Ювілей нашої примадонни Ади Миколаївни Роговцевої

ЮВІЛЕЙ НАШОЇ ПРИМАДОННИ

АДИ МИКОЛАЇВНИ РОГОВЦЕВОЇ

 

Є люди, які дають,

А є люди, які віддають.

Ніцше

 

Багато років тому, в далекому і такому близькому 1958, юна випускниця Київського інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого Адочка Роговцева переступила поріг прославленого Російського академічного драматичного театру імені Лесі Українки. В ту пору славився театр такими чудовими акторами, як Михайло Романов, Юрій Лавров, Віктор Халатов, Михайло Бєлоусов, Павло Луспекаєв, Олег Борисов... Тут працювали Костянтин Хохлов, Володимир Неллі – режисери, майстри, колекціонери акторських дарувань.

І ось зараз, коли пройшло багато років, а в театрі Ада Миколаївна пропрацювала більше 35 років, вона особливо чітко розуміє, ким були для неї корифеї театрального мистецтва тих років. Вони формували не тільки долю і характер молодої актриси, вчили не боятися труднощів і не уникати їх, не замикатися в рамках своєї акторської професії, бути людиною небайдужою до життя, ніколи не зупинятися на досягнутому.

У кожної актриси є роль-рубіж - роль, з якої починалася її популярність. Для Ади Роговцевої такою роллю, що дозволила виявити свою творчу індивідуальність, властиву їй одній манеру гри, стала роль Полі Віхрової у спектаклі Л.Леонова «Російський ліс». Здається, саме тоді театральна громадськість розгледіла актрису, поклала на неї великі сподівання, відрізнила від інших. Поля Віхрова була не просто першою роллю Роговцевої. Тут зав'язалася своя тема, визначилася акторська індивідуальність, був знайдений тип письменника, близького актрисі, який писав про головні риси тієї епохи, про найважливіші її проблеми. І ніколи вже більше не розлучалася актриса з цим милим образом сильної слабкості і жіночної сили, прихованою ліричною гіркотою.

Якось непомітно, утверджуючи мистецтво реалістичного актора, який зображає життя і в ньому розчиняється, прийшли ми до думки, що сучасний артист не є чимось незвичайним, чудовим, загубленим серед таких же, як він, зовні не помітних людей. Можливо і так. Але, як правило, коли столичними вулицями йшов Качалов, люди впізнавали його і, радіючи своєму кумирові, шанобливо вклонялися, і було в цьому щось ритуально прекрасне.

Це можна співвіднести повною мірою до нашої знаменитої, популярної актриси, примадонни, Народної артистки СРСР Ади Миколаївни Роговцевої. Так, є у Ади Миколаївни цей незламний акторський початок і, готова до виступів, не відаючи втоми, поганого настрою, душевної незібраності – актриса ця напрочуд гарна і на сцені, і в житті. Ніжна, ніби-то незахищена, трохи боязка, з очима довірливо розкритими і наївно-переляканими, вона має непохитну, майже фізично відчутну волю, незламний чоловічий характер, жадібність до роботи, вміння всюди і у всьому взяти своє творче «добро». Вона впізнана, вона популярна, вона улюблена. Її талант, як хороше вино, з роками стає все кращим. Володіючи мистецтвом проникати у внутрішній світ своїх персонажів, вона майстерно розкриває їх психологічний характер. Ада Роговцева, і в цьому ми одностайні, – одна з найпопулярніших артисток України, та й не тільки.

Але чим же все-таки пояснити це визнання глядачів? Однозначно дати відповідь нелегко. Йтися може про талант і чарівність, майстерність і вдалі ролі. Але все таки чогось в оцінці бракує.

Було дитинство в Адочки, як-то кажуть, із «блакитною мрією» – стати актрисою. І вже позаду інститут. Ролі, зіграні Адою Миколаївною, –різнопланові. Кожну з них вона намагалася робити не одноманітною, щоб навіть у ліричної героїні була гострота характеру, «родзинка» її індивідуальності. Це повною мірою виявилося в п'єсі Л.Зоріна «Варшавська мелодія». Гелена Модлєвська Роговцевої – це дівчина, яка дарує любов і несе її упродовж усього життя. Саме в цій ролі розкрилася самобутня тема актриси – прагнення й уміння беззавітне віддавати себе, свою душу. В ролі Гелени, однієї з найулюбленіших героїнь, Роговцева виходила на сцену більше 700 разів.

Як актриса Ада Миколаївна належить до мислячих художників, які уміло роблять свою справу. Ролі, що створюються нею, змальовані опукло, соковито. Гранична яскравість сценічних фарб не віддільна від глибокого психологізму. Коли в театрі і кіно актриса грає сучасниць, у багатьох героїнях вона підкреслює повноцінність їх особистої долі, уміння з повною віддачею працювати і віддавати себе сім'ї: Валя («Російські люди» К.Симонова), Гавріленкова («Господиня» М.Гараєва), Клава («Хтось повинен» Д.Граніна). Романтично підведена, полум'яна пристрасність, громадянськість – ось на чому ґрунтується творчість А.Роговцевої. Природна чарівність, інтелект, глибоке проникнення в матеріал дозволяють актрисі створювати образи об'ємними і неоднозначними. Тому і любить її героїнь глядач, тому вони так довго живуть у нашій пам'яті. Так, саме секрет симпатії глядача таїться в її творчій чарівності, умінні зливатися у своїй творчості з духовними запитами глядача, в непідробленій щирості, умінні створювати свято на сцені.

