Світло в кінці тунелю

СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЮ

Останнім часом дедалі менше людей звертаються до книжки. Сучасна молодь надає перевагу інтерактивним технологіям і радше просиджує час в інтернеті, ніж за хорошою історією. Звичайно, хотілося б привернути увагу до книги не лише як до певного джерела інформації, а й як до цікавого способу провести вільний час. Хочеться вірити, що нині в Україні творять такі автори, які своєю літературною історією зможуть "прив'язати" сучасне покоління до сторінок.

Зокрема, це стосується недавнього літературного твору Ніни Фіалко та Богдана Мельничука – повісті «Роксоляна, декан і жлоби» (Львів: ЛА «Піраміда», 2011. – 128 с.). Можу сказати, що вона справді варта уваги, оскільки висвітлює теми наболілі, повсякденні. Особливо такі проблеми знайомі студентам і батькам, які оплачують навчання дітей.

Насамперед, це тема грошей і потреби в засобах до існування. Доволі чітко показана проблема корумпованої влади у вищих навчальних закладах. Тут же, звертаючись до змісту тексту, можна зрозуміти, що головна героїня – розумна дівчина і має потяг до навчання, але змушена відмовитися від своєї мрії через недостачу коштів. Хіба не повинна б така студентка мати гранд на навчання і стипендію? Насправді ж, диплом можна не тільки вибороти, тяжко навчаючись і докладаючи до цього зусиль, його можна також купити, коли покласти певну суму грошей у кишеню викладачів чи декана. Таке ставлення знецінює документ про вищу освіту, відбиває бажання студентів учитися чи то необхідність навчання.

Тут також показана проблема людської зажерливості, бажання до накопичення якнайбільших статків. На основі написаного аналізуємо: рідні сестри, доволі багаті люди (в одної дочка працює за кордоном і непогано заробляє, інша має власний бізнес), і ті відмовляють у проханні, хоча можуть допомогти. Вони переживають перш за все за власні проблеми і трясуться над кожною втраченою копійчиною. Деколи таких героїв також стає жаль, адже розумієш і їхні проблеми. Але знову ж таки виникає відраза через елементарні людські почуття.

Єдині персонажі, які не викликають і краплі співчуття, – це Теодозій Михайлович (Дозік) і рекетир. Перший, хоч і володіє статками, повністю позбавлений звичайних людських почуттів і свято вірить, що гроші можуть зробити щасливим. Іронія полягає в тому, що слабкий у навчанні Дозік, настільки, щоб не вміти додати до одного один, тепер – успішний бізнесмен. А от мама Роксоляни, Тетяна Павлівна, в минулому кругла відмінниця, змушена просити грошей у того, хто ще зі шкільної лави у неї списував. Болісно не від жалю, а від думки, що це – реальність, яка може з часом перерости і в чиюсь особисту проблему.

Читаючи цю повість, зіставляєш себе з героями й аналізуєш їхні дії, саме тому можна легко проникнутися духом і атмосферою, що панує у книзі. Напевне, саме через простоту почуттів Роксоляни та її матері історія сприймається легко і швидко читається. Незважаючи на буденність сюжету, він дивує динамічністю та оригінальним розв'язанням проблеми. Варто згадати і своєрідну моральну битву між духовно чистою й світлою Роксоляною та розбещеним легкими грошима Теодозієм. Не дивно, що автори назвали головну героїню, горду і непохитну в своїх принципах студентку, Роксоляною, як її прототип – відому Настю Лісовську.

У кращих традиціях повчальних історій усе закінчується позитивно: найкращих студентів забирають на стажування в Америку, даючи їм змогу отримати вищу освіту і набути практичний досвід у роботі. Батько дівчини, з яким сім'я втратила зв'язок напередодні випадку, віднайшовся – Тетяна отримала від нього листа. Для старшої із сестер – Єви – така життєва ситуація виявляється хорошим уроком і примушує переглянути свій світогляд.

У цій книжці, як на мою думку, є недолік. Перша поява персонажів, які фігурують у творі, супроводжується довгими монологами, що дещо неприродно для художньої книги. Звичайно, вони відіграють свою стилістичну роль і допомагають читачеві глибше зрозуміти ситуацію, відповідні почуття героїв, але час від часу відволікають увагу від основної сюжетної лінії.

Коли ж не зважати на дрібні недоліки, то книга захоплює з перших сторінок, допомагає осмислити дрібні життєві проблеми і поглянути на власне життя з позиції глядача. Вона спонукає до дій у плані реорганізації системи освіти як у школах, так і в університетах.

 

Наталія КОРНЕЛЮК,

студентка Тернопільського коледжу Університету “Україна”

автор: Наталія Корнелюк, студентка Тернопільського коледжу Університету “Україна”

час видання: 2011


31/10/2011