Історичні умови виникнення молодіжної культури

Історичні умови виникнення молодіжної культури

Котенко М.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини «Україна».

ІV курс, група С-61, спеціальність «Соціологія».

Науковий керівник: Михайлик А.Г., канд. пед. наук, професор.

 

Молодь як широка соціально-демографічна спільнота виникла відносно недавно. Час її виникнення збігся з початком першої науково-технічної революції. Завдяки впровадженню наукових винаходів, появі нових джерел енергії, більш досконалих форм організації виробництва була досягнута висока продуктивність праці. Виникла реальна можливість задоволення більшості матеріальних і духовних потреб сучасної людини. У цих умовах стало можливим відмовитися від практики залучення до виробничої діяльності багатомільйонних мас молодих людей, які отримали право вибору через зникнення чинника економічного примусу до праці.

До цього часу в умовах, коли більшість населення проживало в селі, коли представники нижчих прошарків населення через економічну необхідність були вимушені з дитячих років брати участь у виробничій діяльності, коли період між фізичною зрілістю і включенням у доросле життя складав максимум два-три роки, про молодь як масову соціально-демографічну групу, що володіє самосвідомістю, чітко вираженими уявленнями про власні інтереси і потреби, можна було говорити лише умовно.

У конституюванні молоді як особливої соціально-демографічної спільності важливу роль також зіграла поява складної техніки, яка вимагала різкого збільшення строків підготовки до самостійної трудової діяльності. Ще одна причина - це розчарування молодих людей в тих ідеалах, які надихали покоління їхніх батьків і дідів упродовж декількох десятиліть, і перш за все розчарування в тому суспільному ідеалі, який буржуазними ідеологами підносився як зразок досконалості.

К.Манхейм першим висунув тезу про існування особливого феномена молодіжної культури й описав у загальному вигляді її характерні риси. В молодіжному середовищі, на думку Манхейма, відбувається формування нових естетичних норм, які через якийсь проміжок часу стають загальним надбанням. Якщо соціальна система не навчилася використовувати потенціал інновацій, що існує в молодіжному середовищі, вона прирікає себе на стагнацію і різке зниження темпів розвитку. Т.Парсонс вважав, що наявність молодіжної культури дозволяє вирішити проблему створення емоційної стійкості молодої людини у взаєминах з дорослими або представниками тієї ж вікової групи, а також отримати пласт знань і навичок додатково до того обсягу, яких він набував у системі освіти. З точки зору Т.Роззака й Ч.Рейча, молодіжна культура являє собою контркультурний феномен, оскільки між нею і традиційною культурою лежить прірва, яку неможливо перебороти, оскільки базові цінності цих культурних світів взаємозаперечують один одного. Д.Йінгер вважав, що молодіжна культура являє собою «конфігурацію норм і цінностей» групи, яка не збігається з нормами та цінностями, які панують у суспільстві. Але вона не заперечує культуру того суспільства, в рамках якого сформувалася. Молодіжна культура не несе в собі руйнівного потенціалу і не претендує на те, щоб стати панівною культурою. На неї покладається важлива місія внесення інновацій в культурне життя суспільства. Вона виступає в ролі стимулу, який спричиняє рух культури соціальної системи, яка розвивається лише тоді, коли є протистояння двох начал – дестабілізуючого (молодіжна культура) і стабілізуючого (офіційна культура). На думку Г.Девіса, молодіжна культура – це культура, чиї норми та цінності виникли шляхом інверсії, тобто надання їм зворотного змісту, з норм і цінностей «культури дорослих», яка панує в суспільстві. Він вважає, що молодіжна культура і контркультура – рівні. На думку Л.Хаузера, молодіжна культура - це «… форма вираження процесу пошуку і оволодіння світоглядом, іншими словами, молодіжна культура – це явище тимчасове, це особлива форма життєвого пошуку: «Молодість – це такий недолік, який швидко проходить».

На сучасному етапі, молодіжна культура розглядається дослідниками як результат діяльності молодіжних співтовариств, що виникли в результаті самоорганізації. У цьому вони нагадують об'єднання індивідів, що виникають в умовах патріархального суспільства, де в результаті комунікації з’являється певна система відносин, утворюється ієрархія, де всі зв'язки замикаються на лідерові, влада якого базується на його особистому авторитеті.

 

Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012

 

автор: Котенко М., Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини Університету "Україна", ІV курс, група С-61, спеціальність "Соціологія" Науковий керівник: Михайлик А.Г., канд. пед. наук, професор.

видання: Журнал "Освіта регіону: психологія, політологія, соціальні комунікації", № 4, 2012, час видання: 2012

адреса видання: http://www.social-science.com.ua/


04/04/2013