їх і будучи їх же породженням.

Під медіа-тероризмом розуміємо залякування цільової аудиторії окремими терористами (або терористичними організаціями) з метою реалізації політичних, соціальних та інших цілей шляхом викликання та поширення в інформаційному просторі завдяки інтенсивному використанню можливостей сучасних мас-медіа почуття страху, що виникає в результаті факту (або загрози) нелегітимного насилля.

На теперішньому етапі свого розвитку медіа-тероризм набув характеру міжнародного глобального явища, що відбулося унаслідок необхідності отримання необхідного рівня висвітлення терористичної діяльності для реалізації основних цілей терористів — залучення уваги громадськості західних країн з метою примусити її чинити тиск на уряди відповідних держав для зміни їх політики відносно того або іншого питання. Саме в умовах інформаційного суспільства, ознакою якого є виникнення і розвиток нових засобів масової інформації, терористи апелюють до зарубіжних аудиторій та інтернаціоналізують свої проблеми.

Цілі, завдання, використовувані методи медіа-терористичної діяльності спричиняють зближення медіа-тероризму з інформаційною війною в різних аспектах погляду на останню — це й передача певного «меседжу» в результаті терористичного акту, і психологічний вплив на масову свідомість, і формування глобального вимірювання терористичної активності, і використання тероризму як способу політичної боротьби в окремих державах і в рамках світової політики тощо.

Втім, між інформаційною війною і медіа-тероризмом існують суттєві відмінності.

Якщо використовувати підхід, запропонований А. Цопановою [7], то, незважаючи на те, що тероризм і війна мають спільну природу — ґрунтуються на насильстві, — між ними існують суттєві відмінності.

Перша відмінність полягає у визначенні протиборчих сторін. У класичному варіанті ведення військових дій означає протистояння держав (етносів, релігійних груп). При цьому можна виділити початок війни, військові битви і кінець війни. При розгляді тероризму очевидним стає, що терористи не сприймаються як супротивники у війні. Вони злочинці, відповідно формується сприйняття і ставлення до них.

Іншою відмінністю є використовувані засоби протиборства. До традиційних засобів протиборства можна віднести вогняні, ядерні, хімічні, інформаційні і т.д. Безумовним на сьогоднішній день є той факт, що війни виграються не на полях битв, а у внутрішньому просторі психіки людини — саме це характерно для інформаційних війн (принаймні, якщо розглядати її в певних аспект, розглянутих вище).

Терористи також мають у своєму арсеналі безліч різних засобів, проте основна умова виникнення тероризму й ефективності терористичних дій — наявність інформаційного суспільства. Чим вища і могутніша роль мас-медіа, тим ширше поле потенційного впливу тероризму на суспільство, тим результативнішим буде їхня діяльність.

Якщо говорити про причини виникнення, то причиною воєн, як правило, є неузгодженість інтересів різних держав (або груп усередині держави). Однією з основних причин виникнення тероризму є існування в кожному конкретному суспільстві і у світі затяжних невирішених соціальних і політичних конфліктів.

Нарешті, у ході воєнної боротьби супротивники можуть використовувати і часто використовують однакові засоби. Антитерористична діяльність не може включати засоби, використовувані терористами, — в усякому разі, якщо мова йде про розвинене демократичне суспільство. Натомість, необхідно визнати, що тероризм, зважаючи на його важковловимість, складність у прогнозуванні і поясненні, різнохарактерність, потребує складного й широкого інструментарію антитерористичної діяльності. І особливо, якщо мова йде про медіа-тероризм.

Якщо розглядати медіа-тероризм у широкому плані — як інтенсивне використання засобів мас-медіа (включаючи супутникове телебачення, Інтернет, стільниковий зв’язок та ін.) не тільки на етапі розповсюдження меседжу про терористичний акт (як факт або загрозу), але й на попередніх етапах — створення терористичного угруповання, рекрутингу, пошуку джерел фінансування, встановлення зв’язків між терористами та ін., то інформаційна війна, точніше, її засоби, можуть слугувати ефективним інструментом в антитерористичній боротьбі.

Як зауважує Янів Левіатан [8], у сучасних умовах боротьби між державою і терористичної організацією перша має звертати особливу увагу на засоби ведення інформаційної війни — починаючи від традиційних засобів масової інформації до Інтернету та комп’ютерних ігор.

Терористичні організації сьогодні стають справжніми професіоналами у використанні нових інформаційних технологій і маніпулюванні суспільною думкою — саме це дозволяє їм максимально скоротити розрив між ними та бойовими силами держави. Терористи навчилися майстерно використовувати інформацію та все, що з нею пов’язано, і вкладають у ці вміння основні ресурси — так само, як держава вкладає кошти в озброєння.

Саме тому в умовах інформаційного суспільства розвинена держава має бути готова вживати заходи щодо попередження медіа-тероризму, використовуючи ті засоби, що зумовлені специфікою антитерористичної діяльності в умовах інформаційного суспільства.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Почепцов Г.Г. Информационные войны / Г.Г. Почепцов. — М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. — 576 с.

2. Фісун А.О. Генеза поняття «інформаційна війна» / А.О. Фісун // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки. — К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова. — 2011. — Вип. 49 (№ 7). — С. 534–539.

3. Karvalics Laszlo Z. Information Society — what is it exactly? (The meaning, history and conceptual framework of an expression) [Електронний ресурс]. / Laszlo Z. Karvalics // Information Society. From Theory to Political Practice. Coursebook. — Gondolat — Ъj Mandбtum, Budapest, 2008. — C. 29-46. — Режим доступу до статті: http://www.ittk.hu/netis/doc/NETIS_Course_Book_English.pdf. — Назва з екрану.

4. Панарин И.Н. Информационная война и Россия / И. Н. Панарин. — М.: б.изд., 2000. — 160 с.

5. История информационных войн: в 2 ч. / Н. Л. Волковский. — СПб: ООО «Издательство «Полігон», Ч. 1. — 2003. — 508 с.

6. William Hutchinson Information Warfare and Deception / William Hutchinson // Informing Science Volume 9, 2006. — P. 213–223.

7. Цопанова А.В. К проблеме анализа феномена современного терроризма [Електронний ресурс]. / А. В. Цопанова // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. 2010. — № 120. — Режим доступу до журналу: http://cyberleninka.ru/article/n/k-probleme-analiza-fenomena-sovremennogo-terrorizma. — Назва з екрану.

8. Gilat A. Communication and Media Relations. Information warfare in the 21st century: Ideas are sometimes stronger than bombs [Електронний ресурс]. / Amir Gilat. — Режим доступу: http://www.eurekalert.org/pub_releases/2009-03/uoh-iwi031809.php. — Назва з екрану.__

 

Джерело: Український науковий журнал

«ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4

автор: Тетяна Єрохіна, викладач кафедри соціальної роботи Запорізького національного технічного університету, аспірантка кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал «ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4, час видання: 2014

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


05/06/2014