Конфуцій = Платон?

КОНФУЦІЙ = ПЛАТОН?

 

Валерій Бебик,

професор, проректор Університету «Україна»,

головний редактор журналу «Освіта регіону:

політологія, психологія, комунікації»

 

УДК 316.32+32

 

Анотація: У статті аналізуються біографії та зміст філософських концепцій великих мислителів минулого – китайського філософа Конфуція і скіфського філософа Аристокла (Платона). Висловлюється гіпотеза, що ймовірно, це могла бути одна і та ж людина, яка встигла побувати в Стародавньому Китаї і Античній Україні.

Ключові слова: Конфуцій, Аристокл (Платон), Стародавній Китай, Антична Україна, «китайська мрія», «скіфський комунізм».

 

Аннотация: В статье анализируются биографии и содержание философских концепций великих мыслителей прошлого - китайского философа Конфуция и скифского философа Аристокла (Платона). Высказывается гипотеза, что вероятно, это могла быть одна и та же человек, не успев побывать в Древнем Китае и Античной Украине.

Ключевые слова: Конфуций, Аристокл (Платон), Древний Китай, Античная Украины, «китайская мечта», «скифский коммунизм».

 

Abstract: This article analyzes the content biographies and philosophical concepts of great thinkers of the past - the Chinese philosopher Confucius and Aristokl Scythian philosopher (Plato). Outspoken hypothesis that perhaps it could be one and the same person who had time to visit ancient China and ancient Ukraine.

Keywords: Confucius, Aristokl (Plato), Ancient China, Ancient Ukraine, "China Dream", "Scythian communism."

 

 

Конфуцій і «китайська мрія»

 

            «Той, хто звертаючись до минулого,

здатний бачити майбутнє,

заслуговує бути вчителем».

(Конфуцій, V ст. до н.е.)

 

Великий скіфський філософ Аристокл, більш відомий як Платон [1; 7; 16], вважав, що світом мають керувати філософи. Такої ж самої думки дотримувався видатний китайський філософ Конфуцій [9; 17], ідеї якого вже 2.5 тис. років поспіль визначають розвиток китайської цивілізації…

 

 

Рис. 1. Кун Фу-Цзи, якого європейці називають Конфуцієм  (551-479 до н.е.)

 

Конфуцій походив із знатного роду Кун. Його предок за вірну службу імператору отримав в нагороду невеличке князівство Сун і відповідний аристократичний титул. Проте з часом рід збіднів і був змушений переселитися в князівство Лу. Саме там у середині 6 ст. до н.е. і народився Конфуцій, якого самі китайці називають Кун Фу Цзи [8; 9]. Його батьком був 63-річний чиновник князівства Лу - Шу Лянхе, а матір’ю – 17-річна наложниця  Ян Чженцзай.

Відносини між матір’ю Конфуція і двома старшими дружинами були дуже складними. Тому після смерті батька Конфуція його матері довелося разом з малолітнім сином повернутися на свою батьківщину – в місто Цюйфу, де й нині знаходиться дім Конфуція, його храм та родинне кладовище [17].

 

Становлення особистості

З раннього дитинства Конфуцій був змушений багато працювати, оскільки вони з матір’ю жили дуже бідно. Але його мати, присвячуючи молитви культу предків Конфуція, розповідала йому про добрі справи його батька та пращурів.

Поступово у нього формується розуміння того, що треба наполегливо вчитися, щоб досягти успіхів, достойних його славетних предків. Наполеглива праця і самоосвіта далися взнаки - Конфуція призначають спочатку чиновником, який вів облік зерна, а потім – відповідальним за тваринництво у князівстві Лу…

Конфуцій жив в часи руйнування патріархального суспільства і занепаду імперії Чжоу, в межах якої спочатку піднявся, а потім збіднів рід Конфуція. Влада імператора стала номінальною, а на місце родової знаті прийшли правителі невеличких князівств, котрі оточували себе не знатними, малоосвіченими і корумпованими чиновниками, що не мали відповідного рівня культури і знань [8; 9].

Зрозуміло, що руйнування традиційних основ патріархального суспільства, боротьба за владу, корупція чиновників і страждання пересічних громадян не могли не хвилювати Конфуція. Будучи чесною і порядною людиною, переконавшись, що він не може вплинути на ситуацію в своїй державі, він залишає державну службу і вирушає разом зі своїми учнями в подорож по Китаю.

Під час свого «ходіння в народ» Конфуцій займається педагогічною діяльністю і намагається переконати регіональних правителів розрізненого Китаю в необхідності чесного служіння громаді і справедливого управління державою [8].

