Культура online та значення традицій у сучасному інформаційному просторі (проблемна стаття)

Культура online

та значення традицій у сучасному інформаційному просторі

(проблемна стаття)

 

СТОЛЯРОВА Лариса,

студентка 2 курсу заочного відділення

спеціальності «Здоров’я людини»

Горлівського регіонального інституту

Університету «Україна», місто Горлівка

 

Кажуть, людина, яка не знає своїх коренів, не має майбутнього. А якщо йдеться про цілу націю?

Проблема популяризації у суспільстві загальної ідеї розуміння себе як громадянина-патріота власної держави і нащадка багатої, різнопланової української культури була живою та гострою упродовж багатьох років, але тепер, у роки незалежності, вона вимагає особливої уваги.

Багатонаціональна, щедра країна зі значним історичним скарбом, перлина первісного, чистого духу, гідності та стійкості – все це наша рідна держава. Духовність та цнота, сім’я, земля та свобода були основою та головними орієнтирами життя українців. Народні пісні чи твори знаменитих «митців слова» просякнуті цим духом.

Але, гортаючи останні роки минулого тисячоліття та майже півтора десятки років нового, відчуваєш, що все чіткіше проглядає занепад не тільки української культури, але й загальний занепад самобутньої культури майже будь-якої народності як такої. Необмежені можливості до отримання знань та глобальний інформаційний простір зробив людину особою майже без національності – про громадянство можна ще прочитати у паспорті, а традиційні обряди та свята рідної землі забуваються і втрачають своє значення. Тепер усе частіше можна зустріти українця, що ходить до церкви, святкує травневий Белтайн, зороастрійський новий рік та день народження свого духовного гуру-орка.

Відсутність системи в отриманні знань стає причиною запаморочення та появи якоїсь незрозумілої суміші зі стилів та культур, багато з яких зовсім не є притаманними нашому регіону. Мова та гармонія спілкування втрачають позиції під впливом коротких повідомлень, щаслива сім’я стає архетипом, більш винятком, аніж правилом, і молоді люди не можуть знайти своє місце у такому новому та водночас жорстокому світі.

Та не варто втрачати надії. З одного боку, загальна комп’ютеризація та глобальний технічний прогрес відриває молодь від власної історії, відкриваючи їм заманливі віртуальні світи та можливість подорожувати і спілкуватися, не встаючи з канапи. Але з іншого, ще досить сильна у розумінні молодого українця свідомість героїзму пращурів, що була всмоктана з материнським молоком, залишилася в ньому з бабусиних казок та сімейних хронік. Краса української мови чарує, а традиційні орнаменти та побут продовжують привертати до себе увагу теплом та щирістю.

Ще одним важливим фактором у розширенні впливу української культури, як це не парадоксально, є мода. Важливі соціальні, культурні, спортивні та політичні події, що відбуваються у нашій країні, привертаюсь увагу до себе з боку світової спільноти, що автоматично змушує українця відірватися від екрану свого інтерактивного друга та з цікавістю подивитися навколо і зрозуміти, наскільки гарним та неординарним може бути рідний край.

Таким чином, світовий інформаційний простір сам зможе послужити мостом, що перекинеться між загубленою у тенетах молодою людиною та його власними майже втраченими коренями. Небезпечно недооцінювати значення глобалізації у питаннях культури, але, якщо звернути потік інформації до іншого русла, можна досягти значних результатів, впливаючи на людей із незвичного ракурсу і підвищуючи значення культури взагалі, виводячи її в реальне життя через призму віртуального світогляду.

Інтернет-спільноти, клуби за інтересами, об’єднання українських літераторів, музикантів та майстрів народної творчості, насадження літературної української мови у мережі стають тими шляхами, що дозволяють школярам і студентам доторкнутися до перлин мудрості власного народу, побачити красу та неординарність предметів мистецтва, почути живе Слово та відчути себе нащадками козацтва, оборонцями загального українського духу.

Гармонії між реальністю та інтерактивом, між старими традиціями та рівновагою культур може бути досягнуто лише при повному усвідомленні себе як особистості, бо неможливо поважати традиції власного народу, не поважаючи себе.

 

автор: СТОЛЯРОВА Лариса, студентка 2 курсу заочного відділення спеціальності «Здоров’я людини» Горлівського регіонального інституту Університету «Україна», місто Горлівка

час видання: 2012


11/12/2012