Особливості захисту об'єктів суміжних прав в Україні

Особливості захисту об'єктів суміжних прав в Україні

 

Байлема Т.М.,

Голдинська І.І.,

Моклюк А.О.

 

Інтереси артистів-виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення отримали правову охорону у багатьох країнах світу в рамках нового правового інституту так званих суміжних прав, що тісно пов'язані з авторськими правами. По-перше, вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, що охороняються також авторським правом. По-друге, вони мають особливості, аналогічні з авторським правом, тобто є особистими правами, забезпечують права на винагороду, отримують правову охорону як у національних законодавствах, так і на рівні міжнародних авторсько-правових конвенцій, містять правила, за якими іноземцям надається аналогічний рівень правової охорони, як і громадянам даної країни тощо.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлюють актуальність дослідження даної теми.

Суміжні права - це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та інших правоволодільців, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом [1].

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, клоуна тощо) без його дозволу і в такий спосіб одержувати неправомірні доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.

Охорона суміжних прав здійснюється як на національному рівні так і на міжнародному. В національному законодавстві це закони, постанови та укази, у міжнародному - конвенції, договори, що мають поради стосовно охорони суміжного права в національному законодавстві та інформують по всім питанням щодо цих договорів.

Під суміжними правами розуміються права виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення. Таким чином, поняттям суміжних прав охоплюється чотири групи прав:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права виробників відеограм;

4) права організацій мовлення.

То постає запитання — права на що. Тобто, що є об'єктом суміжних прав. До об'єктів суміжних прав належать виконання фонограми, відеограми і програми теле- чи радіомовлення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізичною особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музиканта, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, керівництво диригентом оркестром, хором у процесі розучування і публічного виконання музичних творів або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва [2].

Надання правової охорони об'єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р у колі — ®, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов:

—  виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

— фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі [2].

Об'єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття «програма» містить будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об'єктом правової охорони за умов:

1) організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України;

2) передачі здійснюються з передавачів, розташованих на території України.

Люди творчості створюючи свій продукт, прагнуть, щоб він поширювався серед найбільшого кола людей. Але самостійно забезпечити таке практично не можливо. Тому необхідно аби існували такі сфери, де можливо було б подати у потрібній формі широким колам людей їхню творчість. Прикладами, є виконавці, які не завжди є авторами, а лише знаходяться у зв'язку з автором, тобто мають суміжні права з авторськими, бо виконують їхні твори; виробники фонограм та організації ефірного та кабельного мовлення, що здійснюють технічну підтримку або діяльність. Тому й повинна здійснюватися охорона суміжних прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої аудиторії творчий задум або якимось чином поширити його твір.

 

Література:

1. Закон України "Про авторське право і суміжні права" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1994. - №13. - ст. 64.

2. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. - Хмельницький : ТУП, 2003. - 135 с.

3. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов, С.Н. Приступа, В.М. Ігнатенко. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 534 с.

автор: Байлема Т.М., Голдинська І.І., Моклюк А.О.

час видання: 2012


26/12/2012