Економіко-екологічний механізм регулювання розвитку територіальних рекреаційних комплексів

Економіко-екологічний механізм регулювання розвитку територіальних рекреаційних комплексів

 

Вюн В.Г., Матвієнко А.В.,

Миколаївський міжрегіональний інститут

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

 

The work isIn work is offered the block diagram of the economic-ecological development mechanism of a territorially-recreational complex which testifies that the mechanism of economic-ecological development at branch level as a whole has three elements of a recreation: the organization, management and economy.

Keywords: a territorially-recreational complex, the economic-ecological mechanism, management mechanisms.

У роботі запропонована структурна схема економіко-екологічного механізму розвитку ТРК, яка свідчить, що  механізм економіко-екологічного розвитку на рівні галузі в цілому має три елементи рекреації: організацію, управління, економіку.

Ключові слова: територіально-рекреаційний комплекс, економіко-екологічний, механізми управління.

Основною проблемою суб’єктів України, які мають рекреаційний потенціал є те, що велика частина цього потенціалу використовується нині з низькою ефективністю, оскільки рекреаційна послуга – це продукція з незначною часткою доданої вартості, а отже, і невисоким рівнем оплати праці і бюджетних надходжень. Це пов’язано з тим, що підприємства курортно-рекреаційних комплексів оснащені фізично і морально застарілим устаткуванням, а коефіцієнт вибуття і оновлення основних фондів за роки ринкових реформ скоротився у декілька разів порівняно з дореформеним періодом. І цей чинник – це чинник старіння активної частини основних виробничих фондів переважно державної власності, – перетворився на серйозну загрозу економічної безпеки рекреаційних регіонів України, а також істотну перешкоду модернізації досліджуваних територій.

Розробка під впливом науково-технічного прогресу різноманітних нових видів рекреаційних послуг, з одного боку, і диверсифікація господарської діяльності територіальних рекреаційних комплексів (ТРК), стратегічною метою яких стають видобуток і переробка лікувальних видів ресурсів, а також розвиток туризму, курортного господарства, з іншого боку, обумовлюють створення великих національних ТРК, конкурентоспроможних на світових ринках [3]. Це потребує завчасної підготовки державних і регіональних органів влади до стратегічної співпраці в усіх сферах діяльності з урахуванням того, що освоєння рекреаційних ресурсів повинне в осяжному майбутньому перейти в розряд наукомістких галузей регіональної економіки з високою часткою доданої вартості, що забезпечить кінець-кінцем самодостатність і високий рівень життя населення суб’єктів України, на території яких розташовані ТРК.

Великий природно-ресурсний потенціал Кримського півострова вплинув на розвиток цілого ряду територіально-виробничих комплексів, які певною мірою відбивають характерні риси економічної структури, особливостей розміщення і спеціалізації галузей господарства республіки.

Унікальність досліджуваного рекреаційного комплексу висуває особливі вимоги до організації екологічного моніторингу, дотримання граничної норми антропогенного навантаження на екосистему. За оцінками фахівців максимально допустиме значення завантаження комплексу КП з урахуванням відтворювальних робіт екологічного характеру і жорстких природоохоронних заходів становить близько 30 000 рекреантів одночасного перебування на цій території [2].

При визначенні засадничих аспектів економіко-екологічного розвитку досліджуваних ТРК необхідно виходити з його конкретно-цільової, практичної спрямованості – надання комплексу рекреаційних послуг громадянам з урахуванням вимог рекреалогії – системою прикладних наук про рекреацію і рекреаційне обслуговування громадян. Ці науки охоплюють два рівні рекреалогії: галузь і рекреаційний суб’єкт господарювання.

Структурна схема економіко-екологічного механізму розвитку ТРК наведена на рис. 1.

 

Рис. 1. Структурна схема економіко-екологічного механізму розвитку ТРК

 

Ця схема складена з урахуванням вимог комплексу наук про рекреацію і рекреаційне обслуговування громадян. Схема показує, що механізм економіко-екологічного розвитку на рівні галузі в цілому має три елементи рекреації: організацію, управління, економіку.

Організація рекреації як галузевої економічної системи припускає поєднання структури і способів функціонування її елементів і підсистем. Структура рекреації характеризується складом її елементів і способом їх об’єднання (взаємодії). Організаційна структура є способом об’єднання структурних одиниць елементарного рівня, в результаті якого утворюється ієрархія рекреації як галузевої економічної системи.

В організаційній структурі рекреації можна розрізнити соціально-економічний, матеріально-речовий, технологічний та інформаційний аспекти.

Соціально-економічний аспект організаційної структури пов’язаний з формуванням власності на засоби виробництва, за допомогою яких здійснюється функціонування рекреації [1].

Матеріально-речовий аспект структури рекреації як галузі є сукупність вироблюваних послуг і товарів, що реалізуються. Цей аспект характеризується обсягами реалізації рекреаційного продукту. Технологічний аспект є сукупністю конкретних технологічних процесів, пов’язаних   з виробництвом, реалізацією і споживанням рекреаційного продукту. Наступний аспект – інформаційний. Щоб управляти такою складною системою, як рекреація, потрібна раціональна організація потоку інформації. Найбільш ефективною організацією для великих систем є ієрархічна структура, тобто вертикальний поділ структури управління на декілька підпорядкованих один одному ступенів. При цьому управління процесом проходження інформації організовується так, що при надходженні її від нижчого ступеня до вищого відбувається стискування інформації шляхом її укрупнення або скорочення.

 

Література

1. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты / В.К. Мамутов, А.И. Амоша, Т.Н. Дементьева и др. – К.: Наукова думка, 1992. – 141 с.

2. Сучасні проблеми управління землями природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення / В.В. Горлачук, В.Г. В’юн, А.Я. Сохнич, І.С. Качурець. – Львів: НВФ «Українські технології», 2002. – 196 с.

3. Управління землями з особливим режимом використання в контексті стратегії сбалансованого розвитку природокористування / В.В. Горлачук, В.Г. В’юн, В.П. Янчук, В.П. Твердой і ін. – Миколаїв: Вид-во ПП «Шамрай», 2003. – 148 с.

автор: В’юн В.Г., Матвієнко А.В., Миколаївський міжрегіональний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

час видання: 2012


26/12/2012