Fashion Chance для особливих красунь

Fashion Chance для особливих красунь

Світлана Патра,

студентський медіа-центр Університету "Україна" 

Одяг повинен бути підпорядкованим особистості жінки, а не навпаки, – сказав колись відомий модельєр Ів Сен-Лоран. Ні в кого тепер не виникає сумніву, що жінка завжди є особистістю. Навіть, якщо має певні обмеження здоров’я. 25 липня цього року всі, хто відвідав київський нічний клуб «Данте-парк», міг переконатися, що одяг не тільки повинен, але й може бути підпорядкованим особистості жінки. Навіть, якщо вона має особливі потреби. Саме цього дня в київському нічному клубі «Данте-парк» відбувся всеукраїнський показ модного одягу для жінок із особливими потребами «Fashion Chance». 12 дизайнерів створили колекції одягу, які показували моделі з обмеженими фізичними можливостями. Більшість дівчат-моделей були незрячими, але були й ті, хто мали протези ніг та пересувались на інвалідних візках.

Організаторами шоу виступили Центр громадських зв’язків РАПІД спільно з Клубом щасливих мам «Lantana». Партнерами заходу виступили такі бренди та організації, як Національна Асамблея інвалідів України, Ukranian Fashion Week, Національний комітет спорту інвалідів України, компанія «Адамант», продюсерський центр «Апріорі», клуб «Голфстрім», торгові марки MATRIX, Maybelline New York, Polaroid, Argno та ін. Серед інформаційних партнерів були 5 канал, ТВІ, журнал «Новые люди», газета «День», портали «Обозреватель», «Левый берег», інформаційні агенції «Інтерфакс», «Укрінформ» та ін.

Кожна жінка – неповторна і гарна, однак дівчатам, що з тих чи інших причин прикуті до візка, або ж сприймають цей світ лише на звук і дотик, часто дуже важко повірити, що вони – красуні, що вони можуть, незважаючи на свій фізичний стан, носити красивий, дизайнерський одяг. Учасники показу – моделі та дизайнери одягу – спростували стереотип про те, що інвалідність – нездоланна перешкода для краси та стилю. Серед тих, хто представляв того вечора свої колекції – Ірина Сербіна (колекція «Майя. Точка відліку), Вікторія Карпенко (колекція «Гарсон»), Діана Агаян (колекція «Квітка-душа»), Тетяна Романенко (колекція «Туманність Андромеди»), Аміна Гасем (арт-колекція «Казка»), Сергій Белз (колекція «Три стихії»), Оксана Малюк (колекція «Аристократка»), Наталя Анрі з фрагментами із двох своїх колекцій та інші. Моделі одягу, представлені на показ, були найрізноманітнішими. Це були і вишукані вечірні наряди, і ділові костюми, і навіть весільна сукня, і ще багато-багато іншого – цікавого, красивого.

Кожна колекція була справді неповторною – ось на сцену виходять дівчата-квітки, ось – посланниці давніх і забутих племен та культур, ось – гламурні аристократки, а ж ось – втілення трьох стихій… І лише великі чорні окуляри, інвалідні візки та галантні юнаки-супроводжуючі видавали у моделях «особливі потреби».

Приємним було те, що дизайнери не лише надали одяг зі своїх колекцій для показу, але й подарували ці красиві сукні та костюми моделям. Подарунки учасницям показу також надавали партнери заходу: MATRIX, Maybelline New York та Polaroid. Також у рамках заходу відбувалася цікава лотерея.

