Соціальні мережі як новий засіб політичних комунікацій

Соціальні мережі як новий засіб політичних комунікацій

МАТЕРІАЛИ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ 2012 р.

КАФЕДР СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК, ГЛОБАЛІСТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ І МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

УНІВЕРСИТЕТУ «УКРАЇНА»

«СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА СОЦІО-КУЛЬТУРНІ

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Секційні доповіді

 

Данько-Сліпцова А.

Аспірантка кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій,

старший викладач кафедри журналістики

Інституту філології та масових комунікацій ВМУРоЛ «Україна».

Науковий керівник: Бебик В.М., д-р. пол. наук, професор.

 

Останнім часом Інтернет-технології отримали настільки велику популярність, що в західній політології їх характеризують як засоби загальної демократизації суспільства. Політичні комунікації, засновані на використанні інформаційно-комунікаційних технологій, називають новими «технологіями свободи, які забезпечать можливість реалізації на практиці принципів свободи слова в такій мірі, в якій їх ще ніколи не знало людство».

Найбільш важливий аспект інформаційно-комунікаційних мереж загального користування полягає в залученні звичайних громадян до політичних та соціальних подій.

ЗМІ ніколи не були відсторонені від влади. За будь-яких часів, у будь-яку історичну епоху вони,  якщо не обслуговували керуючі органи, то, принаймні, були дотичні до них. Саме тому традиційні влада завжди намагалася контролювати, і в такій ситуації неконтрольована Інтернет-мережа є єдиним місцем розповсюдження опозиційної чи неформатної інформації

Розвиток інформаційних технологій в Україні поступово концентрується винятково на Інтернеті. Загальна кількість українських сайтів — 101 тис. 659. з 143 тис. 38% щоденних посилань російських веб-сайтів, 23,4% українських. Щодня проглядається 10 млн сторінок українських сайтів.

Українські політики протягом останніх кількох місяців доволі активно долучились до процесу освоєння соціальних мереж. Лише у Фейсбук їх уже близько 50. Набирає популярності й Твітер – тут уже близько двох десятків політиків та партій.

Зокрема, потрібно зауважити, що саме з появою Ю.Тимошенко в соціальній мережі, відбувся кардинальний прорив щодо спілкування політичної еліти за допомогою Інтернет-ресурсів.

Лідери Партії регіонів також поступово долучаються до соціальних мереж, хоча й не так активно.

Навіть у голови Комуністичної партії Петра Симоненка є сторінка на Фейсбук, але ця данина моді так і залишилася даниною. Сторінка абсолютно без динаміки. Така ж ситуація і зі сторінкою В.Литвина

Інтернет як альтернативне і неконтрольоване владою місце розміщення інформації на сьогодні є не лише місцем спілкування між його учасниками, а й одним із головних джерел інформації для традиційних ЗМІ. Так, дедалі частіше на телебаченні, радіо та у газетах використовуються повідомлення із персональних Інтернет-сторінок відомих особистостей.

Соціальні мережі сьогодні є не лише місцем розміщення інформації, а й вигідним ринком реклами. Щоправда цим користаються лише підприємці, а не українські політики.

Втім, політологи вважають, що не варто перебільшувати роль Інтернету в політичних комунікаціях. Незважаючи на зростаючу кількість користувачів Інтернету в Україні, частка тих з них, хто цікавиться політикою і активно бере участь у обговореннях на сторінках політичних діячів чи партій, невелика.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

 

автор: Данько-Сліпцова А., аспірантка кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій, старший викладач кафедри журналістики Інституту філології та масових комунікацій Університету "Україна". Науковий керівник: Бебик В.М., д-р. пол. наук, професор

видання: Журнал "«Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


08/04/2013