Інформаційно-комунікаційні аспекти політичних технологій маніпулювання свідомістю

Інформаційно-комунікаційні аспекти політичних технологій маніпулювання свідомістю

 

УДК 17.022.1:323 (477)

 

Євген  Жеванов,

аспірант кафедри суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій

Університету «Україна»

 

У статті аналізуються інформаційно-комунікаційні аспекти політично вмотивованої маніпуляції суспільною свідомістю. Розглянуті способи маніпулювання свідомістю за допомогою засобів масової інформації та «благодійницьких» патрон-клієнтських відносин.

Ключові слова: суспільна думка, маніпулювання свідомістю, суспільні комунікації, засоби масової інформації, патрон-клієнтські відносини.

 

В статье анализируются информационно-комуникационные аспекты политически мотивированной манипуляции общественным сознанием. Рассмотрены способы манипулирования сознанием с помощью средств массовой информации и «благотворительных» патрон-клиентских отношений.

Ключевые слова: общественное сознание, манипулирование сознанием, общественные коммуникации, средства массовой коммуникации, патрон-клиентские отношения.

 

The article examines the info-communicative aspects of politically motivated manipulation of public opinion. Ways manipulation by the media and "charity" patron-client relations.

Key words: public opinion, manipulation of public consciousness, public communications, media, patron-client relations.

 

Індивідуум існує, як визначили академік В.Вернадський та французький вчений Тейяр де Шарден, в ноосфері – штучній інтелектуальній атмосфері, тобто у створеній людьми системі цивілізаційних цінностей [6, c. 71]. Саме це відкриває можливості для цілеспрямованого впливу на суспільство, окремі групи людей і індивідуумів та дає змогу широко застосовувати інформаційні маніпуляції свідомістю і громадською думкою [12, c. 99].

Слово «маніпуляція» походить від латинського словосполучення «manus» (рука) і «ple» (наповнювати). Згідно із Оксфордським словником англійської мови, це слово позначає акт впливу на людей або управління ними.

Український вчений В.Бебик дає визначення маніпулюванню суспільною свідомістю як приховане (латентне) управління свідомістю та поведінкою людей у певних політичних, соціальних та економічних інтересах правлячої еліти [2, с.164].

Однак, попри численні спроби зарубіжних та вітчизняних фахівці дати коротке, містке визначення маніпуляції, що б враховувало всі аспекти цього соціально-психологічного й комунікаційного феномена, а також задовольняло більшість дослідників, поки що єдиної позиції науковців не визначено.

Американський психолог Е.Шостром однозначно стверджує, що людина у сучасному світі є як маніпулятором, так і об’єктом власних маніпуляцій [10, c. 14]. За його класифікацією є такі причини маніпуляцій: конфлікт людини з самою собою; недовіра щодо інших людей і нездатність до любові; ризик, відчуття абсолютної безпорадності; страх тілесних міжособистісних контактів; некритичне прагнення отримати схвалення всіх і кожного.

Українські дослідники Я.Любивий та Л.Лєонтьєва стверджують, що якщо стратегія маніпулювання масовою свідомістю спирається на певну ідеологію, то практика маніпулятивної діяльності є, фактично, пропагандистською практикою. Однак вони підкреслюють, що маніпулювання наявне лише там, де є свобода вибору або хоча б формальна можливість альтернативних дій. Ця теза не підтверджується дослідженням, яке свідчить, що за однобоких диктаторських режимів, наприклад, Гітлера, Сталіна, широко застосовувалися маніпулятивні технології. Інша річ, що плюралістичне суспільство, на думку багатьох учених, дає більше можливостей для маскування маніпулятивного впливу [1, c. 4].

Український психолог М.Пірен зазначає, що індивідуум не завжди зважає на взаємозалежність психологічних впливів на вчинки та дії. Ця властивість сприйняття використовується пропагандистськими службами багатьох держав.

А Г. Почепцов вважає, що відповідність або невідповідність дій великих мас людей корінним інтересам є ключовим критерієм наявності або відсутності маніпулювання [9, c. 123].

