Рідне серцю, миле...

Рідне серцю, миле...

 

На цій картині зображено фрагмент села, розташованого над річюю Буг. Десь там, далеко, на горбку стоїть церква, святиня народу. Автор уміло втілив у картині духовне начало українців.

Коли дивишся на це полотно, мимоволі згадуєш батьків, безтурботне дитинство. Художник хоче, щоб кожен, хто погляне на пейзаж, згадав оте рідне серцю, миле...

Осінь. Село потопає в жовто-гарячих кольорах. Ця пора року навіює смуток, як і самотнє дерево, котре стоїть, ніби очікуючи когось.

Хатинки. Такі маленькі, затишні, але кому вони вже потрібні... Люди, які жили у цих домівках, або виїхали у місто, а декого вже більше нема на цій землі.

Автор показує нам те, чого ми не цінуємо.

Потрібно шанувати батьків, не залишати їх самих. Не дозволяти їм зустрічати старість на самоті, бути з ними поруч чи, принаймні, якнайближче до них.

 

Тернопільський коледж Університету «Україна»

автор: Тернопільський коледж Університету «Україна»

час видання: 2012


22/12/2012