GRID-системи
У минулі часи Україна зробила значний внесок у розвиток обчислювальної техніки та інформатики. Ще в 1911 році відомий український учений Олександр Щукарьов створив «Машину логічного мислення». Перша в континентальній Європі електронна машина МЕСМ також була створена в Києві академіком Сергієм Лебєдєвим. Основи науки інформатики були розроблені в Інституті кібернетики академіком Віктором Глушковим.
На превеликий жаль, на сьогоднішній день Україна втратила свої лідируючі позиції.
Нашу галузь, «Інформатика та обчислювальна техніка», можна розбити на два суттєво різних напрямки розробок і виробництва:
- створення технічних засобів;
- створення систем і програмних продуктів.
По першому напряму Україна практично втратила свій творчий та промисловий потенціал, і його відновлення потребує багато зусиль і часу з урахуванням відсутності елементної бази. Навіть дотепно ставити питання про доцільність цього процесу. Проте залишаються деякі сектори цього напряму, без яких неможливо обійтись.
По-перше, створення технічних комплексів на основі імпортних компонентів. Прикладом таких комплексів можуть бути кластерні системи, супер-ЕОМ, GRID-системи, а також мережі різного рівня. Ця робота потребує висококваліфікованих науковців та інженерів, підготовка яких повинна відбуватися у ВНЗ за відповідними спеціальностями. В цьому контексті прикро сприймати факт розвалу кращої в Україні компанії з високопродуктивних систем «Юстар», якою було створено 27 суперкомп’ютерів і налаштовані міні-GRID-системи в Інституті кібернетики, в КПІ та на Електронмаші. Ціла група спеціалістів цієї компанії виїхала до Канади, де її члени займають топові посади у провідних ІТ-компаніях. А між іншим в Україні затверджена національна програма GRID, яка фактично заморожена, в той час, коли в усьому світі цей напрямок вважається стратегічно перспективним.
По-друге, створення і виробництво спеціалізованої малосерійної апаратури, в тому числі для систем керування в енергетиці, машинобудуванні, авіабудівництві, у проектуванні космічних апаратів і безлічі систем технологічного керування та контролю. В умовах відсутності вітчизняних промислових технологій тут орієнтація повинна бути на використання програмованих інтегральних схем (ПЛІС), наприклад, таких фірм, як Xilinx, Altera, AMD та інші. У цьому плані необхідно набагато більше приділяти уваги викладанню у ВНЗ новітніх систем автоматизованого створення «систем на кристалі».
Але ще раз треба підкреслити, що цей напрямок діяльності (створення технічних засобів) має спрямування лише на внутрішній ринок і швидше за все не буде користуватися попитом зовнішніх замовників. Набагато привабливішим для України з точки зору новітніх розробок, експортних та фінансових залучень є напрям створення систем і програмних продуктів.
У загальному рейтингу розвитку інформацій технологій Україна займає 75-те місце (дані 2011 р.), у той же час за обсягом експорту програмної продукції входить до п’ятірки світових лідерів, поступаючись США, Китаю, Індії та Росії. Тим абсурдніше виглядає рішення про 20% скорочення держзамовлення на підготовку фахівців у сфері ІТ, яка сьогодні дає 3% ВВП, а до 2015 р. може сягнути 8%.
Варто зауважити, що український ринок ІТ-технологій переважно захоплений іноземними компаніями, яких приваблює відносно дешева робоча сила (у 8 разів менше ніж в Америці, у 2 рази – ніж в Індії). Це також абсурдна ситуація, яку необхідно виправляти.
Значні проблеми існують у підготовці ІТ-фахівців. Вони пов’язані з тим, що, пo-перше, це надзвичайно динамічна галузь, засоби якої оновлюються кожні 1,5 – 2 роки. По-друге, вона універсальна для всіх сфер людської діяльності, тому ІТ-спеціалісти повинні мати широку фундаментальну освіту (техніка, економіка, суспільна сфера…) і бути спроможними до системного аналізу та праці на стику різних галузей.
За розрахунками Державного агентства з науки, інновацій та інформатизації України дефіцит ІТ-фахівців до 2015 р. буде складати понад 90 тис. При цьому треба зауважити, що за оцінкою профільних асоціацій лише 10-15% із них відповідають вимогам ринку.
Так що ж це за вимоги?
Сучасні спеціалісти, крім фундаментальної підготовки, заснованої на новітніх наукових досягненнях, повинні володіти методиками постійної самоосвіти, навичками проектування та дослідницької роботи, а також основами підприємницької діяльності.
Ядром такої системи навчання можуть стати створені при університетах навчально-науково-виробничні центри. Прикладом таких центрів може бути Інститут альтернативної енергетики та екології і Навчально-науково-консультативний центр комп’ютерних та медико-соціальних технологій, створені при Університеті «Україна».
До основних чинників, які негативно впливають на підготовку ІТ-фахівців, слід віднести:
- недостатню підготовку в загальноосвітніх школах;
- відсутність базових підручників і періодичних науково-методичних видань із основних фахових дисциплін;
- слабке володіння англійською мовою (необхідно ввести обов’язкове викладання хоча б однієї базової дисципліни англійською мовою);
- відсутність баз практик на провідних фірмах (тривалість практик повинна становити не менше 0,5 року);
- недосконалі «самопальні» методики комп’ютерного навчання;
- фінансування, зарплату.
Нам здається, що заслуговують на всіляку підтримку ініціативи фірм Microsoft та Intel у створенні та впровадженні міжнародних програм підготовки ІТ-спеціалістів.
Завідувач кафедри
інформаційних технологій та програмування С. Забара
автор: С. Забара, завідувач кафедри інформаційних технологій та програмування
час видання: 2013
04/07/2013
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське