Теоретичні основи формування моделі «Владної збалансованості»

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ «ВЛАДНОЇ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ»

 

Антон Лісничий,

молодший науковий співробітник

Інституту телекомунікацій і глобального

інформаційного простору НАН України,

здобувач Університету «Україна»

 

УДК: 321.015

 

У статті досліджено кратологічні, інформаційні та часові компоненти, які виступають необхідною базою для розробки дієвої моделі взаємодії владних структур із суспільством щодо вирішення нагальних проблем місцевого значення.

Ключові слова: взаємодія, інформація, час, органи влади, суспільний діалог, модель, розвиток територій.

 

В статье исследуются кратологические, информационные и временные компоненты, которые выступают необходимыми условиями для разработки действенной модели взаимодействия властных структур с обществом, связанных с разрешением насущных проблем местного значения.

Ключевые слова: взаимодействие, информация, время, органы власти, общественный диалог, модель, развитие территорий.

 

In this article authority, information and time components , which act as necessary basis for the development of effective interaction models of power (administrative) structures with the community to solve local urgent problems are researched.

Key words: interaction, information, authorities, public dialog, model, territory development.

 

Постановка проблеми. Дослідження політичних та соціальних процесів в Україні, які спрямовані на подальшу демократизацію влади, вибір ефективних форм правління, оптимізацію процесів, пов’язаних із прийняттям важливих рішень з активним залученням широких верств населення, що забезпечують докорінні зрушення в економічній, соціально-політичній та духовних сферах, об’єктивно вимагає врахування усієї сукупності явищ, пов’язаних із цими змінами.

При цьому обсяг завдань та масштабів досягнення результатів відчувається від самого початку до завершення дослідження так, як це пов’язано зі складністю, асиметричністю, суперечностями та протиріччями компонентної бази, її різновекторністю та різнохарактерністю. Ця системна складність об’єктивно вимагає розроблення методики вивчення та аналізу предметної характеристики сутності змін та участі в них різних суб’єктів, які б забезпечили належним чином динаміку структурних функціональних та ознакових перетворень із урахуванням вимог та позиції населення, що створює перед владними органами складнощі вже іншого порядку, а саме високого рівня дієвості та ефективності влади, що оцінюються самим населенням. За таких умов особливої актуальності набувають чинники, що пов’язані зі взаємодією владних структур, націленою на вирішення нагальних вимог людей, які необхідно вирішувати динамічно в чітко окреслені проміжки часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблематики відносин людини з політичною владою, суспільства з державою як основи ідеї демократизації приділяли увагу всесвітньо відомі представники філософської та політичної думки Дж. Локк, Т. Гоббс, Г. Гегель, Й. Гайден, Т. Пейна. Питання взаємовідносин  між суспільством і органами влади в той чи інший спосіб вирішуються у працях К. Аллена, Г. Алмонда, Р. Арона, С. Верби, Ю. Габермаса, Р. Дарендорфа, К. Поппера, А. Тойнбі та інших.

В останні роки з’явилося багато вітчизняних наукових досліджень, в яких важливе місце посідають питання взаємодії влади, суспільства та інформації. Зокрема, це представлено в працях Бебика В., Макаренко Ю., Михальченко М., Почепцова Г., Довгого С., Згуровського М., Шевчука В. Останнім часом у наукових колах широкого розповсюдження набуло моделювання в галузі суспільних наук, що досліджують Каракозова Е., Буник М., Горбатенко В., Ткачук, В., Давидов А., Сурмін Ю.

Однак, як свідчать дослідження, у вітчизняній науці та практиці дотепер залишається ще не вирішеною проблема окреслення теоретичних основ застосування моделювання задля вирішення нагальних проблем сучасного розвитку територій. Звідси відсутні прикладні методики, пов’язані з використанням моделювання при організації взаємодії владних органів зі структурами громадянського суспільства.

Метою даної статті обрано дослідження теоретико-методологічних засад розбудови моделей взаємодії  владних структур, інформації в їх часовому вимірі та застосування даних методик для розробки прикладних моделей взаємодії влади з населенням задля вирішення нагальних проблем місцевого значення в оптимально стислий термін.

