Політичний ринок у системі соціальних комунікацій

Політичний ринок у системі соціальних комунікацій

 

МАТЕРІАЛИ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ 2012 р.

КАФЕДР СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК, ГЛОБАЛІСТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ І МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

УНІВЕРСИТЕТУ «УКРАЇНА»

«СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА СОЦІО-КУЛЬТУРНІ

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

 

Бєльська К. 

Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

1-й курс магістратури, спеціальність «Зв`язки з громадськістю».

Науковий керівник: д-р.пед.наук., професор Бебик В.М.

 

Мета дослідження полягає у визначенні ролі явища політичного ринку в системі соціальних комунікацій. Актуальність цієї теми пов`язана із необхідністю встановлення значення політичного маркетингу і політичного протистояння суб`єктів виборчого процесу напередодні парламентських перегонів.

Всі процеси, що відбуваються на політичній арені, мають усі ознаки ринкових відносин. Зрештою, що таке ринок? Економісти стверджують, що «ринок – це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред`явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» [3, с. 81].

У такому разі чому не можна розглядати політичний простір як своєрідний ринок? Тільки у нашому прикладі покупцем виступає виборець, який ми ще називаємо електоратом, що формує попит на форму і спосіб здійснення влади. Продавцем же ідей, іміджу, обіцянок на покращення життя суспільства і забезпечення стабільності виступають політичні гравці (кандидати на владні пости). Обмінною валютою цього різновиду ринку є голоси виборців. В.Бебик зазначає, що саме на завоювання і утримання контролю над ринком влади спрямована будь-яка політична діяльність [1, 334].

Є.Морозова так визначає поняття політичного ринку: «Політичний ринок – система виробництва і розподілення політичних товарів та послуг (ідей, програм, стиля управління, іміджу лідера), що відносно ефективно забезпечує узгодженість значного числа інтересів продавців (партій, політиків, бюрократії), що між собою конкурують, та покупців (виборців, громадян)» [4, с. 5].

Отже, політичний ринок – центральне поняття політичного маркетингу, оскільки саме ґрунтовне його вивчення надасть повну картину реальної ситуації і виокремить основні напрями політичної діяльності. Вивчення ринку надасть найбільш надійну і точну інформацію про стан і перспективи розвитку попиту та пропозиції, дасть можливість визначити власну конкурентоспроможність, а також ступінь загрози з боку реальних та потенційних конкурентів, стан задоволеності потреб, тобто всю необхідну інформацію, без якої неможлива розробка стратегії і тактики політичної поведінки.

Як наголошують Дж.Траут і Е.Райс, «маркетингові битви розігруються в головах» [6, с. 34], а отже боротьба за голоси між політичними гравцями у демократичних державах  більшою мірою відбувається у свідомості виборців. І оскільки цей процес більшою мірою інтелектуальний, то комунікативна взаємодія політичних суб`єктів із громадськістю відіграє в ньому не останню роль.

На цьому етапі нашого дослідження пропонуємо визначитися із тим, що входить до системи соціальних комунікацій і як її елементи між собою взаємодіють, аби визначити роль у ній політичного ринку.

Соціальні комунікації є складною системою взаємодії різних соціальних груп,  і не менш складною системою різних видів соціального спілкування. Соціальна комунікація у процесі реалізації вирішує такі взаємопов’язані завдання,  як інтеграція окремих людей у соціальні групи або спільноти,  а спільноти – в цілісну систему суспільства; внутрішню диференціацію суспільства,  відокремлення і відособлення суспільства й окремих його груп один від одного, що приводить до більш глибокого усвідомлення ними своєї специфіки та функцій [2].

Головними учасниками соціокомунікативного процесу В. Різун визначає соціальнокомунікаційні інститути, служби (а в нашому прикладі політичних діячів), що виступають у ролі ініціаторів спілкування, з одного боку, «а з іншого — організовані спільноти (соціум, соціальні групи) як повноправні учасники соціальної взаємодії» [5].

Ця соціальна взаємодія відбувається на певному полі битви, яким у політичній боротьбі виступає політичний ринок. Саме дослідження цієї взаємодії, а також «дослідження суспільно-політичних структур, політико-психологічної та правової культури суспільства, інформаційного банку лідерів» [1, с. 335] і становдять сутність дослідження політичного ринку. Відповідно до результатів цих досліджень розробляється стратегічний план політичних дій.

Отже, поняття політичного ринку займає одне з центральних місць у системі соціальних комунікацій як основа для проведення політичної боротьби за голоси виборців, що в демократичних суспільствах еквівалентні обсягу отриманої влади.

 

Список використаних джерел:

  1. Бебик В. Політологія для політика і громадянина / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2004. – 423 с.
  2. Василик М.А. Наука о коммуникации или теория коммуникации? К проблеме теоретической идентификации / М. А. Василик // Актуальные проблемы теории коммуникации: сб. науч. тр. – СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. – С. 4-11.
  3. Макконел К. Экономикс: принципы, проблемы : в 2 т. / К. Р. Макконел, С. Л. Брю. ; пер. с англ. – М. : Республика, 1993. – 399 с. – т. 1.
  4. Морозова Е. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологи / Е. Г. Морозова. – М. : РОССПЭН, 1999. – 247 с.
  5. Різун В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій [Електронний ресурс] / Володимир Різун // [Наукова сторінка професора Володимира Різуна] / Інститут журналістики : [сайт] — К., 2011. — Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf (19.12.2011). — Назва з екрана.
  6. Траут Дж. Маркетинговые войны / Джек Траут, Эл Райс; пер. с англ. С. Жильцов. – СПб: Питер, 2002. – 256 с. : ил.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

 

автор: Бєльська К., Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 1-й курс магістратури, спеціальність "Зв`язки з громадськістю". Науковий керівник: д-р.пед.наук, професор Бебик В.М.

видання: Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


08/04/2013