Hатхнення, або В пошуках заблукалої Музи

Hатхнення, або В пошуках заблукалої Музи 

Натхення – невід’ємна частина творчості. Кожен митець чекає, коли прийде та єдина, без якої вірші – римований набір слів, а картина – лише рукотворне зображення дійсності. Чекає на музу – уособлення натхнення. Тож не дивно, що її малювали, присвячували їй молитви-прохання. Та іноді примхлива муза полишає бідолаху. А творити так хочеться. Ситуація погіршується іноді й тим, що творчість для когось – ще й робота. Так, у наш час на витребенькувату музу чекають не лише художники та поети, а й журналісти, науковці та… студенти. Так-так! Адже, щоби написати контрольну чи курсову так, аби викладач не сумнівався в її оригінальності, часом потрібно мати неабияке натхнення.

Тож не дивно, що частенько без пошуку заблукалої музи творчості не буває. Чи не кожен митець має у своєму арсеналі один або кілька засобів подолання творчої кризи. Дієвих та не дуже, правильних і сумнівних – їх безліч. Багатьма з них володіли відомі особистості.

Та щоб дізнатися їх, потрібно перегорнути тисячі книжкових сторінок, адже із видатними попередниками нас розділяють десятки, а то й сотні років. Книга хоч і дієвий засіб передачі інформації, але таки посередник між автором і читачем. А хочеться дізнатися про все з перших уст. Тож я поцікавилася думкою про натхнення та способи його «привороту», в моїх сучасників і друзів, які є письменниками, художниками, журналістами та представниками інших творчих професій.

«Я просто сідаю і починаю писати, навіть коли в мене немає думок, пишу короткі речення, словосполучення, а через якийсь час думки утворюють цілком прийнятний текст», – говорить ведуча програм Національної радіокомпанії України Ганна Короненко. І додає: «А ще обов’язково маю вимкнути всі мобільні, аудіо-, відео- й Інтернет-пристрої, зачинити двері в кімнату і попросити рідних не заважати».

Студентці Олені Ткачук із Києва допомагає молитва. «Не з молитовника, а від серця. Вона може бути без слів, головне – аби щира. От тоді і натхнення прийде, і шедевр створиться!» – стверджує дівчина.

Поет Степан Гірчак зі Львівщини ділиться власним досвідом: «А я просто замислююсь, заплющую очі й переживаю все своє життя в думках, згадую (тільки хороше), трішки сумую, мрію (однак, не фантазую!)... І виходить вірш». «Або просто присвячую його людині, яка мені імпонує, близька за духом і дорога серцю. Тоді виходить супер, тому що нема нічого кращого, ніж те, що йде від щирого серця!» – впевнений Степан. Саме поезія допомагає йому долати життєві негаразди, пов’язані з… інвалідністю. Поезія рятує Степана від нудьги та відчаю, піднімає на вершини таланту й мужності.

Скільки людей, стільки й думок. Творчість не має точних законів і шляхів вирішення окремих проблем. Натхнення може прийти найнесподіванішої миті. Іноді варто лише пережити щось неймовірне, що змусить заблукалу музу знайти дорогу до митця. Прочитати дещо вражаюче, від захопливої книги до влучного статусу в соціальній мережі. Або ж побачити геніальний фільм чи зворушливий відеоролик. Шлях до натхнення буває легким або ж тернистим. Та кінець цього шляху один – твір. Твір, який не залишить байдужими читачів, слухачів або глядачів. А якщо пощастить – такий твір у свою чергу надихатиме інших поетів чи художників на нові шедеври. Кругообіг творчості вічний.

 

Cвітлана ПАТРА

Газета «Ять» №7, лютий 2012

автор: Cвітлана ПАТРА

видання: Газета «Ять» №7, лютий 2012, час видання: 2012


05/03/2012