Молитва, або Найдорожчий подарунок. Невигадана історія

Молитва, або Найдорожчий подарунок.

Невигадана історія

 

Ця історія почалася кілька років тому. Одного квітневого дня була у справах на Центральному київському автовокзалі. До прибуття очікуваного автобуса часу було вдосталь, отож і прогулювалась на прилеглій території. Раптом звідкись долинула улюблена пісня у виконанні Олександра Малініна. Як магнітом, потягло на звук. Зайшовши до підземного переходу, була зачарована живим чистим голосом та віртуозними гітарними переборами. Підійшла ближче з надією побачити в напівтемряві співака. Та ним виявився високий худорлявий русявий юнак, який уже співав зовсім незнайому й напрочуд красиву пісню.

Стала неподалік. Повз нас пливла людська ріка. Перехожі стишували хід, уважно дослухаючись до слів. Зграйки учнів зупинялися, посміхаючись, вітались і підспівували юнакові, а дехто навіть клав біля чохла гітари свої зекономлені п’ятаки.

-   Молодий чоловіче, з таким талантом треба співати не в підземному переході, а на великій сцені, - промовила захоплено.

-   Я теж про це мрію, та …

Дізналася, що Володимир – сирота. Після смерті батька - „афганця”, а потім і матері, виховувався в Кокандському дитячому будинку, що в Узбекистані. Там же закінчив музичну школу. З дитинства пише вірші й придумує мелодії до них. Двічі робив спроби вступити до Київського національного університету культури і мистецтв, але щоразу не вистачало єдиного бала, от і змушений тренуватися тут.

Згадалось, як багато років тому теж хвилювалась перед вступом до інституту культури, і як моя наполегливість та материнська молитва допомогли стати студенткою.

-   За мрію треба боротись. Отож, серйозно готуйся до іспитів, і цього разу неодмінно все буде добре, ось побачиш. А я молитимуся за тебе, - запевнила його.

На початку вересня Володимир із гордістю демонстрував омріяний студентський квиток із написом: „Музичний факультет, відділ естрадного співу” і, ледь стримуючи сльози радості, пообіцяв:

-   Коли я буду виступати на великій сцені, - обов’язково запрошу Вас на концерт і посаджу на найпочесніше місце в першому ряду…

Швидко спливли студентські роки. Випадкове знайомство переросло у щиру дружбу.

І ось – телефонний дзвінок:

- Запрошую Вас до Українського Дому, на гала–концерт Першого Міжнародного фестивалю авторської православної пісні „Благодатне небо”. Буду співати Вашу улюблену - „Молитву”.

…- Виступає Володимир Ольшанніков, місто Київ, - урочисто оголосив ведучий.

З центрального місця першого ряду в світлі софітів було добре видно, як від хвилювання виступили краплинки поту на його чолі. Гітара плакала і сміялась, а з грудей виривалось те, що роками ятрило душу. Він відпускав образи, каявся і просив прощення. Чистий сильний голос звучав зі сцени впевнено, наповнював залу і піднімався увись, линучи до самого Бога, зі словами щирої молитви.

 

Таїсія Святенко,

провідний фахівець

управління соціальної адаптації та

реабілітації Університету „Україна”

 

 

P.S. Цей гала-концерт подарував мені ще кілька приємних сюрпризів. Було дуже приємно, коли зал оваціями зустрів виступ старшого викладача кафедри менеджменту Університету „Україна”, Заслуженої артистки України Світлани Мирводи з піснею  „Усе на світі любиться” у супроводі танцювального ансамблю „Бель-па до”. Слова до цієї пісні написав наш унікальний студент Юрій Тітов. Його було нагороджено дипломом лауреата І Міжнародного фестивалю авторської православної пісні „Благодатне небо”, грамотою Священного Синоду Української Православної Церкви та Орденом Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України.

автор: Таїсія Святенко, провідний фахівець управління соціальної адаптації та реабілітації Університету „Україна”

час видання: 2010


19/02/2010