Магія голосу Алли Родіної

 

МАГІЯ ГОЛОСУ АЛЛИ РОДІНОЇ

 

 

 

Довідка: партії, які виконує Алла Родіна на сцені Національної опери України:

- Віолетта («Травіата» Верді)

- Лючія («Лючія ді Ламмермур» Доніцетті)

- Марфа («Царська наречена» Римського-Корсакова)

- Єлизавета («Ярослав Мудрий» Г.Майбороди).

Крім того, в репертуарі співачки партії сопрано у творах:

- Бетховен «Солемніс»

- Моцарт «Реквієм»

- Рахманінов «Дзвони»

- Малер, «Симфонія №8»

- Перголезі «Стабат Матер»

Бетховен, Моцарт і Рахманінов були виконані на міжнародних фестивалях у Франції: La Chaise-Dieu; 11 Festival de Musique Sacree de Marseille; 13 Heures musicales de labbaye de Lessay в 2006 році.

Алла Родіна також виконувала партії:

- Іоланти («Іоланта» П.І.Чайковського)

- Мікаели («Кармен» Ж.Бізе)

- Люсі («Телефон» Менотті) та ін. У 2005 р. відбувся сольний концерт у престижному, відомому всій Європі театрі «Imperial» (Франція).

 

Зовсім недавно Алла Родіна, солістка Національної опери України, повернулася з ХXVI Міжнародного оперного фестивалю ім. Ф.І. Шаляпіна, який проходив у м. Казані (Росія). На фестивалі вона виконувала партію Віолети в опері Верді «Травіата» (диригент Мазко Боенні - Італія, режисер Жаннетт Астер - Франція). Співала разом із солістами Большого театру Росії (Юрій Нечаєв – баритон у партії Жермона) і Московського театру ім. К. Станіславського і В. Немировича-Данченка (Олексій Долгов у партії Альфреда). З чотирьох прем'єр «Травіати» Алла Родіна співала першу.

У Фестивалі брали участь видатні співаки – Валерій Алексєєв (Маріїнський театр, Санкт-Петербург), Сергій Лейферкус, Хібла Герзмава, Віктор Черноморцев, Михайло Козаков, Анатолій Кочерга та ін.

Сьогодні виступи Лауреата міжнародного конкурсу, солістки Національної опери Алли Родіної не так часто можна почути в Україні, вона часто і багато гастролює за кордоном. У неї ліричне сопрано, але вона успішно виконує високі партії лірико-коларатурного репертуару. Співачка з божественним голосом і великим талантом актриси підкорює вдячних слухачів буквально за декілька секунд. Неповторність тембру і характер створюваних нею образів вміщують у себе всі можливі (та й не тільки) відтінки фарб навколишнього світу.

Алла Родіна вражає слухачів не тільки виконавською свободою, багатством тембрової палітри, польотністю свого ліричного сопрано, але і глибиною створених вокальних образів. У «Розповіді Мімі» з «Богеми» Пуччіні, у сцені й арії Віолети з «Травіати» Верді стільки ж щирості, скільки і душевного трепету – всього предостатньо. Алла Родіна – співачка, безумовно, перспективна і у свої молоді роки здатна вирішувати найсерйозніші творчі завдання. Вона володіє прекрасною вокальною школою, широким і складним репертуаром. У неї прекрасні виразність, емоційна наповненість, осмисленість характерів героїнь оперних арій.

Сенсацією і чудовим творчим відкриттям стала поява в 2004 році на сцені Національної опери України Алли Родіної. Її чудовий, віртуозний спів примушує публіку багато разів аплодувати навіть посеред спектаклю («Лючія ді Ламмермур»). Слухачі зачаровані красою вокалу, вишуканістю інтонації й артистичністю співачки.

Співачка сьогодні у свої молоді роки – у творчому розквіті, вона може і хоче працювати, вона – всенародна улюблениця. Про можливості Алли Родіної говорить сьогоднішнє звучання її прекрасного голосу – свіже, потужне, з прекрасними, міцними верхами. Шанувальники вокального мистецтва давно гідно оцінили талант молодої солістки Національної опери. Співачка з чистим, красивого тембру ліричним сопрано з яскравими «верхами» зачаровує слухачів з перших же митей. Прекрасний голос співачки, його особливий, неповторний тембр постійно розширює горизонти її творчості, дає можливість поповнювати репертуар новими творами. Це «вищий пілотаж» вокального мистецтва.