На рубежі тисячоліть відбуваються кардинальні динамічні зміни, які охоплюють в достатньо великому обсязі владу, суспільні відносини, інформацію, розвиток території, послуги населенню. Їх відчутність пронизує всі сфери людського буття, що обумовлює вибір особливої методології дослідження даного процесу. В цих дослідженнях пізнавальна цінність має акумулюватися до всіх аспектів реальної дійсності. В той же час ця методологія повинна фіксувати сприйняття переконливих аргументів у часовому вимірі й до того ж , підтверджувати обґрунтованість тих чи інших рефлексій, роздумів, думок, необхідних для розуміння універсальних процесів, у тому числі складної політичної взаємодії різних суб’єктів із урахуванням наростаючої  інформаційної динаміки. В даній науковій статті пропонуємо дану методологію за допомогою моделювання.

Модель за визначенням М. Кондакова, – це штучно створена конструкція, яка є аналогом конкретного об’єкта або процесу. Вона в особливий спосіб виражає мислиму форму оригінала та розкриває склад і структуру його складових й одночасно відтворює форми зв’язків та відносин, що утримують відповідне явище чи процес у цілісному стані [[1], с. 312-313].

Сучасний російський дослідник А. Давидов використовує моделювання в оцінці соціального часу, «… коли за минулим, сучасним та віддаленим майбутнім прогнозується найближче майбутнє» [[2], с. 102]. Моделювання дозволяє пізнати сутність конкретного процесу, явища, визначити його місце в системі соціальних відносин та побудувати модель, що адекватно відображає співвідношення та динаміку важливих соціальних змін та їхню роль у житті суспільства або окремих соціальних груп, здійснити за цією моделлю прогноз змін соціальної обстановки в країні у разі проведення конкретних соціальних заходів [[3], с. 12].

За цих умов «модель – це є певний спосіб представлення х, яке забезпечує хоча б певне наближення до фактичної ситуації. Більше того, це означає визнання можливості альтернативних способів представлення х для інших цілей. Розгляд будь-чого в якості теорії х означає визнання, що х управляється такими-то і такими-то принципами, а не просто припущення про те, що з такою-то метою доцільно представляти х в якості структури, яка управляється цими принципами або, що ці принципи близькі до тих, які управляють х в дійсності» [[4], с. 32]. Тому при такому форматі моделювання необхідно враховувати як пізнавальний вимір, так і часовий, а також приймати до уваги ті функції, які притаманні цим конкретним суб’єктам.

Застосування моделювання в управлінській сфері дозволяє розподіляти рольовий статус та функції учасників певного процесу з тим, щоб побудувати в перспективі таку модель суспільного порядку, в якій реально відбувається перетинання та ефективна результативна взаємодія близьких за сенсом та своєю змістовною насиченістю владних структур. Особливе значення моделювання має у сфері взаємовідносин державної та місцевої влади, в політичній сфері, за допомогою якого встановлюють причинно-наслідкові явища й визначають перспективи та закономірності даного різновиду зв’язків і відносин. Методика моделювання взаємодії владних органів може окреслити можливий найефективніший та найвдаліший вектор розвитку подій та наслідків і в той же час вдало об’єднати всі можливі матеріальні, людські, інформаційні, фінансові та інші ресурси на вирішення конкретних завдань у чітко визначений проміжок часу.

Таким чином, методологія моделювання дозволяє охопити величезний обсяг фактологічного матеріалу, яким можна скористатися для всебічного аналізу таких складних взаємовідносин, які пов’язані з владою як окремим компонентом, з інформацією та часом, що теж виступають особливою структурованою базою. Таку модель пропонуємо визначити як «Кратоінфотайм», в якій буде представлена органічна єдність цілісного процесу взаємодії відповідних компонентів і властивостей влади, інформації та часу по забезпеченню очікуваного владою результату. Він буде фіксувати ефективність діяльності владних структур через використання суспільно-значущої  інформації задля вирішення нагальних проблем місцевого значення або надання відповідних соціальних послуг населенню у чітко визначений термін.

