Медіа-тероризм серед інших видів тероризму: спроба типологічного аналізу

Медіа-тероризм серед інших видів тероризму: спроба типологічного аналізу

 

Тетяна Єрохіна,

аспірантка кафедри суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій

Університету «Україна»,

викладач кафедри соціальної роботи

Запорізького національного технічного університету

 

УДК 316.16

 

Анотація. У статті розглядаються питання типологізації тероризму, виділення класифікаційних критеріїв і визначення місця медіа-тероризму серед інших видів тероризму.

Ключові слова: тероризм, класифікаційний критерій, рівень, мета терористичної діяльності, суб’єкт, об’єкт терористичних дій, медіа-тероризм.

 

Аннотация. В статье рассматривается вопрос типологизации терроризма, выделения классификационных критериев и определения места медиа-терроризма среди других видов терроризма.

Ключевые слова: терроризм, классификационный критерий, уровень, цель террористической деятельности, субъект, объект террористических действий, медиа-терроризм.

 

Summary. In the article the questions of terrorism typology, classification criteria choosing and a media-terrorism place among other types of terrorism are under consideration.

Keywords: terrorism, classification criterion, a level and a purpose of terrorist activity, subject and object of terrorist actions, media-terrorism.

 

Виняткова складність проблеми сучасного тероризму, різноманітність форм його прояву викликають труднощі в його класифікації. Неопрацьованість типологічних питань – так само, як і відсутність загальноприйнятого визначення тероризму – перешкоджає адекватному розумінню природи і причин даного явища, не дозволяє достатньо глибоко визначити коло відносин, що пов’язані з цим феноменом.

Тероризм – це складне явище, що передбачає комплекс дій, а не один окремий вид діяльності. Типологія тероризму дозволяє повніше і точніше відобразити спектр видів терористичної активності, ніж будь-яке визначення тероризму.

Створення типології дозволяє визначити, з проблемою якого рівня мають справу дослідники тероризму і суб’єкти антитерористичної діяльності. Так, тероризм може бути локальний, національний або міжнародний – і типологія допомагає визначити, про який саме вид тероризму йдеться.

Крім того, після з’ясування рівня тероризму необхідно визначити тип насильства, інструменти, використовувані терористами, їх цілі та ін. – без цього неможлива ефективна практична антитерористична діяльність.

Звичайно, типологія тероризму не є панацеєю – вона не забезпечить ані вирішення питання визначення тероризму, ані стовідсоткового успіху у протидії терористичній діяльності. Тероризм розвивається – і часто теорія не встигає за практикою. Проте створення типології, безперечно, забезпечить краще розуміння тероризму, допоможе у вдосконаленні антитерористичної діяльності, уніфікації і глобалізації систем протидії тероризму взагалі і медіа-тероризму зокрема.

Розробка класифікаційних ознак, розмежування форм і видів сучасного тероризму, визначення місця медіа-тероризму серед інших видів тероризму представляється актуальною задачею також і тому, що в дослідницьких роботах в одному ряду часто зустрічається змішування тероризму і терору, поєднання в одній класифікації видів терористичної діяльності, що відрізняються за різними класифікаційними ознаками, ототожнення медіа-тероризму й інформаційного тероризму тощо, що заважає об’єктивному розумінню сучасного тероризму.

Перша типологія тероризму була запропонована британським експертом П. Вілкінсоном. Вчений дійшов ідеї класифікації тероризму за типом терористичних дій, і тим самим його побудови вийшли за рамки простого визначення тероризму.

П. Вілкінсон виділив три типи тероризму: кримінальний (злочинний), політичний і тероризм, підтримуваний державою.

Кримінальний тероризм, як бачив його британський експерт, – відмінний від політичного насильства.

Політичний тероризм заснований в основному на націоналістичному і революційному тероризмі. Націоналістичний тероризм направлений на досягнення політичної незалежності від колоніальної держави. Революційний тероризм проводиться для зміни політичної ідеології соціального і політичного устрою суспільства.

Тероризм, підтримуваний якою-небудь державою, П. Вілкінсон розглядав як тактику, використовувану в міжнародному конфлікті [1].

