Порівняльний аналіз соціальних мереж у політичній комунікації

Порівняльний аналіз соціальних мереж у політичній комунікації

 

Як відомо, соціальна мережа – соціальна структура, створена індивідами або організаціями. Вона поєднує у собі різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними узами. Вперше термін було запропоновано в 1954 році Дж. А. Барнесом – американським ученим.

За наявності такої кількості переваг зручності, швидкості варто відмітити недоліки соціальних мереж: шахрайство, доволі високий відсоток "хакерської роботи" – саме це насторожує у веденні відвертого спілкування з незнайомцями. В наш час люди, за відсутності часу, можливостей змушені спілкуватися "віртуально". Буквально декілька років тому ми ще користувалися активно мобільним зв`язком, але дуже швидко він зазнав занепаду, поступившись позиціями соцмережам. Певною мірою такий вибір – виправданий, тому що заощаджуються кошти при спілкуванні з абонентами різних операторів. До цього слід додати вміщення більшого обсягу даних, ніж при використанні SMS та MMS-повідомлень; відсутність потреби змінювати SIM-картку при спілкуванні з представником іншої країни, материка. Однак, це несе серйозну загрозу для дітей до 14 років, яким заборонено законом реєструватися у соцмережах, зате вони це роблять активно, не вказуючи справжнього віку або поширюючи недостовірну інформацію, чим можуть піддати себе загрозі з боку аферистів, здатних вплинути на людську свідомість, особливо на підлітків. На наш погляд, правильним є твердження про заборону працівникам фірм та інших установ у робочий час користуватися соціальними мережами у зв`язку з тим, що віртуальна мережа тільки відволікає людей від роботи, знижуючи продуктивність праці з 8 годин до 3 (!).

Вивчивши в загальних рисах суть соціальних мереж, точніше 3 із 300 існуючих, а саме: "ВКонтакті", "Фейсбук", "Твіттер", варто виокремити таку сторону політичної комунікації, як різновид вербального контакту для застосування в політичній сфері. За даними дослідження української компанії "GfK Ukraine" кількість регулярних Інтернет-користувачів старше 16 років в Україні зросла в 1-му кварталі 2013 року поріняно з 4-м кварталом 2012 року на 15,1% (на 21% порівняно з 1-м кварталом 2012 року) і становила 17,34 млн. осіб. Натомість близько 2,1 мільярда користувачів Інтернету було зафіксовано по всьому світу в 2011 році, практично половина з них – жителі азіатських країн.

Підбиваючи підсумки, варто сказати про те, що використання соціальних мереж у політичній сфері має три площини: 1) шанс поширення більшої кількості різноманітної інформації та досить високий рівень перегляду за день серед клієнтів Інтернету, особливо в період передвиборчої агітації для "нарощування" рейтингу кандидата, політичної партії; 2) більшість соціальних мереж у своєму програмному забезпеченні обмежені у новітніх розробках власниками компаній. Необхідно принаймні один раз на місяць приділяти увагу соціологічному опитуванню серед користувачів щодо подальшої модернізації, оскільки кожна з них (соцмережа) за роки свого існування не вдосконалила до дрібниць функції, які помітні неозброєним оком. Наприклад, відсутність спільнот у соціальній мережі "Твіттер"; 3) сервери соціальних мереж розташовані переважно в їх штаб-квартирах на батьківщині, що є великим мінусом, тому що при охопленні декількох країн світу "гальмуються" поставки даних до користувача, відбувається низький трафік завантаженості тощо. Тож, серед обраних варіантів, на превеликий жаль, соціальну мережу "Твіттер" ми рекомендувати до використання в політичній комунікації не можемо через цілу низку програмної недосконалості. Орієнтовно на 50-70% придатні до користування "ВКонтакті" та "Фейcбук". Найкращий варіант – запровадження на теренах України власної пошукової системи та соціальних мереж, що будуть діяти в межах держави, цим певною мірою уникнути зазіхань іноземних шпигунів та різноманітних маніпуляцій під час політичної, економічної кризи, військової загрози чи інших негараздів, що можуть призвести до дестабілізації конкретного регіону, блокування цінної Інтернет-інформації. Зокрема, це вплине на розвиток внутрішнього ринку, тобто молодим ІТ-фахівцям удасться проекспериментувати власні комп`ютерні розробки серед співгромадян, не чекаючи на новинку з-за кордону, яку слід буде купувати за шалені гроші, з імовірністю підробки та нелегального ввезення, а також забезпечити працевлаштування випускників українських вишів, котрі зможуть займатися цікавою й корисною для суспільства справою, чим знизять рівень безробіття та еміграцій.

 

Наталя Білоус,

студентка ІІ курсу спеціальності "Політологія"

Інституту права та суспільних відносин

Джерело: газета «Університет «Україна» №1-2, 2014 

автор: Наталя Білоус, студентка ІІ курсу спеціальності "Політологія" Інституту права та суспільних відносин

видання: Газета "Університет "Україна" №1-2, 2014, час видання: 2014


19/02/2014