Океан Ельзи та його Земля

ОКЕАН ЕЛЬЗИ ТА ЙОГО «ЗЕМЛЯ» 

(рецензія)

 

Світлана Патра,

Студентський Медіа-центр Університету «Україна»

 

Нещодавно вийшов новий альбом гурту «Океан Ельзи», який називається «Земля». Новий диск було презентовано як на CD, так в Інтернеті, зокрема, на сайті «Яндекс-Музыка». http://music.yandex.ua/#!/album/1137582

Дата виходу альбому у світ – 15 травня 2013 року, але музиканти потроху знайомили прихильників із новинкою – вийшли відеокліпи на пісні «Обійми» та «Стріляй». Відеороботи вийшли напрочуд оригінальними. «Обійми» – химерний такий горішок, який і не розсмакуєш, поки не подивишся кліп уважно і не поміркуєш над відеорядом та піснею. «Стріляй» – ця робота буквально «вистрілила» якісним кадром, цікавим сюжетом і непередбачуваним фіналом… І «Обійми», і «Стріляй» – це не лише красиві та оригінальні кліпи, а ще й гарні пісні. Обидві відеороботи – той випадок, коли обгортка (відеоряд) лише підкреслює вишуканий зміст (пісню), а не приховує підробку під мистецтво чи відвертий брак.

Але й інші пісні, що увійшли до альбому «Земля», не менш чудові. Кожна з них – окрема історія, окремі роздуми про кохання, Батьківщину, життя. На темі Батьківщини хочеться зосередитися детальніше. Альбом починається піснею під назвою «З нею». У ній Святослав Вакарчук співає про «мою землю» – про Батьківщину, яка у кожного своя. Він не говорить прямо, він примушує говорити нашу душу, наше серце:

Хоче на волю, але не встає,

Очі підняти синам не дає,

Вкрита, немов сонне маля,

Тайною пам’яті моя земля.

− співає Вакарчук і продовжує:

Але тільки з нею милий світ,

Але тільки з нею тане лід…

І, нарешті:

…Бо з нею, тільки з нею я живий.

Що тут скажеш? А нічого. Лишається тільки вкотре подивуватися силі справжньої поезії, справжньої музики. Ця пісня щира, відверта, але не брутальна. Виявляється, правду не обов’язково жбурляти в обличчя, межиочі, як це полюбляють робити деякі митці.

Караван,

Забирай назад своє золото,

Бо воно – обман,

Ти поведи мене туди,

До чудодійної води,

Океан!

− благає герой пісні «Караван», розуміючи, використовуючи метафору «золото» – як мана/міраж у пустелі – обман, несправжня цінність. Чи розуміють це люди, які шукають багатство заради багатства, які шукають славу заради слави, перетворюючи таким чином своє життя на мертву пустелю самотності і байдужості…

Інші пісні альбому не менш чудові і навіть зворушливі: «Я на небі, мила моя на небі, зоре моя на небі, відколи тебе знайшов…», – співає ліричний герой Вакарчука про свою кохану. Пісні в альбомі «Земля» – не просто відверті, зворушливі, але й… пізнавальні. Так, щоб розгадати назви кількох пісень, потрібно знати бодай трішки французьку та іспанську мови…

Альбом «Земля» вийшов щирий, відвертий і сильний. Він повністю виправдовує свою назву, адже пісні, зібрані на диску, не занадто м’які, але й не занадто жорсткі. Це не ніжний пісок, що врешті решт затягує, і не твердий камінь, на який так боляче падати. Це земля. Яка міцно тримає на ногах і дозволяє злетіти у небо. Напевне, саме такою і повинна бути музика. Справжня музика.

 

 

 

 

 

автор: Світлана Патра, Студентський Медіа-центр Університету "Україна"

час видання: 2013


16/05/2013