Кожна колекція довела, що одяг для жінки з особливими потребами може бути і гарним, і зручним. Жінки з особливими потребами не лише хочуть, але і можуть носити красивий та стильний дизайнерський одяг. Адже кожна людина, незважаючи на різний стан здоров’я, має розум і душу. В «особливих» моделей показу, як і у будь-якої людини з особливими потребами, душа і розум, за словами відомої письменниці Лінор Горалик, «…можуть бути набагато багатшими, ніж гаманці заможних людей.»[1]

Своїми виступами «Fashion Chance» прикрасили такі молоді зірки українського шоу-бізнесу і танцювальної сцени, як гурт «Вода», танцювальний колектив «Art-group J.A.M.»,  Дмитро Скалозубов та Олена Ковтун. Усі вони починали свій шлях на відомих шоу «Танцюють всі», «X-фактор» та «Україна має талант». Олена Ковтун – переможниця одного із сезонів «Україна має талант». А ще – незряча. Однак, це не заважає їй упевнено йти до своєї мрії. «Переможець отримує все!» – так називається пісня з репертуару групи ABBA, яку співала Олена. І хочеться вірити, що кожна людина, незважаючи на особливості здоров’я, буде переможцем. Над собою, своєю невпевненістю, страхами та стереотипами суспільства. Шоу Fashion Chance складалося не лише з показів колекцій та виступів артистів. Кожен вихід на сцену – своєрідний маленький спектакль. А почалося шоу з перфоменса, показаного артистами театру «Карнавал» та Юлією Козлюк, яка була також однією з моделей показу. Крім того, юнаки з цього театру також брали участь у демонстрації колекцій – супроводжували моделей. Дуже приємно було бачити серед моделей випускниць нашого Університету «Україна». Це, зокрема, Юлія Козлюк та Олена Чинка – жінка, яка, незважаючи на протези ніг, танцює і просто живе.

Дівчата-моделі, що кружляли цього вечора на сцені-подіумі, були справді дуже красивими. Їхні очі сяяли від щастя, а посмішки, напевне, були яскравішими за прожектори. Про те, що творилося в їхніх душах у цей момент, знають, напевне, лише вони. То ж, я задала кілька питань дівчатам: Це твій перший показ?

Юлія Козлюк: Я б сказала, що це перший показ, у якому я виступаю як модель. До цього я брала участь у показах Ukrainian Fashion Week. Але там ми були групою хостесу і виконували свою роботу за межами подіуму. З Ukrainian Fashion Week ми співпрацюємо вже майже рік і вже двічі брали участь у їх показах. Восени цього року планується наступний, 41 тиждень моди, і продюсер UFW нас уже запросив до організації цього заходу.

Вікторія Овсяницька: Так, це мій перший показ.

Антоніна Кривобок: На такому великому – вперше. Раніше були заходи місцевого рівня.

Як організатори шоу знайшли тебе?

Юлія Козлюк: Мені подзвонили як керівнику Благодійного фонду «АІК» і запропонували нам виступити в ролі партнерів Fashion Chance, на що я, звичайно, погодилась. Потім вони запропонували мені прийняти участь вже у самому показі.

Вікторія Овсяницька: Через Юлію Козлюк. Вона подзвонила мені та сказала, що потрібні дівчата-моделі для показу і запитала, чи згодна я взяти в цьому участь. Я відразу погодилась, тому, що люблю слідкувати за новинками моди. Мені це дуже цікаво.

Антоніна Кривобок: Через організацію АІК.

Що ти відчувала, виходячи на подіум того вечора?

Юлія Козлюк: Ті відчуття так просто і не передати... Мабуть, саме це і було відчуттям щастя. Я скажу неправду, якщо буду стверджувати, що ніколи не мріяла про це. Як кожна дівчинка в дитинстві, я мріяла стати моделлю і виходити на подіум, бути в центрі уваги. Коли твої дитячі мрії стають реальністю – це справжнє щастя!

Вікторія Овсяницька: Трішки було хвилювання, бо це відбувалося вперше в нашій країні. Хотілось, щоб усе пройшло добре.

Антоніна Кривобок: Відчуття гордості за нас!!!

Як ти думаєш, що дають такі заходи дівчатам із особливими потребами?

Юлія Козлюк: Такі заходи дають впевненість у собі, позбавляють від усіляких комплексів, дарують віру в майбутнє, допомагають повірити у себе і прийняти свою індивідуальність та особливість. Я впевнена, що всі ті дівчата, які брали учать у цьому показі, поїхали додому з сильним та яскравим відчуттям натхнення підкорювати нові вершини.