У віці 60 років Конфуцій повертається в Цюйфу, займається філософією і педагогікою, систематизує і редагує літературну спадщину минулого: Книгу пісень (Ши-цзін) і Книгу змін (І-цзінь)…

 

Обожнення філософа

Конфуцій став класиком не одразу. Напочатку його імя згадувалося поряд з іменами Лао Цзи і Мо Цзи. За часів правління імператорської династії Хань його поступово починають називати «некоронованим ваном» (тобто, монархом). В 241 р. він закріплюється в аристократичному пантеоні, у 739 р. (династія Тан) Конфуція офіційно іменують титулом вана. За часів династії Мін (1530 р.) його починають називати «верховний мудрець серед вчителів минулого» [8; 17].

Суть філософської концепції Конфуція полягає в патріархальному розумінні держави, де влада імператора (“си­на неба”) подібна до влади батька. Конфуціанство заперечувало участь народу в управлінні державою, проте пропагувало громадянський мир і злагоду. Через 300 років після смерті Учителя конфуціанство стало офіційною ідеологією в Піднебесній [5; 8; 9].

Учні Конфуція (нам відомі імена 26 з них), на основі лекцій і висловлювань мислителя склали книгу «Лунь Юй» («Бесіди і судження»), яку дуже шанують прибічники конфуціанства.

Між іншим, за формою викладу вона дуже схожа на відомі діалоги скіфо-арійського філософа Платона!

В цій книзі окремо говориться про сина Конфуція – Бо Юй (або Лі), який похований на родинному кладовищі в Цюйфу поряд з батьком. З класичних, одноосібних творів Конфуція експерти називають книгу з історії князівства Лу, яка називається «Чунь-цю» («Весна і осінь»).

 

Рис. 2. Настоятель Шаолінського монастиря Ші Юнгсі (справа) Валерію Бебику (зліва): «Кун Фу-Цзи, Лао-Цзи і Мо-Цзи – святі люди…»

 

Суспільний статус Конфуція важко зрозуміти із-за меж Піднебесної.

Коли під час зйомок фільму про Конфуція (програма «Цивілізація INCOGNITA», телеканал «ТОНІС») ми спитали у настоятеля буддиського Шаоліньського монастиря - Ші Юнгсі [17], який суспільний статус мають філософи Кун Фу-Цзи, Лао Цзи і Мо Цзи? - він дав однозначну відповідь: «Вони – святі люди» [17].

Святість по-китайські не має релігійно-містичного значення. На відміну від пророків і святих в інших країнах, святість в Китаї має морально-етичний і водночас – світський характер [14].

Китайські філософи, зокрема, Конфуцій, були реальними і високо достойними людьми, котрих шанують за їхнє праведне життя і мудрі думки. Хоча нам, все-таки, важко зрозуміти, чому філософу Конфуцію поставили храми в Цюйфу, Пекіні і Шанхаї, оскільки він не є богом чи пророком...

Як пояснив нам нащадок Конфуція у 75 поколінні -  Кун Сянлін, який свого часу був директором, а після виходу на пенсію - працює дослідником в китайському Інституті Конфуція, храми Конфуція мають світський характер і ритуали в них здійснюють не священики, а звичайні люди [17].

 

Рис. 3. Нащадок Конфуція у 75 поколінні – Кун Сянлін під час запису програми «Цивілізація INCOGNITA», присвяченої його великому предку

 

Конфуціанство: релігія чи ідеологія?

Перебуваючи в Китаї, ми питали у місцевих жителів: «Все-таки, конфуціанство – ідеологія чи релігія? Чому філософу Конфуцію побудували храми, як релігійній особі?»

Відповідь була однозначною: конфуціанство – ідеологія [17].

В ньому немає містики, інституту церкви і немає місця теології. А конфуціанська етика не є релігійною по своїй суті.

Ідеалом конфуціанства є побудова гармонійного суспільства, в якому шанують старших за віком і посадою. А золотим правилом етики Конфуція (яке 500 років прозвучить в християнстві) є теза: «Не роби людині того, чого не бажаєш собі»… [15].

Після утвердження у 2 ст. до н.е. конфуціанства, як головної ідеології розбудови китайського суспільства, головним принципом «китайської мрії» стала теза: «Отримати освіту і стати чиновником». Останнє, за Конфуцієм, передбачало можливість скласти іспити державного службовця і, відповідно до отриманих результатів, претендувати на посаду чиновника.

