Спосіб життя як об'єкт соціологічного вивчення

Спосіб життя як об'єкт соціологічного вивчення

МАТЕРІАЛИ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ 2012 р.

КАФЕДР СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК, ГЛОБАЛІСТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ І МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

УНІВЕРСИТЕТУ «УКРАЇНА»

«СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА СОЦІО-КУЛЬТУРНІ

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Секційні доповіді

 

Подмарькова Г.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини «Україна».

VІ курс, група С-61, спеціальність «Соціологія».

Науковий керівник: Мірошкіна Н.В., канд. філос. наук, доцент.

 

Спосіб життя людей є предметом соціально-філософського, соціологічного й історичного аналізу вже давно. Існує безліч визначень способу життя людей. Також можна погодитися з запропонованим А.Бутенко визначенням поняття: спосіб життя соціального суб'єкта – це спосіб його життєдіяльності, на який впливає, перш за все, спосіб виробництва, рівень життя, природно-географічні й суспільно-історичні умови, а також ціннісними установками особистості. Існують три рівні критеріїв, за якими визначають спосіб життя людини: якість, рівень та стиль її життя.

Аналіз джерел показує, що більшість науковців визначають спосіб життя як сформовану систему взаємовідносин особистості з навколишнім світом, і розглядає цей процес як певний спосіб організації життєдіяльності відповідно до її індивідуально-психологічних, суб'єктивно-особистісних особливостей і зовні заданих соціокультурних умов життя. Образ світу при цьому розглядається як онтологічна підстава суб'єктивної моделі способу життя і детермінує систему життєвих відносин особистості до себе й оточуючих до світу предметних речей і соціальних явищ, включаючи суб'єктивну оцінку власних можливостей впливу на результати та обставини життєдіяльності.

Структура способу життя складна. Передусім, у спосіб життя суб'єкта входять певні потреби, інтереси, цілі, реалізація яких є умовою його життєдіяльності. Ці потреби діляться на споживчі (матеріальні), практичні (економічні, політичні), духовні. Потреби виступають критеріями якості способу життя.

У спосіб життя входять спонукувані відповідними потребами види життєдіяльності: побутові, економічні, політичні, духовні тощо. Ці види життєдіяльності включають предмети, знаряддя, умови, здібності, дії і операції суб'єкта.

І нарешті, у спосіб життя соціального суб'єкта включаються матеріальні, економічні, політичні, духовні і тому подібні блага і стосунки з іншими соціальними суб'єктами, які викликають стани задоволення або незадоволення (психічне, інтелектуальне, світоглядне). Міра задоволення потреб, а не тільки їх реалізація, відіграє важливу роль у способі життя людини.

Потреби, форми життєдіяльності і здібності утворюють ієрархію у способі життя певного суб'єкта. Вона різна у різних суб'єктів, в різні періоди часу, в різних суспільствах і міняється з розвитком людства, його формацій і культури.

Дослідники зазначають, що склад основних видів життєдіяльності залежить від типу соціального суб'єкта. Наприклад, для індивіда це сімейна, побутова, трудова, політична, спортивна, естетична та інша діяльність. Для суспільства: економічна, екологічна, управлінська, педагогічна, наукова, художня, медична, фізкультурна.

У філософському розумінні спосіб життя – це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. З точки зору соціології, спосіб життя  – це загальна категорія, яка застосовується для характеристики: сукупності конкретних форм життєдіяльності людей у всіх сферах суспільного життя, що складається в якісно певний, упорядкований спосіб життя; сукупності соціальних умов і способів реалізації потреб людей. Це поняття відображає ідею детермінації поведінки людей особливостями їх середовища проживання: від географічних до ментальних характеристик.

Спосіб життя можна аналізувати з кількісного та якісного боків. Перший бік характеризується поняттями «уклад життя» і «рівень життя», другий – поняттями «якість життя» і «стиль життя».

Таким чином, спосіб життя – це не зовнішні умови, які  існують навколо суб'єкта (житлові умови, купівля продуктів харчування тощо). Спосіб життя це – насамперед, активність індивіда, скерована на отримання тих чи  інших умов. Спосіб життя – це характеристика не середовища, а населення як такого. Ця характеристика покликана визначити характер активності людей.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

автор: Подмарькова Г., Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини Університету "Україна", VІ курс, група С-61, спеціальність "Соціологія" Науковий керівник: Мірошкіна Н.В., канд. філос. наук, доцент.

видання: Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


08/04/2013