Інший метод класифікації тероризму був запропонований Б. Крозьє. В основу своєї класифікації він поклав типологію груп, залучених у насильство:

– етнічні групи – групи меншин, які прагнуть замінити політичну владу представниками їх власної етнічної групи;

– марксистські революційні групи – об'єднані єдиною марксистською ідеологією;

– анархічні групи, що прагнуть до мінімізації державних структур, нібито це приведе до повної свободи в суспільстві;

– кримінальні угрупування, дії яких направлені на отримання тільки кримінального прибутку і які не мають політичної підоснови;

– в останню категорію Б. Крозьє включив неофашистські і праві групи. Для даних груп тероризм орієнтується на традиційні для нації політичні доктрини і цінності, історично – на національних діячів минулого. Його мішень –  ліві і ліберальні політики й активісти [2].

Як провідний критерій розподілу тероризму на види М.Д. Литвинов використовує мету терористичних дій і виділяє революційний, націоналістичний, деморалізаційний, функціональний, економічний, транспортний та інші види тероризму [3].

Як можна побачити, в цій класифікації очевидно, крім критерію мети, використовуються й інші критерії (наприклад, транспортний тероризм варто, скоріш, виділяти за критерієм об’єкту впливу).

Коссек М. та Беседа С.М. також вважають, що проблеми визначення походження, сутності тероризму, шляхів запобігання терористичним діям та знешкодження терористичних осередків передусім зумовлюють необхідність типологізувати його за метою та мотивами терористичних дій [4].

Так, тероризм може мати на меті вчинення дій серійних або разових, глобальних або локальних. Він може спрямовуватися на повалення керівництва країни (регіону), зміну політичною ладу, порушення територіальної цілісності, стабільності або залякування суспільства.

З точки зору мотивації Коссек М. та Беседа С.М. визначають типологію тероризму, яка включає «політичні» і «неполітичні» форми тероризму. Поняття тероризму, на думку дослідників, охоплює і діяння з такою мотивацією, як користь, помста, екологічна конкуренція, ірраціональна мотивація психічно хворих людей тощо.

Цікавою є типологія засобів здійснення терористичних дій, запропонована вказаними авторами. Ними виділені дві групи засобів – традиційні і нетрадиційні. До першої групи включені вибухи, збройні атаки (у т.ч. використання ядерної, хімічної, інших видів зброї і наслідки цього використання), викрадення людей, захоплення (будівель, заручників, транспортних засобів), несанкціоновані втручання. До другої групи (нетрадиційних засобів) включені саботаж, поширення паніки, різноманітні акції.

Важливо, що дослідники, звертаючи увагу на «певну роль у плануванні терористичних акцій» усіх видів засобів масової інформації, не конкретизують, яку саме роль відіграють ЗМІ у терористичній діяльності – суб’єкта, інструмента, засобу або іншу.

Існує й багато інших класифікацій, де виділяються види тероризму за характером об'єктів чи суб'єктів діяльності, іншими критеріями.

Так, В.Є. Петрищев пропонує розрізняти тероризм: державний; проурядовий і антиурядовий; міжнародний і внутрішній; традиційний і технологічний; політичний; релігійний; націоналістичний; сепаратистський; лівий; правий [5].

На думку професора В.В. Лунєєва, сучасна терористична діяльність поділяється на такі види: політичний, кримінальний, націоналістичний, повітряний, міжнародний, релігійний, державний, стихійний і організований [6].

Н. Мєлєнтьєва пропонує розрізняти п'ять видів тероризму: ідеологічний, етнічний, релігійний, кримінальний та індивідуальний [7].

Іншим шляхом – не від конкретного до загального, а навпаки – йдуть дослідники тероризму В. Замковий та М. Ільчиков. Вони об’єднують в наступні групи не терористичні дії за окремими ознаками, а взагалі різні типи дій, що мають ознаки тероризму і виділяють: революційний і контрреволюційний, субверсійний і репресивний, фізичний і духовний, селективний і сліпий, провокаційний, превентивний, військовий терор і кримінальний терор [8].

На жаль, дана класифікація, як і деякі інші, не тільки не охоплює всіх видів тероризму, але й змішує види тероризму і види терору, прагне поєднати в одній типології різні класифікаційні ознаки.

Важко не погодитися з Ю.М. Антоніном, який відзначає, що типологія тероризму повинна охоплювати всю багатоаспектність цього небезпечного явища [9].

Російський політолог Ю.І. Авдєєв, узагальнюючи підстави для класифікації видів тероризму, називає наступні критерії:

– основні використовувані методи – фізичний і психологічний тероризм;

– політичні цілі – революційний, контрреволюційний, конфронтаційний і мобілізаційний тероризм;

– характер об'єктів дії – селективний і масовий (будь-яка безліч людей) тероризм;

– суб'єкт дії – державний (терор) і недержавний (тероризм);

– відношення суб'єктів тероризму до правлячого режиму – проурядовий і опозиційний;

– географічний регіон – європейський, латиноамериканський, близькосхідний та ін. тероризм;

– характер використовуваних засобів – традиційний (холодна і вогнепальна зброя, вибухові речовини) і технологічний (нові засоби ураження: ядерна, бактеріологічна, хімічна, інші види зброї);

– специфіка просторових умов – на суші, на морі (піратство) і в повітряному просторі (повітряний тероризм);

– ідейно-політична платформа – ідеологічний, націоналістичний, релігійний тероризм з своїми різновидами [10].

Зрозуміло, цей перелік не вичерпується вказаними типами, і його можна було б продовжити, наприклад, класифікувати тероризм залежно від кількісного складу його структур: «індивідуальний», «груповий» і «масовий». До того ж, питання виникає вже при використанні першого критерію – основні психологічні методи – за яким виділяється фізичний і психологічний тероризм. Адже будь-яка терористична дія має на меті залякування або тиск, отже, є за своєю природою психологічним видом тероризму.

Крім того, здається доцільним зменшити кількість класифікаційних ознак, згрупувавши їх, орієнтуючись на розуміння, що є тероризмом.

Зважаючи на те, що загальноприйнятого визначення тероризму на сьогоднішній день не існує, можна виділити складові терористичної дії – саме вони і стануть узагальненими класифікаційними критеріями.

Отже, якщо прийняти думку, що тероризм представляє собою цілеспрямовану дію, то важко не погодитися, що обов’язковими складовими цієї специфічної дії є:

– суб’єкт (або суб’єкти);

– об’єкт (об’єкти);

– причина і мотив;

– мета здійснення;

– часові та просторові характеристики;

– використовувані інструменти (засоби);

– наслідки.

У свою чергу, в кожній групі критеріїв можна виділити підгрупи.

Так, наприклад, серед суб’єктів варто виділити: державу (спеціальні державні служби, санкціоновані на здійснення терористичної діяльності, та терористичні організації, підтримувані державою), міжнародні і національні терористичні організації, не підтримувані державою (націоналістичні, релігійні, інші); терористів-одинаків.

До об’єктів тероризму відносяться: безпосередні об’єкти терористичних актів – об’єкти власне насильства та протиправних дій (окремі особи або групи осіб – заручники, жертви вибухів, інших терористичних актів; будівлі, транспортні засоби тощо) й опосередковані об’єкти терористичних актів (політична партія, уряд країни, група людей та ін.) – об’єкти залякування і тиску, від яких, як правило, залежить досягнення мети суб’єкта терористичної діяльності, виконання його вимог.

Причина і мотив терористичної діяльності передбачають виділення тих факторів, що спонукають суб’єкт до здійснення терористичного акту – їх відокремлення від мети тероризму пояснюється тим, що проголошувана мета терористів часто не відповідає дійсним причинам. Мотиви терористів достатньо часто мають ірраціональний, неусвідомлюваний – самоствердження, самоідентифікація, героїзм тощо [11], або об’єктивний характер – релігійні особливості, результати виховання, вплив соціуму, економічні причини або ін. Крім того, якщо мова йде про терористів-одинаків, причиною їх дій може бути психічний розлад.

Мета здійснення терористичної діяльності – це проголошувана терористами ціль; те, чого вони прагнуть досягти в результаті здійснення терористичного акту (актів), чого вони вимагають від опосередкованого об’єкту. Мета може мати політичний, релігійний, економічний або інший характер.