Загалом, фахівці вважають, що за допомогою маніпуляцій можна досягти зміни життєвих установок і навіть кардинальних змін поглядів при впливі упродовж тривалого часу.

Українські дослідники В.Шкляр, О.Гриценко, Л.Лєонтьєва, В.Роговець, російські С.Кара-Мурза, С.Гриняєв та інші стверджують, що сьогодні найбільш вживаними є не якісь окремі прийоми, а спеціально розроблені маніпулятивні технології [4, c. 163]. Найуніверсальнішою технологією, яку активно використовують у процесах, пов’язаних з масовими комунікаціями, є «формування та поширення образів». Натовп мислить образами, сприймає тільки образи. Тому тільки вони можуть захопити натовп, породити в ньому жах і змусити чинити певні дії. Залежно від цілей і завдань формують і поширюють заздалегідь «сконструйовані» образи або іміджі конкретних осіб, фірм, ідей, програм, товарів тощо, які свідомо неадекватно відображають їхні реальні характеристики і в такий спосіб дезорганізовують людей, на яких було спрямовано інформаційно-психологічний вплив [4, c. 164].

Соціальне розшарування українського суспільства сприяє адаптації та модернізації старих і створенню нових форм і методів маніпулятивного впливу. В Україні, як і в інших сучасних країнах, спостерігаються спроби штучного формування політичної свідомості з використанням методів інформаційного маніпулювання через ЗМІ [1, с. 3].

Теоретик масових комунікацій М.Маклюен вважав, що з появою електронних ЗМІ почалася «ретрайбалізація» (світ знову став цілісним, оскільки вони скасували поняття часу і простору) [8, c. 328]. Тип комунікацій визначає структуру суспільства і відповідні можливості для управління, в тому числі шляхом маніпуляцій. Електронні мас-медіа різко підвищують можливості для маніпуляції.

Декілька років тому на замовлення Бі-Бі-Сі було проведене великомасштабне соціально-психологічне дослідження. Відомий англійський політичний коментатор Робін Дей підготував два варіанти виступу на одну тему. Один варіант був від початку і до закінчення помилковим, інший – правильним. Обидва варіанти були передані трьома видами повідомлень: надруковані в газеті «Дейлі телеграф», передані по радіо Бі-Бі-Сі, показані в телепрограмах. Читачів, радіослухачів і телеглядачів попрохали дати відповідь, який варіант вони вважають правдою. Відповіли 31,5 тис. осіб – для такого дослідження це величезне число. Розрізнили правду і неправду 73,3% радіослухачів, 63,2% читачів газети і тільки 51,8% телеглядачів. Висновок, який логічно випливає з цього дослідження, можна сформулювати таким чином: за самою своєю природою телебачення таке, що правда і неправда в його повідомленнях часто важкорозрізнена. Як сказав керівник проекту, «вмілий брехун знає, що треба дивитися в очі співрозмовника» [12, c. 101].

Американські дослідники А.Марлоу, Г.Маркузе стверджують, що засоби масової інформації не лише розважають, вчать та віддзеркалюють дійсність. ЗМІ, особливо електронні, уже стали її конструювати, задавати стереотипи поведінки, культивують потреби… Тобто, зі слів Г.Маркузе, політичний та соціальний контроль над особою здійснюється, в тому числі, й за допомогою маніпуляції потребами. З огляду на те, що основним матеріалом, з яким працюють маніпулятори, є інформація, то ЗМІ взяли на себе маніпулятивно-управлінську функцію, впливаючи на наші культурні й соціально-психологічні цінності, змінюючи наші установки, моделі поведінки і сприйняття дійсності [7, c. 132]. Формуючи міфи і стереотипи, ЗМІ активно використовують механізм «публічного сприйняття» [7, c. 132]. У цій своїй якості ЗМІ вже стають засобом «психологічної монополії» і «духовного примусу».