Ця «велика китайська мрія» і стала основою «соціальних ліфтів», завдяки яким найбільш здібна молодь могла просунутися у своїй державній кар’єрі – не залежно від соціального походження.

Не викликає сумнівів, що державо-орієнтоване конфуціанство, модернізоване в соціальному плані китайським соціалізмом, є одним з основних чинників сучасного «китайського економічного чуда». І нам, з нашою «олігархічною демократією», є чому повчитися в плані будівництва соціальної держави у наших китайських партнерів.

 

Аристокл (Платон) – автор «скіфського комунізму» 

«Кожен громадянин повинен грати  

свою роль в суспільстві відповідно  

до своїх особистих здібностей»

(Аристок/Платон, V ст. до н.е.)

 

 

Рис. 4. Аристокл/Платон (Капітолійський музей, Італія). «Римська копія» з «грецького оригіналу», вивезеного, ймовірно, з території України []

Приблизно у 425 р. до н.е. помирає «батько історії» Геродот. А через 2 роки в аристократичній спартанській сім’ї Аристона народжується хлопчик, який увійде в історію філософії як один із основоположників європейської філософії – Платон [1; 10; 12].

При народженні він був названий Аристоклом на честь свого діда. Зверніть увагу, що дід і батько Аристокла носять скіфо-арійські імена і належать до спартанського роду. А спартанці і скіфи-арії поклонялися одному богу – богу війни Аресу. Спрацьовують, напевно, і «філософські гени». Одним із предків Аристокла/Платона був відомий еллінський законодавець Солон, що входив до «семи мудреців» античного світу [6; 9; 10].

Після смерті свого вчителя Сократа, якого афіняни “демократично” примусили випити отруту, Аристокл покинув батьківщину. Його шлях прямував до міста Сіракузи, де він мав намір реалізувати свій політичний проект ідеальної держави. Проте, місцевих правителів його ідеали не зацікавили…

Ми ж звертаємо вашу увагу на дивний збіг у географічних назвах.

В Греції є одне місто Сіракузи. На Херсонщині таких «Сіракуз» аж двоє: Верхні і Нижні Сірогози. Дехто може сказати, що херсонські Сірогози – значно молодші. Але, на нашу думку, це тисячолітні скіфські географічні назви, які були відновлені лише кілька століть тому при заселенні скіфського степу вже за часів Російської імперії.

Між іншим, назва Сіракузи зустрічається на античних картах і на території Східного Приазов’я, де здавна проживали скіфські племена фракійців, сіндів і меотів...

У 387 р. до н. е. Аристокл/Платон купив ділянку землі в афін­ському передмісті, названому на честь еллінського героя Академа, і заснував там свою філософську школу — Академію, яку очолював рівно 40 років. Академія проіснувала набагато біль­ше — аж до 529 р. н. е. (усього 916 років), коли була за­кри­та за розпорядженням імператора Великої Романії -Юстиніана. Імперії потрібні були неосвічені раби і солдати, якими керувати – легше, ніж філософами…

Платонівський корпус (Corpus Platonicum), тобто перелік його (або приписуваних йому) творів, написаних у вигляді високохудожніх діалогів, формувався протягом довго часу. А сам Аристокл/Платон (чи група скіфських філософів під цим узагальненим псевдонімом) небезпідставно вважається автором філософської сис­теми об’єктивного ідеалізму, а подекуди – і комунізму [1; 5].

Саме Аристокл/Платон, на думку багатьох дослідників, одним із перших окреслив предметне коло політики, створив картину ідеального суспільства, що знайшло відображення в його працях-діалогах “Держава”, “Політик”, “Закони”, які й донині є актуальними не тільки для вивчення, але й для наслідування [9; 10; 11; 12].

Водночас, існує думка, що насправді автором філософських праць, котрі приписуються Аристоклу, є флорентієць Марчелло Фічіно, який, начебто, зібрав і впорядкував філософські праці кількох скіфських мислителів (ось чому діалоги «Платона» є такими різними за рівнем викладення), викинувши з них імена справжніх скіфських авторів.

Достеменно ми цього не знаємо, але саме цей мешканець Священної Римської імперії у 1482 р. видав збірку філософських праць під ім’ям «грецького» філософа Платона.

Як звернув увагу російський дослідник М.Постніков, флорентійський філософ Марчелло Фічіно приніс у видавництво латинський рукопис «Діалогів» Аристокла/Платона, заявивши, що це – його власний переклад з грецької мови. Проте до самої своєї смерті він так і не показав нікому «грецький» рукопис. Не знайшли цей оригінал і його спадкоємці.