Часові та просторові характеристики передбачають розподіл тероризму за тривалістю терористичної діяльності і повторюваністю терористичних актів (короткочасний і тривалий, однократний і повторюваний), за місцем їх здійснення (залежно від географії – латиноамериканський, східноєвропейський тощо, чи простору – водний, повітряний, наземний та ін.) і ареалом поширення (локальний (місцевий), державний, міжнаціональний, глобальний).

За критерієм використовуваних інструментів (засобів) можна виділити різноманітні типи тероризму. Складність використання цього критерію полягає в тому, що суб’єкти тероризму, як правило, поєднують декілька засобів – це може бути і захоплення стратегічно важливого об’єкту, в якому знаходяться люди, що стають заручниками, і транспортного засобу із одночасною зупинкою нормального функціонування транспортної системи, тощо.

Необхідно зауважити, що більшість сучасних видів тероризму можна віднести до медіа-тероризму, адже ЗМІ виступають дієвим інструментом у швидкому поширенні інформації, залякуванні населення і досягненні терористами їхньої мети.

Серед наслідків терористичної діяльності можна виділити економічні, соціальні, політичні та інші. Необхідно зауважити, що наслідки терористичної діяльності не завжди відповідають меті суб’єктів її здійснення.

Таким чином, якщо користуватися запропонованою системою критеріїв, то можна визначити місце медіа-тероризму в типології тероризму.

Медіа-тероризм представляє собою особливий вид терористичної діяльності, що виділений за критерієм використання інструментів (засобів) досягнення терористами власних цілей.

Зважаючи на специфічність ЗМІ як особливого інструменту в руках суб’єктів терористичної діяльності, специфіка якого обумовлена власне тим, що одна з основних цілей терористів – швидке поширення інформації серед населення – співпадає власне із призначенням ЗМІ і пояснює їх особливу роль у глобалізації тероризму, подальшого дослідження потребують питання специфіки функціонування медіа-тероризму як особливого виду тероризму в нашій країні та у світі, зокрема, суб’єктно-об’єктної структури цього явища, його методів, засобів і функцій, тощо.

 

Список використаних джерел

1. Wilkinson Paul. International terrorism: the changing threat and the EU’s response [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iss.europa.eu/uploads/media/cp084.pdf. – Назва з екрана.

2. Crozier B. Terrorist Activity: International Terrorism. – Washington, D.C.: United State Senate, 1975. – P. 197-199.

3. Литвинов Н.Д. Террористические организации. Формирование и деятельность. – М.: Голос, 1999. – 224 с.

4. Коссек М., Беседа С.М. Типологія мотивацій, методів та засобів сучасного тероризму // К.: Наукові праці МАУП. – 2010. – Вип.1(24). – С. 258-264

5. Петрищев В.Е. Проблема международного терроризма в свете событий в Югославии / Современный терроризм: состояние и перспективы / Под ред. Е. И. Степанова. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 143-155.

6. Лунеев В.В. Организованная преступность, уголовный терроризм в условиях глобализации // Социологические исследования, 2002. - № 5 – С. 60-76.

7. Мелентьева Н. Размышления о терроре [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://arcto.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=499. – Назва з екрана.

8. Замковой В.И. Терроризм – глобальная проблема современности. – М.: Гардарика, 1996. – 75 с.

9. Антонян Ю.М. Этнорелигиозный тероризм. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 320 с.

10. Авдеев Ю.И. Современный международный терроризм: Новые угрозы и актуальные вопросы противодействия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fmp-gugn.narod.ru/678.pdf. – Назва з екрана.

11. Эфиров С.А. Терроризм как катастрофогенный фактор [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.conflictolog.narod.ru/OldSite/93-4-2.html. – Назва з екрана.

 

Джерело: Український науковий журнал

«Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації» №1, 2013

 http://www.social-science.com.ua/

автор: Тетяна Єрохіна, аспірантка кафедри суспільно-політичних наук,глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна», викладач кафедри соціальної роботи Запорізького національного технічного університету

видання: Український науковий журнал «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації» №1, 2013, час видання: 2013

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


18/07/2013