Дослідження свідчать, що елементи маніпуляції не тільки присутні практично у всіх політичних технологіях, а й дедалі частіше стають самостійною і нерідко основною технологією інформаційно-маніпуляційного впливу.

Ще 1980 р. відомий публіцист Е.Тоффлер запропонував схему, якою визначається взаємозв’язок техно-, соціо- та іносфери в сучасному суспільстві [5, c. 262]. Існуюча в суспільстві техносфера формує соціосферу, яка у свою чергу творить відповідну іносферу (техносфера->соціосфера->іносфера). Однак різкий поступ інформаційного суспільства, на думку вчених, змушує розглядати цю схему в контексті інформаційного суспільства навпаки: панівна інформаційна сфера впливає на формування соціосфери, яка породжує певну виробничу систему, тобто техносферу (іносфера->соціосфера->техносфера) [5, c. 262]. Отже, не суспільство змінює інформацію на свій розсуд, а навпаки, інформація перебудовує світ.

На думку української дослідниці Л.Лєонтьєвої, в сучасних інформаційно-комунікативних процесах використовуються не просто окремі прийоми, а спеціальні маніпулятивні технології. Найуніверсальнішою технологією, яка активно використовується в масових інформаційних процесах, є формування і поширення образів. Залежно від мети і завдань формуються і поширюються завчасно «сконструйовані» образи і міфи, які неадекватно відображають реальні їхні характеристики і, за словами відомих учених П.Лайнбарджера, Р.Гудіна, Г.Шиллера, В.Танчера, Е.Кассірера, К.Мюллер та ін., у такий спосіб дезорганізовують людей, на яких було спрямовано інформаційно-психологічний маніпулятивний вплив [11, c. 292].

Свобода слова, а ширше – свобода поширення інформації, є ключовим принципом громадянського суспільства і ліберального порядку життя. Прийняття цієї ідеї було культурною і духовною подією колосального значення. Це й означало перехід до сучасного західного суспільства, до Нового часу – усунення всіх властивих традиційному суспільству заборон (табу) і єдиної (тотальної) етики. Засоби масової інформації стали головним інструментом для поширення повідомлень, що впливають на суспільну свідомість. Хоча, звичайно, старі інструменти продовжували використовувати, але і вони були посилені участю масової преси [11, c. 293].

А.Моль зазначає, що ЗМІ фактично контролюють усю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і додають їм особливої ваги, підвищують цінність однієї ідеї, знецінюють іншу, поляризують у такий спосіб усе поле культури [12, c. 103]. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, у наш час майже не впливає на розвиток суспільства. Таким чином, сучасна людина не може ухилитися від впливу ЗМІ.

Дослідники відмічають, що отримувачі повідомлень перетворюються на юрбу в тому плані, що вони можуть лише пасивно сприймати сигнали від «комунікатора-агресора». Це досягається й монополізацією джерел інформації. Із середини 80-х років минулого століття у США телебачення стало основним джерелом новин для 62% американців, газети – для 56%, радіо – для 13%, журнали – для 9%, а пряме міжособистісне спілкування – тільки для 1% (сума перевищує 100%, оскільки можна було називати кілька джерел, що ще більше знижує значення особистого спілкування) [11, c. 288]. Таким чином, із процесу отримання інформації виключається діалог, який створює найважливіший захист проти маніпуляції свідомістю.

Втім, говорячи про виключення діалогу із процесу отримання політичної інформації, необхідно зробити деяке уточнення. Тут мається на увазі саме партнерський діалог, а не патрон-клієнтські відносини. Останні все ще дуже поширені в Україні в політичній сфері. Якщо глянути на ці відносини крізь призму маніпулювання суспільною свідомістю, то найбільш яскраво вони проявляються під час виборів. Особливо актуалізувалась ця тема з поверненням мажоритарної складової виборів до Верховної Ради у 2012 р.

Ці відносини проявляються у готовності виборців голосувати за кандидата, який виступить перед ними як благодійник. Втім, це не можна назвати особливостями цих виборів. Більше того, це особливості не тільки виборів. Деякі політики постійно «підгодовують» виборців тієї чи іншої території, розраховуючи на їхні голоси на майбутніх виборах, ще не будучи офіційними кандидатами на ту чи іншу виборну посаду.