Вікторія Овсяницька: Такі заходи, по-перше, дають ще більше впевненості в собі, по-друге – натхнення людям, які не вірять у себе. Нам дуже потрібні такі заходи.

Антоніна Кривобок: ВПЕВНЕНІСТЬ у собі, сміливість... і це насамперед для себе потрібно та для інших.

Одні з тих, хто створив це незабутнє шоу – дизайнери. Чи легко їм давалась така благородна справа – нищення стереотипів щодо жінок із особливими потребами? Щоб це з’ясувати, я поставила кілька питань дизайнеру Ірині Сербіній (колекція «Майя. Точка відліку»):

Що спонукало Вас задуматись про те, який повинен бути одяг для жінок із особливими потребами? Як Ви думаєте – є якась різниця у складності роботи між звичайною моделлю і моделлю, яка має певні обмеження здоров’я, та у виготовленні одягу для обох категорій клієнток?

Всі жінки за своєю природою хочуть бути красивими. Потяг до прекрасного нам закладають ще з дитинства: гарненькі платтячка, бантики та лялечки… З часом, коли ми дорослішаємо, потреби трішки змінюються, але завжди залишаються ті ж платтячка та черевички. Нічого з цим не поробиш, але перш за все жінка повинна почуватися комфортно як фізично в цьому одязі, так і емоційно. А для жінки з особливими потребами цей показник подвоюється, а то й потроюється. На перший план виступає саме психофізичний комфорт. Це досягається особливими прийомами моделювання одягу на нетипову будову тіла. Не менш важливим є те, що одяг повинен бути модним та сучасним. Повинні використовуватися сучасні тенденції як у текстилі, аксесуарах і фасонах, так і у створенні неповторного та індивідуального образу.

Чи вперше Ви працюєте з моделями, які мають особливі потреби?

Так, це мій перший досвід роботи з людьми з особливими потребами, і я дуже рада, що в Україні з’явився такий сильний проект, як створення моди для жінок із особливими потребами. Це означає, що мода стає більш демократичною в нашій країні. І це радує.

Що б Ви побажали дівчині, яка хоче стати успішною і красивою, але думає, що фізичні обмеження – нездоланна перешкода на шляху до мети?

Найголовніше – любити себе, вірити в себе і знати, що у світі є багато прекрасного і неповторного. Ваша мета – пізнати цей світ та подарувати йому частинку себе – красивої, успішної, ніжної, коханої та єдиної. Адже в людині найголовніше – не руки, ноги та очі, а серце та розум. Тож, давайте відчувати і створювати світ таким, яким ви його відчуваєте. І все обов’язково вийде!

Показ Fashion Chance вийшов дуже яскравим, зворушливим та стильним. Погодьтесь: стильність та зворушливість на перший погляд – речі несумісні. Однак, час показує, що несумісні речі з часом стають сумісними. Просто до людей приходить розуміння, що те, що вважалось раніше несумісним, насправді – поєднується. Причому, досить гармонійно. Про результати показу Fashion Chance та про перспективи розвитку «особливої» моди – Катерина Кундельська, представник Центру громадських зв’язків РАПІД:

Як Ви оцінюєте роботу моделей із особливими потребами на показі?

Моделі на нашому показі – найкращі. Вони не з особливими потребами, вони – набагато сильніші духовно та морально за кожного з нас. Це в них крім усього іншого вистачає часу, сили та терпіння подорожувати, вивчати іноземні мови, читати світову літературу... Це вони знають, що таке насолоджуватись кожною хвилиною життя, а не жаліти себе через безліч проблем, які навалились останнім часом. Наші моделі на відміну від дівчат 90-60-90 ніколи не скажуть "Я не хочу цього одягати", "Я не вийду в таких туфлях", "Я не можу сьогодні прийти на репетицію, бо в мене зламався ніготь". Вони, навпаки, протягом усього часу підготовки до показу нас підтримували й подавали приклад, як не потрібно падати духом. Особисто я брала приклад з кожної з них – вони стали моїми духовними провідниками (хоча, напевно, й не здогадуються про це). Завдяки нашим моделям мені хотілось вирішувати організаційні проблеми – я просто знала, що не можу підвести цих людей, я не маю такого права.