У даній моделі кратологічний компонент представлений владою та всією системою владних відносин із урахуванням специфіки діяльності всіх рівнів владарювання на центральному, регіональному та місцевому рівнях. У цьому компоненті концентрується розгалужена інституційна база владних органів із легітимним закріпленням їх повноважень і компетенцій, зі своєю відносною структурною автономією та закріпленими статусами носія влади, з окресленими межами впливу та можливим потенціалом прийняття важливих рішень і забезпеченням реальних результатів їх діяльності. У цих умовах розробка конкретної моделі взаємовідносин владних органів потребує визначення конкретної ресурсної бази окремих владних структур, а також їх інтегративної потенції, пов’язаної з ефективною динамічною взаємодією, де вже проявляється новий, об’єднаний обсяг змістовних компетенцій владних інституцій. Особливого значення владний компонент набув при об’єднанні владарювання з інформацією, коли з’явився феномен електронного уряду чи цифрового врядування.

Запровадження електронного уряду, за оцінкою відомого британського фахівця з електронного врядування Вішанта Віроккоді, має шанс надавати широкі державні послуги і краще розуміти їх стан та забезпечувати сприйняття розвитку ідеологічної багатоманітності, що відкриває нові умови для використання ІКТ як інструменту громадян мати вільний доступ до ознайомлення та використання різних точок зору. Електронна демократія також стимулює та заохочує людей до в переваг, делібералізації управлінської діяльності через трансформацію бюрократії в новий різновид управлінських професійних контактів з людьми [[5], с. 269-285].

Тому, досліджуючи взаємодію органів влади, необхідно виходити не тільки з того, які владні повноваження, визначені законодавством України, вони мають, а з того, як ці владні повноваження можна практично реалізувати. Якщо застосувати моделювання для аналізу взаємовідносин між державною владою і органами місцевого самоврядування, то слід відмітити, що на нормативному рівні Конституцією і Законами України передбачено існування двох автономно діючих інститутів влади (самоврядна та державна влада), що чітко можна встановити нормативною моделлю. Якщо дану модель розглянути, використовуючи аналітичні знання (нормативну базу) та емпіричні випробування (реальне буденне життя інститутів влади), то ми отримаємо дві абсолютно не співпадаючи різнотипні моделі, а саме: нормативну і діючу.

Нормативна модель буде мати чітко визначене правове поле, до того ж навіть забезпечене судовим захистом, але в діючій емпіричній моделі все це буде носити декларативну формалізацію, так як органи місцевого самоврядування на обласному і районному рівнях не мають необхідної системи виконавчих органів, які б забезпечували реалізацію рішень, прийнятих обласними та районними радами. За Конституцією держава зобов’язала органи місцевого самоврядування передати місцевим державним адміністраціям обласного та районного рівнів реалізацію цих повноважень. Звідси моделювання дозволяє встановити, що політична сфера визначила просторові рамки емпіричної взаємодії органів самоврядування з державними структурами, підпорядкувавши перших останнім.

Районні та обласні ради ніяк не впливають на процес виконавчої діяльності на своїх територіях. За них це здійснюють місцеві державні адміністрації. Вони на свій розсуд забезпечують умови досягнення вирішення поставлених завдань місцевого значення. На етапі реалізації рішення абсолютно ігнорується позиція місцевих мешканців, відсутній контроль за використанням коштів, немає можливості враховувати місцеву ініціативу, залучати структури громадянського суспільства, інституції самоорганізації населення. Найбільш виразний приклад, яким можна продемонструвати негативні наслідки такої взаємодії владних структур, є реальна ситуація в Україні на територіях, де добувається нафта і газ. Господарчі структури, пов’язані з видобуванням цих важливих сировинних ресурсів, зареєстровані у столиці і на їх діяльність ніяким чином не може вплинути місцева влада. Люди, які тут проживають, страшенно страждають від жахливих екологічних наслідків, пов’язаних із процесом видобутку нафти й газу: забруднена територія, зруйновані дороги, немає відрахувань у соціальну сферу, розповсюджені захворювання, реальна загроза для життєдіяльності місцевого населення.