Особливо яскраво це доводить приклад Леоніда Черновецького, який великою мірою голосами своїх «клієнтів» двічі здобував крісло київського мера. Безумовно, у цьому йому сприяв цілий ряд факторів: однотурова система виборів, неготовність його опонентів поступитись власними амбіціями тощо.

На останніх виборах до Верховної Ради ця технологія використовувалась ледь не на всіх мажоритарних округах, але що стосується власне Києва, то кандидати-«благодійники» зазнали майже повного фіаско. Це стосується, насамперед Галини Гереги та членів «молодої команди» Леоніда Черновецького – Олеся Довгого, В’ячеслава Супруненка та ін.

Однак, повертаючись до сказаного вище, необхідно наголосити, що застосування патрон-клієнтських відносин – це не тільки і не стільки виборча технологія. Це одна з найбільш розповсюджених у світі технологій влади. По суті, елемент «благодійності», який було зазначено вище, і є основною маніпуляційною складовою у цій технології.

Висновок

Отже, суспільна свідомість повсякчас піддається маніпуляціям. Існує небезпідставна думка, що будь-яка політична технологія апріорі є засобом маніпуляції.

Особливо яскраво комунікативні аспекти маніпуляції суспільною свідомістю проявляються при використанні засобів масової комунікації, насамперед електронних.

Більш давньою, але все ще актуальною для сьогоднішньої України формою маніпуляції суспільною свідомістю, є патрон-клієнтські відносини під маскою «благодійності». Особливо яскраво вони проявляються у передвиборчий період, але не прив’язані виключно до нього.

 

Список використаних джерел та літератури:

  1. Абисова М.А. Маніпулятивний аспект комунікативних стратегій засобів масової комунікації: матеріали науково-практичної конференції «Парадигма творення в сучасній науці: на шляху до інтегрованого світогляду» / М.А. Абисова. – Острог, 2009. – Вип.1. – С. 3–5.
  2. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: монографія / В.М. Бебик — К. : МАУП, 2005. — 440 с.
  3. Доценко Е. Психология манипуляции : феномены, механизмы и защита / Доценко Е. – СПб.: Речь, 2003. – 304 с.
  4. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием / Кара-Мурза С. – К. : Оріяни, 2000. – 448 с.
  5. Кучма Л. Маніпулювання у політичному процесі та способи захисту від нього / Л.Кучма // Вісник. – Львів, 2007. – Вип. 10. – С. 257–267.
  6. Миклащук І. Політичне маніпулювання як чинник української політики / І.Миклащук // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К., 2008. – Спецвип.: Політичні технології. – С. 69–78.
  7. Панченко В. М.  Технологічні засади виявлення ознак маніпулювання суспільною свідомістю: зб. Наук. Праць / В.М.Панченко. – К., 2008. – Вип. 12. – С. 130–134.
  8. Северинчик О.П. Маніпулятивний аспект діяльності ЗМІ / О.П. Северинчик // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури. – Д., 2008. – С. 328–330.
  9. Сіда Ю.С. Теоретико-методологічні аспекти політичного маніпулювання / Ю.С. Сіда // Наукові записки. – Х., 2009. – Вип. 2 (33). – С.121–126.
  10. Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации / Э. Шостром; пер. В. Данченко. – К. : PSYLIB, 2003. – 85 с.
  11. Шпортько О.В. Маніпулятивний характер впливу телебачення на особистість / О.В. Шпортько // Наукові записки. – К., 2008. – Вип. 38. – С.286–298.
  12. Яковлєв О.В. Співвідношення маніпулювання та політичної комунікації: основні підходи / О.В. Яковлєв // Нова парадигма. – К., 2008. – Вип. 75. – С. 99–105.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

автор: Євген Жеванов, аспірант кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету "Україна"

видання: Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


08/04/2013