У Києві відбулася прем’єра документального фільму «Академік Дмитро НАЛИВАЙКО»

У Києві відбулася прем’єра документального фільму «Академік Дмитро НАЛИВАЙКО»

 

4 квітня 2016 року

 

29 березня 2016 року в Культурно-мистецькому центрі Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулася прем’єра документального фільму «Академік Дмитро НАЛИВАЙКО».

Дмитро Сергійович Наливайко – доктор філологічних наук, професор, дійсний член (академік) НАН України, завідувач відділу компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. З 2013 року – почесний професор Києво-Могилянської академії.

Фільм про Д.С. Наливайка – творчий проект Ігоря Козлика, літературознавця, кінодокументаліста, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ).

На прем’єрі був присутній і Дмитро Сергійович Наливайко.

Фільм складається зі вступу, 4 частин та епілогу. У ньому розповідається історія юнака зі звичайної української селянської родини, п’ять дорослих чоловіків якої загинули під час Другої світової війни. Двоє дядьків Дмитра Сергійовича були науковцями – аграрієм і геологом. (Батько з гордістю часто говорив синові: «Наша родина ніколи не була кріпаками…») З дитинства майбутній академік мав пристрасть до читання, найпершою книгою був «Кобзар» Т. Шевченка, а найбільше вразила його проза М. Гоголя, особливо повість «Тарас Бульба».

Після закінчення сільської 10-річки Дмитро вступив на історико-філологічний факультет Сумського педінституту. Навчався блискуче, через те йому надали рекомендацію на вступ до аспірантури. Однак, у вступі до неї в Києві відмовили, і згідно з направленням молодий фахівець поїхав працювати в сільську школу Тернопільської області. Звідти вже колеги-вчителі проводжали Дмитра Сергійовича до Ленінграда, де він таки вступив до аспірантури.

Згодом працював викладачем у педінститутах Ніжина та Києва, пізніше – у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, в Інституті літератури НАНУ та в Києво-Могилянській академії.

Дмитро Сергійович опанував іноземні мови (німецьку, французьку, італійську), ґрунтовно й системно вивчав і викладав тему чи проблему, яку досліджував (а спеціалізувався на історії та теорії західноєвропейської літератури). Особливу увагу він приділяв темі української культури / літератури в контексті європейської / світової. Через те за радянських часів мав проблеми з публікацією своїх праць та із захистом дисертаційних досліджень.

Дмитро Павличко, колишній головний редактор «Всесвіту», згадуючи роки співпраці з Д. Наливайком, наголосив: «Я став знавцем західноєвропейської літератури тому, що я читав статті Наливайка, які ми публікували. Я – його учень!».

У фільмі про академіка Наливайка як викладача і науковця мовлять академік Микола Жулинський, письменники Дмитро Павличко та Леся Воронина, член-кореспондент НАНУ Микола Сулима, професори Володимир Моренець, Вадим Скуратівський, доктор філологічних наук Наталія Мазепа, а також його колишні студенти, а тепер відомі українські літературознавці професори Павло Михед, Олександр Ковальчук, Марія Моклиця та доцент Ганна Павленко. Ілюстративний ряд укладено зі світлин, листів та книг Дмитра Сергійовича.

Але найціннішими в цьому фільмі є монологи Дмитра Сергійовича щодо певних аспектів його науково-дослідницької діяльності: про співвідношення літературознавства і літературної критики, про компаративістику як синтетичне поєднання історії та теорії літератури, про якісні переклади іноземної літератури тощо.

Присутні в залі науковці, митці і студенти (серед них Микола Жулинський, Микола Сулима, Іван Драч, Дмитро Павличко, Василь Ожоган, Володимир Казарін, Еліна Свенцицька, Дмитро Бураго, Ростислав Семків та ін.) щиро подякували Ігореві Козлику за його ґрунтовну роботу. Авторові вдалося розкрити образ академіка Дмитра Наливайка – справжнього інтелігента, людини з енциклопедичним рівнем знань, глибокого і системного науковця, патріота, яким має пишатися Україна.

Чому саме літературознавець Ігор Козлик взявся за документальне кіно про академіка Дмитра Наливайка, пояснив сам автор проекту:

‒ За цю роботу я взявся через відчуття браку справжності у нашому сьогоденні. У часи, коли девальвовані усі вагомі поняття, у тому числі наукові звання чи поняття наукової школи, Дмитро Сергійович Наливайко є особистістю, від якої слова «академік», «учений» не відпадають, а органічно і нерозривно з нею пов’язані. Дмитро Наливайко – це яскраве свідчення того, що в нашому житті є достеменність та істина, чесніть, порядність та інтелігентність, без відчуття чого будувати власне життя неможливо (а фільм адресовано насамперед молоді).

Головним для мене було репрезентувати професію, фаховість, і все, що з цим пов’язано, через людський вимір і на тлі конкретної історичної доби в українській історії. І при цьому засвідчити, що не все і не всі розмінюються, продаються і деградують у цьому житті, що можна попри все залишатися самим собою, що є, нарешті, живі (!) люди, з яких можна і потрібно брати свідомий приклад.

 

Ніна Головченко

автор: Ніна Головченко

час видання: 2016


04/04/2016