Те, що кращим музичним інструментом є людський голос, відоме всім. Таким досконалим інструментом володіє чудова українська співачка Алла Родіна, в якої рідкісне у наш час справжнє сопрано: глибоке і соковите, рівне і звучне у всіх регістрах. Красивий голос нашої співвітчизниці часто звучить не тільки на рідній для неї сцені Національної опери України, але й у Франції, Німеччині, Росії. Алла Родіна вміє знайти і втілити в образі (і в музиці) досконалі несподівані якості: тонкість, вишуканість, ніжність, використовуючи для цього різноманітні динамічні грації: від піано до піаніссімо. Сценічна пластика співачки переконливо доповнює співочу інтерпретацію образу. Крім прекрасних вокальних даних у неї чудові зовнішні дані – зріст 176 см, фігура, обличчя. Її виступ на вечорах італійської музики в Києві у 2005 році став справжньою сенсацією, про яку добре пам'ятають як італійські, так і вітчизняні прихильники бельканто. А якщо пригадати участь Алли Родіної у «Міжнародному театральному фестивалі «Інтертеатр» у моноопері «Танок із тінню» (Л.Самодаєва, лібрето Є.Палашек-Сторожук)? Ця моноопера повною мірою може бути названа «оперою-балетом»: пластичний бік тут відіграє дуже істотну роль, і цією пластикою досконало завдяки своїм фізичним і зовнішнім даним володіє Алла Родіна. Таке рідкісне поєднання двох видів сценічного мистецтва – складної вокальної партії сучасної опери, експресивної, багатої контрастами, швидкими змінами емоційних станів, і реалізація цих етапів у зміні рухів – дозволило артистці створити незвичайний, майже ірреальний образ. Ця моноопера написана для сопрано. Музика змальовує переходи від надії до відчаю, від скорботи до просвітлення. І всі ці нюанси вдалося передати Аллі Родіній.

У рамках Х Фестивалю оперного мистецтва ім. Соломії Крушельницької у Львові вона співала у Травіаті (Віолета), брала участь у гала-концерті і зірвала бурхливі оплекски.

Почувши хоч раз солістку Національної опери Аллу Родіну, її вже неможливо забути. Я взяв інтерв'ю у Алли Родіної, яке і пропоную вашій увазі.

- І.А. Алла, будь ласка, розкажіть, з чого (або з кого) починалася ваша творча біографія? Можливо, гени «зло» пожартували?

- А.Р. Я народилася і виховувалася в музичній сім'ї. Моя бабуся по маминій лінії, мама і тато володіли прекрасними голосами. У моєї бабусі у свої 70 років був унікальний, красивий голос – дзвінкість, краса тембру залишилися і в похилому віці (у неї і в мами було драматичне сопрано). Хіба в такій сім'ї дитина може залишитися без музичної освіти? Звичайно, ні. Мене віддають до дитячої музичної школи по класу фортепіано, але педагоги вирішили, що свої музичні можливості я краще реалізую по класу скрипки. Отже, музичну школу закінчила по класу скрипки, але бажання співати переслідувало мене невідступно. Потім було музичне училище, яке я закінчила по класу скрипки, але вже співала в хорі у партії другого сопрано. Після занять із чудовим педагогом Поліщуком Віктором Миколайовичем я перейшла на перше сопрано. Далі – Київська консерваторія. Вступала я туди 3 рази: після першого туру я провалилася, на другий рік мені перешкодив страшенний бронхіт і лише на третій раз я була зарахована на підготовчий курс вокального відділення. Після закінчення підготовчого курсу я не змогла вступити на основний курс, хоча вже у той час співала в оперній студії партію Мікаели в опері «Кармен». У консерваторії педагог Крижановська Любов Петрівна дала мені величезний, прекрасний творчий гарт, за що я їй і донині безмежно вдячна. Звичайно, переживала я страшенно, але вирішила спробувати щастя в Одеській консерваторії, куди мене взяли відразу на третій курс. В Одесі я вчилася у класі прекрасного педагога, Заслуженої артистки України Стаховської Олени Володимирівни.

- І.А. Як Ви опинилися в Національній опері України після закінчення Одеської консерваторії? Адже Одеса – музичне місто, звідти вийшло багато знаменитостей світового масштабу. Чи була якась серйозна причина?

- А.Р. Після успішного закінчення Одеської консерваторії я влаштувалася на постійну роботу до філармонії і зрідка, на запрошення, співала в Одеському оперному театрі. Але моєю «блакитною» мрією залишалася думка співати в опері. Прийняли мене у філармонії добре, доброзичливо, мікроклімат у колективі був прекрасний. Але я не втрачала надії стати оперною співачкою. Після того, як я не вступила до київської консерваторії, Київ був для мене недосяжним, закритим містом. Але і в Одесі я залишатися не хотіла. У цей час у Національній опері в Києві починалося прослуховування молодих вокалістів, і я вирішила спробувати, взявши участь у конкурсі. По конкурсу пройшли двоє дівчат і троє хлопців. Я потрапила до п'ятірки кращих, але це ще нічого не означало. Ми повинні були заспівати в концерті з оркестром, а також в опері (показатися публіці). У консерваторії я готувала себе до цієї діяльності, багато співала в оперній студії: Віолета, Іоланта, Марфа, Лючія, Дездемона, Норма, Тетяна. Все пройшло для мене вдало!

