А на серці – тепло й сонячно

А на серці – тепло й сонячно

Олег Шупляк – сучасний український художник, педагог, народився на Бережанщині. У його творчому доробку – портрети, ікони, картини з подвійним-потрійним реалістично-символічним зображенням і багато пейзажів.

Одна з таких картин відтворює зиму в давньому селі.

Художникові, коли він задумав намалювати цей пейзаж, день видався сонячним, яскравим, морозяним.

На передньому плані полотна бачимо засніжене село, через яке протікає невеличкий потічок. Він скований кригою і майже весь засипаний снігом, тільки його вузенька стрічечка в’ється біля хат. Береги потічка з’єднує невеличкий місток, що теж засипаний снігом, тут не видно жодних слідів. Мабуть, він веде у поле, а цієї пори туди ніхто не ходить.

На берегах де-не-де видніються невеличкі кущики, присипані снігом.

На правому плані картини художник зобразив невеличкі приземкуваті хатинки з маленькими віконечками під солом’яними стріхами. Ці будівлі вкриті снігом. Коли присвітило сонечко, сніг почав танути. Хатинки чепурні, охайні, знизу підведені жовтою глиною. Спереду і ззаду обгороджені високим частоколом. За хатою, недалеко від потічка, ростуть кущі та дерева. На деяких із них ще залишилося жовте листя – як недавній відгомін золотокосої осені.

Ліворуч на картині бачимо дві білокорі берізки-сестриці, які тонким та гнучким віттям піднялися високо до голубого неба. Своє золоте вбрання вони скинули, і тільки кучугури снігу, наметені вітром, зігрівають спокійний сон дерев.

На задньому плані видніється церква із блискучими куполами. Вона потопає у гущині садків та поодиноких дерев, на яких ще теж залишилося жовте листя, і тепер воно покрите снігом. Високо в небі – вороння. Небо яскраво-голубе з блакитними, жовтими та рожевими відтінками. Сонце, що вже сідає за обрій, розсіває світло по небу, по землі. Воно зовсім не гріє, але огортає променями все довкола. Повітря прохолодне, чисте, прозоре. І здається, що відтінки неба відбиваються на білому снігу, який теж сріблиться і на землі, і на дахах хатинок, і на деревах.

На полотні зображено передвечірній час, коли сонце опустилося низько-низько, а мороз притискає ще більше, бо на стрісі з’явилися бурульки.

Цей пейзаж приваблює яскравими і світлими тонами. Дивлячись на зображене, я відчуваю радість, на душі тепло і сонячно, хоча на картині – зима.

 

Тернопільський коледж Університету «Україна»

видання: Тернопільський коледж Університету «Україна», час видання: 2012


22/12/2012