Структури місцевого самоврядування мають можливість проводити громадські слухання, сільські та селищні сходи, констатувати такі факти в засобах масової інформації, співчувати людям, інформувати їх про реальний стан, але реально вплинути на змін ситуації вони не можуть. Звідси формується тотальна безвідповідальність і тотальне незадоволення населенням владою як такою. Подібні приклади можна привести по будь-якому іншому напрямку господарської діяльності. Усі вони будуть фіксувати беззаперечний негативізм існування подібного формату взаємодії місцевого самоврядування та державної влади [[6], с. 125].

Наступна компонентна складова пов’язана з установленням змісту інформації як відомості в будь-якому форматі чи вигляді, на будь-яких носіях, чи в яких би не було засобах доставки повідомлень про ті чи інші події або діяльність. У той же час інформація – це продукт, що фіксує взаємодії відповідних суб’єктів або даних про методи цієї взаємодії, це нові відомості, які прийняті, зрозумілі й оцінені користувачем – учасником або не учасником такої взаємодії. Інформація виступає засобом системної організації матерії й одночасно є системно організованою матерією. Їй притаманна невичерпаність, так як нею може користуватися необмежена кількість суб’єктів. Вона має універсальну змістовність, яку кожен реципієнт може розуміти по своєму. Наступна властивість розкриває її відкритість та загальну доступність, де проявляється масовий характер із широкою системою користувачів. Її якісні параметри розглядаються як сукупність властивостей, що характеризують ступінь відповідності потребам, цілям, цінностям користувачів та засобам комунікації, а використання може бути пов’язаним із управлінням, самоорганізацією, обмеженою організованістю та підконтрольністю.

При моделюванні інформація не може існувати без взаємодії між відповідними суб’єктами, більше того, вона виступає інфраструктурним підґрунтям як загальної соціальної взаємодії, так і конкретних форм її прояву. Класичним прикладом сучасної інформаційної соціальної взаємодії можна вважати стрімкий розвиток та популярність соціальних мереж в Інтернеті (facebook.com та інші). Велику роль в інформаційній взаємодії відіграють блоги, інформаційні портали по наданню різноманітних послуг (booking.com, couchsurfing.org), Інтернет-аукціони. Мобільний зв’язок стає все більш доступним, технічно існують усі можливості для переходу на якісно новий рівень спілкування, де розмова може супроводжуватися онлайн-відеозв’язком співрозмовників. Особливу увагу необхідно звернути на поступову трансформацію владних послуг населенню через онлайнові системи. «Китай стає світовим лідером в «інтернетізації товарів» та монтує в промислові товари масу сенсорів; Кенія обходить багато країн світу у сфері застосування «мобільних грошей» (використання мобільних телефонів для здійснення платежів); азіатські країни в цілому є світовими лідерами в області відеоігр» [[7]].

При цьому будь-яку взаємодію між суб'єктами, у процесі якої один здобуває певні характерні риси, а інший їх не втрачає,  можна називати інформаційною взаємодією. Центральним елементом у структурі інформаційної взаємодії виступає поліваріантність соціальних дій, вчинків, прийнятих рішень, пов'язаних із оборотом інформації. В кожній конкретній моделі інформація створює власні просторові межі, відтворює притаманні їй механізми та інструменти впливу, використовує специфічну ресурсну базу та власний розподіл на об’єкти й суб’єкти впливу. Вона допомагає визначити критерії оцінювання результативності дій та може ефективно класифікувати пріоритети розвитку. В симбіозі з кратологічною складовою інформація перетворюється на системоутворювальний автономний детермінант, а може слугувати допоміжним об’єктом по фіксації установленого формату результативності дій владних структур.