Всепроникна, всеосяжна любов якраз і дозволяє її героїням ставати сильнішими за інших, витримувати будь-яке етичне випробування.

Одна з улюблених героїнь актриси – Леся Українка. Своєрідно побудований цей спектакль про життя великої письменниці: її доля, її роки ніби роздані трьом актрисам. Для творчого голосу Ади Роговцевої тут є свій регістр – лірична Леся Українка, ніби поранена любов'ю, любов’ю до України, до літератури, близьких і далеких людей.

Ада Миколаївна багато працює в кіно, почала зніматися в ранні студентські роки. Екран дав їй багато. Вона вміє тримати крупний план, тобто знаходитись якось зовсім близько від глядача, ніколи не зникаючи від його погляду. В кіно нею створено більше 50 прекрасних образів. Героїні Ади Миколаївни знайомі всім і улюблені всіма. Її фільмографія величезна, варто тільки згадати: «Павка Корчагін», «Прапори на баштах», «Летючий корабель», «Салют, Маріє», «Приборкання вогню», «Вічний поклик», «Напередодні прем'єри», «Осіння історія», «Гедзь», «Висока проба», «Мама, рідна, кохана». У кінематографі склалася особлива акторська поетика Ади Роговцевої – щира довірливість, духовна близькість, не нав'язлива дружба із глядачем-співбесідником.

Численні ролі в театрі нікого не залишають байдужим. Багато спектаклів із її участю надовго залишаються в пам'яті вдячних глядачів: «Водевіль», «Юність Полі Віхрової», «Товариші романтики», «Варшавська мелодія», «Гравці», «Священні чудовиська», «Філумена Мортурано», «Не боюся Вірджинії Вульф», «Вишневий сад». І в театрі її обличчя ніби присунуте до партнера, і, де б ви не сиділи, ви завжди бачите очі актриси. Її героїні володіють чарівною достовірністю: створюється таке враження, що ви завжди можете заговорити з ними – і на сцені вони екранно об'ємні, екранно правдиві.

Ада Роговцева – це постійна, невтомна праця, причому праця з оглядкою на колег. Одного разу, граючи із прекрасним характерним актором Віктором Халатовим, актриса звернула увагу на те, що, не дивлячись на майже в два рази старший за неї вік, він набагато швидше збігав по сходах під час однієї зі сцен спектаклю. Цей випадок запам'ятався тоді ще зовсім юній актрисі на все життя, дозволив зрозуміти, що ж таке справжня майстерність і необхідна акторська форма.

В даний час, крім активної сценічної діяльності в театрі і кіно, Ада Роговцева ділиться своїм багатющим досвідом із молодим поколінням: викладає в Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, працює професором Національного університету культури і мистецтв України, гастролює з концертними програмами і камерними театрами.

Хочеться відзначити унікальну здатність Ади Миколаївни до розкриття глибини і складності жіночої душі. Саме тому свого часу, орієнтуючись на унікальні особливості артистичного дарування прекрасної актриси, Б.Ерін поставив «Пер Гюнт» концертного виконання, де А.Роговцева зіграла всі жіночі ролі – Озе, Сольвейг, Жінку в зеленому, Інгрід, Анітру, лікаря у божевільні. Образи Сольвейг і Жінки в зеленому полярні: перша – втілення ніжності, чистоти і благородства, друга – жадібна до земних радощів і утіх, низовинна і лукава. При створенні цих образів виявилися нові грані таланту Ади Миколаївни.

В новому театральному сезоні Ада Миколаївна планує дебютувати в п'єсі Ноела Кауарда «Star Quality», де гратиме роль актриси. В Україні постановка п'єси буде здійснена вперше талановитим режисером Олексієм Лісовцем. Актриса передбачає досить не простий процес, оскільки потрібно буде зіграти те, як і з чого народжується натхнення і творчість, що розбурхує кров і як досягається акторський успіх. За визначенням А.Лісовця – це буде «хроніка створення спектаклю, театральної вистави на очах у глядача. Можливість заглянути до творчої лабораторії створення образу». Ада Миколаївна впустить глядача у «святая святих» – покаже на сцені процес сьогодення справжньої творчості. Перша репетиція нового спектаклю вже відбулася. На прем'єру глядачі запрошуються у жовтні. Активно триває робота над фільмом «Тарас Бульба».

Ну, а до цього наша примадонна у липні відсвяткує свій ЮВІЛЕЙ !

 

Ігор Александров

(Ігор Олександрович Конвісер,

професор Університету «Україна»)

автор: Ігор Александров (Ігор Олександрович Конвісер, професор Університету «Україна»)

час видання: 2010


19/02/2010