Як Ви думаєте, чи буде далі розвиватися такий напрямок моди, який потребуватиме саме моделей із особливими потребами?

На мою думку, він ще й не починав розвиватись. Це – лише початок. Ми показали, що така потреба існує, є величезний попит на специфічний одяг і колосальне поле роботи для дизайнерів. Це – нова ніша в індустрії моди, в якій будуть потрібні і моделі на візках чи з іншими фізичними особливостями, і нові конструкторські й дизайнерські рішення. Такого одягу не стане, коли зникнуть дівчата та хлопці на візках, люди з протезами чи з обмеженням зору. А зараз – потрібно активно працювати та піднімати на новий рівень те, що ми започаткували.

Що б Ви побажали дівчині, яка хоче стати успішною і красивою, але думає, що фізичні обмеження – нездоланна перешкода на шляху до мети?

Можливо, розібратись у собі та зрозуміти (можливо, це й звучить занадто пафосно), що зовнішня краса – ніщо без краси внутрішньої. Якщо в людини красива душа, то й ззовні вона буде виглядати неперевершеною. Коли дівчина впевнена в собі, то ніякий зовнішній вигляд не зможе стати на шляху до втілення мети. Я б, окрім усього іншого, порадила брати приклад з наших моделей. Чесно кажучи, я не знаю, як декотрі з них пережили те, що з ними сталось. Коли я дивлюсь на них, то в мене аж сльози з’являються на очах. Але не від жалості – ні, ні в якому разі, а від усвідомлення того, що я була поряд із такими сильними людьми! Я не можу тут об’єктивно щось радити, бо не зустрічалась сам-на-сам із такими проблемами, але думаю, що якщо вже доля послала такий тяжкий "дарунок", то потрібно прийняти його і жити далі. Довести, насамперед, самій собі, що життя не скінчилось – воно тільки почалось. Просто це інше життя.

Так. Важко не погодитись із пані Катериною. Лишається тільки загадати бажання – щоби кожна дівчина, котра має певні обмеження здоров’я, могла мати свій fashion chance. І могла використати його сповна.

Шоу закінчилося. Погасли прожектори. Але не згасає той вогонь, який запалився в очах моделей та глядачів. Вогонь упевненості в собі. І цей вогонь поведе їх, а разом із ними – людство – до кращого майбутнього. В якому одяг уже підпорядкований особистості жінки. Без обмежень у здоров’ї.

 

Історична довідка[2]:

Окрім Fashion Chance, світ уже має позитивний досвід модних показів, у яких задіяні люди з особливими потребами. Так, у 2005 році в США відбувся показ мод Divaz, ініціатором якого стала Алана Джейн Ніколс. Внаслідок нещасного випадку ця дівчина опинилася на інвалідному візку, однак активного життя не полишила. Підтримку цьому показу надала відома співачка Келлі Роуланд.

У 2009 році під патронатом шейха Маджида Аль Мактума відбувся показ мод для дизайнерів із особливими потребами на тему «Dubai Makes Dreams Come True». В тому ж році відбулося «The Dare to Change the World Show» у США, організоване активісткою за права людей Мадонною Лонг.

Перший у Східній Європі показ мод, подібний до Fashion Chance, відбувся у Москві. Називалась ця подія – «Особая мода». Вже на початку 2012 року Пакистан долучився до розвитку «особливої моди» – там пройшов показ «Lost Models of Pakistan». Тепер цю красиву і потрібну для людства естафету перейняла і Україна.



[1] Лінор Горалик – «Мировой опыт неформатных показов мод»

[2] Взято зі статті «Мировой опыт неформатных показов мод» Лінор Горалик, опублікованої у буклеті Fashion Chance

автор: Світлана Патра, студентський медіа-центр Університету "Україна"

час видання: 2012


27/08/2012