І, нарешті, часовий компонент. Він фіксує реальні зміни, що наступають у відповідному проміжку часу, відтворює миттєвості часу, встановлює причинно-наслідкові явища та визначає перспективи і закономірності даного різновиду зв’язків та відносин. Щоб зрозуміти зміст та значимість такого компоненту, до якого в Україні приділяється не так багато уваги, як того потребує сучасний стан владних відносин, розглянемо один приклад. 30 років пройшло з набуттям містом Сінгапур характерних ознак держави, тобто самостійності. Із нерозвиненого азіатського міста минулого століття Сінгапур у сучасності перетворився за 35 років на мегаполіс державу (з 1965 по 2000 рік), з надсучасними високорозвиненими технологіями, високим рівнем життя, найвищим рівнем забезпечення послуг населення, інвестиційно-привабливим регіоном та сталим розвитком своєї державності. Україні до рубежу 35 річчя незалежності лишилося всього 13 років. Напевно, Україні не вдасться вписати своє ім’я у світову історія найближчим часом, як вдалося Сінгапуру за короткий термін часу із третього світу скочити в число розвинутих країн світу. Необхідно ще й нагадати, що стартові позиції та потенціали зростання України на початку набуття своєї державності та Сінгапуру у 1965 році дуже відрізнялися. Уявити про такий розрив через 20 років на початку 90-х років минулого століття було здавалося б неможливо, але час уже згаяно [[8]].

Тисячолітні традиції української державності за 20 років незалежності не були враховані в жодній із моделей Конституції України. Самоврядна влада протягом двох тисячоліть була основою розбудови державності на наших теренах. Територія Київської Русі проходила від Балтійського узбережжя до берегів Чорного моря в часи княжої доби Ярослава Мудрого, але самоврядність, що є нашим генетичним кодом, ущент знищена радянською системою, так і не відновлена по сьогодні. Знаходячись у пошуках моделі поєднання старих рудиментів владарювання із присмаком сучасних тенденцій місцевого самоврядування, Україна вже марно втратила майже покоління, та на це ще ніхто жодного разу не звернув увагу.

Звернемося до вище запропонованої моделі «Кратоінфотайм». Дана модель застосовувалася під час парламентської виборчої компанії 2012 року в Луганській області під час вирішення деяких проблем розвитку відповідних територій. Формат використання теоретичної моделі на виборах було дещо трансформовано в її можливе практичне уособлення, пов'язане з конкретними формами діяльності органів влади під час проведення виборчої кампанії, в умовах конкурентного середовища динамічного реагування на нагальні проблеми місцевого значення у відповідності до потреб населення. У цьому форматі її практичний управлінський характер виглядав як модель «владної збалансованості». Використання подібної моделі на початку пройшло апробацію в місті Алмазне, де інформаційна змістовність проблематики встановлювалася шляхом проведення соціологічного моніторингу за допомогою фокус-груп та анкетного опитування.

Дослідження інформаційних об’єктів міста Алмазне надало можливість виявити найактуальнішу для міста проблему. Проблемне питання полягало в тому, що протягом останніх трьох років у місті не закінчено третьої черги газогону. Через це мешканці міста дуже страждають, так як вимушені на верхні поверхи піднімати важке вугілля для опалення власних квартир. Не менше ця проблема дошкуляє мешканцям приватних будинків.

Сутність проблеми була пов’язана з тривалою бездіяльністю різних органів влади, які протягом останніх трьох років проводили чисельні наради, засилали контролерів, ревізорів, організовували перевірки, а тим часом приватні підприємці захопили незаконно частину земель через які іде газогін, проектна документація уже застаріла й повністю не відповідає сучасним вимогам для таких споруд. Міська рада Стаханова. до якої входить місто Алмазне, з’ясовувала довго до кого що відноситься, хто що фінансує. Людей просто розчарували безкінечними обіцянками та гарантіями різних представників влади, які те й робили, що обіцяли. А як тільки від’їжджали з території, про все забували. Це повторювалося із року в рік.