- І.АЯк прийняли Вас у такому творчому Храмі, як Національна опера України?

- А.Р. Прийняли мене чудово. Вважаю, що мені в житті дуже пощастило – я співала перші партії від самого початку навіть із такими корифеями сцени, як Володимир Гришко! Це був початок 2005 року – дебют у партії Віолети («Травіата» Дж. Верді). У 2007 я співала доньку Ярослава Мудрого – Єлизавету (опера Г.Майбороди «Ярослав Мудрий»). Це було для мене хорошою школою, оскільки партія – дуже складна, висока колоратурна партія. Але і цей іспит я витримала з честю. Далі я співала головну партію в «Лючії ді Ламмермур» Доніцетті, дуже не проста партія, щоб не сказати більше. В Національній опері України я – третій сезон і весь час отримую головні ролі - це свідоцтво тому, що мене цінують.

- І.А. У вашому репертуарі багато оперних партій, але, напевно є най, най ...улюбленіша???

- А.Р. Так – це Віолета («Травіата» Дж. Верді). Це – знакова для моєї долі роль, я її дуже люблю і щоразу удосконалююся. Вона – настільки багатогранна, невловима, цікава, скільки я вже її співаю, але кожного разу відкриваю для себе щось нове. Я співаю й інші партії, але чомусь переважно запрошують на гастролі як виконавця саме цієї ролі.

- І.А. Якою мовою або мовами Ви виконуєте свої партії?

- А.Р. Я співаю виключно мовою оригіналу. Я дослівно розумію, про  що співаю. Я співаю італійською, французькою, німецькою мовами. Англійською мовою співаю украй рідко, оскільки англійською мовою творів оперного репертуару майже немає. Одного разу мене навіть похвалив італійський диригент: «Ти співаєш, як італійка. Не соромно виступати в Італії».

- І.А. Чи відчуваєте Ви спорідненість української та італійської співочих культур?

- А.Р. Вона очевидна, й, імовірно, пояснюється це красою нашої мови – ласкавої, благозвучної, здатної передати всі відтінки почуттів, які немов народжені для музики. Я виконувала багато партій із італійського репертуару, хоча як співачку мене відкрила все ж таки українська опера. Першою партією, яку я виконувала в житті, була Вакханка в опері Лисенка «Ноктюрн».

- І.АВ яких країнах Ви гастролювали?

 - А.Р. Я побувала з гастролями в багатьох країнах Європи. Багато разів була у Франції (сольні концерти в театрі Imperial, м. Компень), двічі гастролювала на фестивалях у Франції з польським симфонічним оркестром і філармонічним оркестром України (диригент Микола Дядюра). Гастролювала з камерним ансамблем у Німеччині, Болгарії, Польщі, Росії.

- І.А. Можливо, Ви пригадаєте які-небудь курйози з Вашої насиченої творчої біографії?

- А.Р. Так, є що пригадати. В Казані на постановці «Травіати» ми співали генеральну репетицію в костюмах (мав бути прем'єрний спектакль). До мого халатика нашвидкуруч пришили два ґудзика. Я виходжу в другій дії, а ці нещасливі ґудзички весь час розстібаються, а потім один із них і зовсім відривається. Я боролася з ними 20 хвилин, що б хоч якось втримати на собі одяг, а він (одяг) хотів мене здихатися. Уявіть моє самопочуття під час генерального прогону прем'єрного спектаклю.

Або інший випадок. У Києві я співала Лючію (на той момент у мене ще не було своїх костюмів). Брали костюми інших виконавців (а у мене зріст 176 см) і перешивали їх під мене. На перших порах підібрали якийсь костюмчик. Все б нічого. Але коли я втретє співала цю партію, одягаю цей костюм – і раптом моя талія піднімається на груди. Плаття стало на 30 см коротшим. Хтось зло пожартував наді мною, я насилу довела партію до кінця. Після цього мені пошили костюм.

- І.А. Який Ваш сімейний стан, Ви заміжня?

- А.Р. Я заміжня. У мене прекрасний чоловік, ми разом вчилися в консерваторії. Він – піаніст, композитор. Дуже допомагає мені при вивченні нових арій, у концертній діяльності.

Прекрасний голос співачки, його особливий, неповторний тембр постійно розширює горизонти її творчості, дає можливість поповнювати репертуар новими партіями, новими образами. Зараз Алла Родіна закінчує роботу над новими образами – Джільди («Ріголетто» Верді) і Мімі («Богема» Дж. Пуччіні). Хочеться побажати молодому даруванню творчих успіхів, а нам, вдячним слухачам, захоплюватися її талантом.

 

Ігор Александров 

(Ігор Олександрович Конвісер,

професор Університету «Україна»)

 

Фото Алли Родіної в образі Віолети («Травіата» Дж. Верді). Фото автора.

автор: Ігор Александров (Ігор Олександрович Конвісер, професор Університету «Україна»)

час видання: 2010


19/02/2010