Якимось дивним чином «римська копія» з «грецького оригіналу» знаходиться аж через 30 років. Її приносить у венеціанське видавництво грек Марк Мазур, звісно, знову не показавши нікому «грецького оригіналу» [13]. Можливо, тому, що цей переклад був здійснений з латинської версії флорентійця Фічіно?..

Дуже підозріло, відмічає М.Постніков, що цей «грецький» текст дуже оперативно іде в друк і багато разів протягом всього XVI століття передруковується. Надто вже схоже на ретельно спрямовану інформаційну спецоперацію, хіба ні?..

 

Конфуцій і Платон

Приблизно в ті ж самі часи, в які жив Стародавньому Китаї великий китайський філософ Конфуцій, в Античній Україні жив і творив великий скіфський філософ Аристокл, більш відомий як Платон.

Порівняльний аналіз біографій та змісту творів цих великих філософів проводить до приголомшливих збігів:

  • І Конфуцій, і Платон, мають аристократичне походження і вибудовують модель ідеальної держави на патріархальних засадах.
  • Конфуцій – ідеолог міцної китайської держави, Платон – ідеолог скіфо-арійської Спарти.
  • Не знайшовши підтримки на батьківщині, обидва вирушають в подорож своєю країною, щоб безрезультатно переконати провінційних правителів в необхідності створення «ідеальної держави».
  • Обидва у віці 60 (!) років повертаються додому і засновують свої філософські школи.

Чи не забагато збігів обставин?  Можливо, Конфуцій і Платон – це одна й та ж людина, яка встигла побувати і в Стародавньому Китаї, і в Античній Україні?.. [16; 17] Принаймні, об’єктивний порівняльний аналіз біографій і філософських концепцій цих двох великих мислителів робить цю гіпотезу достатньо правдоподібною, хіба ні?..

 

Список використаних джерел та літератури:

  1. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст): Підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Тандем, 2000. - 416 с.
  2. Антология мировой философии : В 4-х т. / [Ред.-сост. и авт. вступит. статьи В.В. Соколов]. - Т.1. - Ч.1. Философия древности и средневековья. – М.: Мысль, 1969. – 576 с.
  3. Асмус В.Ф. Античная философия. – М.: Высшая школа, 1976. - 544 с.
  4. Асмус В.Ф. Платон. - М.: Мысль, 1969. - 247 с.
  5. Бебик В. Політологія: наука і навчальна дисципліна. – К.: Каравела, 2009. – 496 с.
  6. Геворкян А.Т. Тайна Платона: текст лекций. — Ереван: Чартарагет, 2008. - 159 с.
  7. Древнекитайская философия. Собрание текстов в двух томах. Том 1. - М. Наука, 1973. - 384 с.
  8. История китайской философии: пер. с кит. / М.Л. Титаренко. … Ю. А. Ростовцев. – М.: Политиздат, 1991. - 525 с.
  9. Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон. Жизнеописание. (Серия «Люди. Время. Идеи»). - М.: Дет. лит., 1977. — 223 с.
  10. Могилевский Б. М. Платон и сицилийские тираны: мудрец и власть. — М.: URSS, 2005. - 157 с.
  11. Платон. Собрание сочинений. Том 1-3. - М.: Изд-во Олега Абышко, 2006. - 750 с.
  12. Платон и его эпоха. - М.: Наука, 1979. - 318 с.
  13. Постников М.М. Критическое исследование хронологии древнего мира. В 3-х тт. — М.: Крафт+Леан, 2000. – режим доступу: http://www.chronologia.org/postnikov/
  14. Сан Цзи. Религии Китая. – Пекин: Межконтинентальное изд-во Китая, 2004. –     179 с.
  15. Records of Confucius. – Pekin, 2005. – 280 p.
  16. Аристокл, з якого зробили грека Платона [Електронний відео ресурс]. – режим доступу: http://civilization-ua.io.ua/vfcf6a73fe47f467b96ec087dab59e7f0
  17. Конфуцій – архітектор «китайської мрії» [Електронний відео ресурс]. – режим доступу: http://civilization-ua.io.ua/v9b9d57d828267a715ab50c24ea5a4c53

 

Джерело: Український науковий журнал

«ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4

автор: Валерій Бебик, професор, проректор Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал «ОСВІТА РЕГІОНУ. ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ», 2013, № 4, час видання: 2014

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


05/06/2014