Для вирішення даної проблеми в маленькому індустріальному місті була застосована модель «Владної збалансованості». Діями юристів, соціологів, політологів, економістів, з участю представників різних владних структур, включаючи народного депутата України О. П. Кунченко, за два тижні була розроблена управлінська модель вирішення даної проблеми. Відповідним органам влади були надіслані протокольні доручення, проведена нарада у голови Луганської ОДА, підготовлені депутатські запити від імені народного депутата. До всіх учасників взаємодії направили зміст громадської думки отриманої соціологами, а поставлені завдання перед різними владними структурами, включаючи правоохоронну систему, широко висвітлювалися в засобах масової інформації, як це і передбачалося моделлю «Владної збалансованості». Про хід реалізації доручень та діяльність владних структур по виконанню графіка робіт, включаючи рішення обласної ради про виділення додаткових коштів із обласного бюджету на завершення будівництва, місцеве населення отримувало інформацію із засобів масової інформації та з громадських слухань, котрі регулярно проводилися.

Через місяць соціальна напруга в місті знялась. Люди вперше відчули реальність реакції влади на їх вимоги. На зміну колишніх нарад, обіцянок, приїзду контролерів, ревізорів, котрі займалися тільки загальними звинуваченнями один одного, прийшло прозоре розуміння процесу вирішення цієї проблеми за допомогою запропонованої моделі. Організація роботи, що проходила по розписаній управлінській моделі, виглядала зовсім по іншому. Владні та господарчі структури демонстрували чітко узгоджені дії, що здійснювалися в обсязі і в терміни, які їм були попередньо доведені. Так реалізація названої моделі допомогла людям вирішити за два з половиною місяці проблему запуску третьої черги газогону. Модель «Владної збалансованості» активно використовувалася на виборах 2012 року в Луганській області в містах Сєверодонецк, Алчевськ, Алмазне та в Антрацитовському, Лутугінському, Попаснянському районах. Використання подібної моделі отримало схвалення народного депутата О. П. Кунченко та Алчевського міського голови В. Є. Чуба, які були кандидатами в народні депутати на виборах до Верховної Ради України, а також Голови Луганської обласної адміністрації В. М. Пристюка та Голови обласної ради області В. М. Голенка, керівників районних місцевих адміністрацій та районних рад і відповідних рад названих міст.

 

Висновки

На підставі проведеного дослідження було надано характеристику компонентної бази необхідної для розробки теоретичної моделі взаємодії органів влади, інформації з урахуванням часового виміру. Запропонована модель була використана в форматі практичної моделі владної збалансованості під час виборчої компанії 2012 року в Луганській області, де вона продемонструвала свої переваги та ефективність застосування моделювання.

 

Список використаної літератури

 



[1]. Кондаков Н.И. Логический словарь. [Текст]  / Н. И. Кондаков. – М.: Изд-во «Наука», 1971. – 638 с.

[2]. Давыдов А. Модель социального времени [Текст] / А. Давыдов // Социологические исследования. – 2002. - №4. – С. 101-107.

[3]. Райцин В.Я. Моделирование социальных процессов: учебник [Текст] : [пособие для студентов факультета «Математические методы в экономике»] / В. Я. Райцин. – М.: Экзамен, 2005. – 189 с.

[4]. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание [Текст] / М. Вартофский. – М., 1988. – 506 с.

[5]. Vishanth Weerakkody, Social and Organizational Developments through Emerging E-Government Applications: New Principles and Concepts. – IGI Global, 2009. – p. 463.

[6]. Лісничий А. Моделювання процесів взаємодії державної та місцевої влади в інформаційному просторі єдинокраїнової політичної сфери / Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політичні студії. – 2010. – Вип. 2. – 185 с. – С. 120-126.

[7].  Дэниел Франклин, Джон Эндрюс. Мир в 2050 году. – Издательство Манн, Иванов и Фербер, 2012. – 368 с. – http://lib.rus.ec/b/397122/read#t1.

[8]. Lee Kuan Yew. The Singapore Story: 1965-2000. From third world to first. – HarperCollins Publishers, N.Y., USA, 2000.
 

 

Джерело: Український науковий журнал

«Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації» №1, 2013

 http://www.social-science.com.ua/

автор: Антон Лісничий, молодший науковий співробітник Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, здобувач Університету «Україна»

видання: Український науковий журнал «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації» №1, 2013, час видання: 2013

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


18/07/2013