Презентація книги "Олена Теліга: Або-або" в Університеті "Україна"

Презентація книги «Олена Теліга: Або-або» в Університеті «Україна»

Ольга Каленська, студентська прес-служба Університету «Україна»

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив.

Та там, де треба, – я тверда й сувора.

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

Олена Теліга

 

Зовсім недавно Україна відсвяткувала двадцятиріччя своєї незалежності. У ці дні пролунало багато гучних слів на адресу наших політиків, спортсменів, співаків, що представляють нашу Батьківщину за кордоном, уславляють її своїми подвигами нині. Але замало честі було віддано тим головним діячам, що виборювали для нас, українців, цю самостійність ціною власного життя. Серед таких гучно б прозвучало ім'я Олени Іванівни Теліги, української  поетеси, літературного критика, діяча української культури, яка була затаврована під «українську буржуазну націоналістку» і як ворог народу розстріляна у Бабиному Яру, разом зі своїм чоловіком, 21 лютого 1942 року.

Наприкінці липня минуло 105 років з дня нароження поетеси, і ця дата не залишилася непоміченою серед культурної спільноти. 28 вересня в Університеті «Україна» відбулася презентація книги Наталії Лісової та Інни Павлюк під назвою «Олена Теліга: Або-або». До студентів зі Львова завітали актори Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, які самостійно уклали п'єсу за листами, спогадами та віршами Олени Теліги, а потім під такою ж назвою видали книжку.

Велику причетність до виходу цієї книги мала Надія Миронець, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник, в.о. зав. відділом джерел із новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, автор і упорядник книжок про Олену Телігу. Вона багато часу приділила вивченню життя поетеси, знає майже досконало всю її творчу спадщину і всім серцем уболіває за те, щоб тоненька ниточка, яку залишила поетеса за собою, не загубилася, щоб нащадки пам'ятали імена своїх героїв: «Той, хто відкриє своє серце і захоче її почути, він почує, бо Олена Теліга насправді поряд із нами. Якщо ви прочитаєте її листи, то перед вами постане така сама молода людина, як і ви, яка так само кохала, шалено любила танцювати. Вона була дуже чутлива до природи, життєрадісна і дуже комунікабельна у товаристві. Де б не з'являлася, усіх захоплювала. Вона була надзвичайно сміливою!

Світ глобалізований, техногенна цивілізація знищує на своєму шляху багато дуже вартісних речей, і одна з тих цінностей – це є наша чуттєвість. Власне, в Олени Теліги ота чуттєвість була розвинута до найменшої клітини її організму».

Це й справді так, бо наступна сцена, яку зіграли для нас актори театру ім. Марії Заньковецької, не могла залишити байдужим нікого з присутніх. Здавалося, що ми бачимо перед собою справжніх людей, не акторів. Власне тих, хто живе цим життям, цими мріями, думками...

... Стукіт коліс. Привокзальна кав'яренька. Звуки танго. На «сцені» з'являються Олена Теліга (Наталя Лісова) та Наталія Левицька-Холодна (Ольга Бакус). Вони радісно біжать одна до одної. Перед глядачами постають жінки веселої та грайливої вдачі, жінки, здатні закохати у себе. Поки вони розповідають одна одній новини, обмінюються спогадами, переживаннями, «публіка» не відриває від них захоплених очей.

Здавалося, що ми перенеслись зі стін власного університету до театру, непоміченим залишилося недоречне тло у вигляді дошки, лекційна трибуна... Були лише актори, образи і ті слова, що розкривали долю...

Ідея створення п'єси народилась у Наталії Лісової. У вересні 2009 року до Інни Павлюк прийшла актриса з купою важких книжок та ідеєю постановки вистави про українську поетесу, критика, культурного діяча, справжню українську патріотку Олену Телігу. (Здається, не випадково саме Наталка захотіла створити щось подібне. За дві години спілкування ми переконалися, що у цих двох жінок, Олени Теліги та Наталки Лісової, є щось спільне. Такий же невгасний внутрішній вогонь, твердий стрижень, сила волі).

Наталя Лісова зізнається: «Робота над цією п'єсою стала етапною у моєму житті. Саме тепер я вважаю найактуальнішими цей матеріал і безкомпромісну позицію Олени Теліги: «або – або». Ця п'єса розкриває життєвий шлях і творчість видатної української поетеси. Дія відбувається на тлі трагічних історичних подій, а саме – фашистської окупації України. П'єса спонукає глядача до спільного роздуму над вічною темою – громадянська відповідальність за талант».

Режисер Інна Павлюк розповідає: «Коли ми з Наталкою почали працювати над літературним матеріалом, то спершу уявляли виставу без сюжету, таку собі розширену музично-поетичну композицію, де можна було б показати героїню у різних проявах життя: у коханні, у творчості, у боротьбі. Проте, коли далі заглиблювалися у вивчення матеріалу, то все чіткіше вимальовувався сюжет − саме життя Олени. Зі спогадів, листів, промов поставала жива людина із непростим, безкомпромісним характером: або-або. Вражав шлях, пройдений поетесою від безтурботної Лєночки до героїні, що свідомо пішла на смерть у найважливіший момент життя, момент останнього вибору».

Головний редактор видання Ярослав Гелетій у своєму виступі зазначив: «Ця книга писалася дуже просто. Львівські актори зібрали листи і створили спектакль «Або-або», який набув величезної популярності, а наша громадська організація вирішила допомогти видати це як книгу, помістивши в ній про Олену Телігу цілу низку думок, спогадів, фотографій.

Дехто може спитати, а чому саме у вересні проводиться ця презентація. Відповідь дуже проста: бо фактично розстріли у Бабиному Яру розпочалися саме о цій порі. Українців там загинуло не менше, ніж євреїв, та чомусь про це часом забувають...

Хотілося б, аби вам, молоді, запам'яталися головні постулати Олени Теліги. Ми, як справжні українці, повинні: зберегти українську націю; знати, що нашу історію ніхто не перепише; розуміти, що національну державу може побудувати тільки корінна нація. Тут повинен бути наш національний дух, наша спадковість, наша духовність і наші традиції!

Олена Теліга – це жінка в найвищому розумінні цього слова! У розвиток цієї держави вона зробила не менший внесок, ніж чоловіки. Ця зустріч – це наше «вторгнення» в Університет «Україна» − як бажання знайти стежинку між вами, тими, кому тепер випаде будувати українську державу, творити українську культуру, і старшим поколінням, яке жертвувало своїм життям заради цього, як Олена Теліга».

автор: Ольга Каленська, студентська прес-служба Університету "Україна"

час видання: 2011


27/10/2011