Нервова система міського господарства
info@kreschatic.kiev.ua, tsn@pk.kiev.ua, litera1@rambler.ru
-------------------------------------------------------
Жива істота, позбавлена слуху, зору, розуму, приречена якщо не на загибель, то на інвалідне існування. Між тим, наше міське господарство в значній мірі базується на кустарних безсистемних підходах. Можна довго й гаряче полемізувати щодо численних подробиць, підраховувати необхідні кошти. Спробуємо коротко окреслити лише основні найжаданіші напрямки поступу.
Коротко кажучи, Київ потребує:
- не закладки хмарочосів, а завершення довгобудів та упорядкування занедбаних старих будинків,
- не ущільнення забудови у центрі, а освоєння занедбаних пустирів та розвитку комунікацій, шляхового господарства.
Публічність
Навіть ті наші новобудови, які стосуються всього міста, оповиті завісою службової таємниці. Необхідно збільшити ступінь обізнаності громадськості зі станом господарства, проблемами й перспективами. Засоби такої масової комунікації очевидні: новітній інтернет, традиційні газети та журнали, призабуті лекторії, громадські обговорення.
Звісно, всі ці складні проблеми мають вирішувати не дилетанти, а фахівці. До того ж, у всякій справі існують делікатні подробиці, які не слід оприлюднювати. Але, наприклад, в американському конгресі хоча б деякі зібрання народних обранців може безпосередньо спостерігати практично кожен бажаючий. Киянам таке право теж не завадило б. А для початку слід докладніше відображати діяльність влади на офіційних сайтах.
Науковість
Київ гостро потребує видання науково-практичного щомісячного журналу, присвяченого кваліфікованому обговоренню проблем міського життя. Там же мусить публікуватись повна й достовірна статистика всього господарства, в особливості транспорту, реакція влади на всі скарги й звернення громадян. А за приховування карати, знайти у кодексах підходящу статтю. Бо нинішні численні видання не стільки інформують, скільки морочать.
Місто утримує кілька десятків науково-дослідних, проектних та навчальних установ, їх працівники часом захищають дисертації. Але які ж то науковці, що їх публікації не мають жодного розголосу? І чи може існувати "міська наука", втаємничена від міської громадськості? Країна мусить знати своїх героїв, а вони мусять щодня відчувати на собі зацікавлений погляд широких народних мас з усіма їх повсякденними негараздами.
Інформатизація
Є таке страусяче ставлення до проблем: якщо болячку не можна вилікувати — її засекречують. Але як можна сподіватись на ефективне господарювання, не маючи щоденної статистики навіть транспортних потоків?! I це у місті, де було створено одні з перших у світі комп'ютерів?!
Лише налагодивши повноцінне інформаційне забезпечення можна припинити безкінечне пережовування банальностей і дезінформації. Наше місто, з давніми традиціями мудрості й культури, не може керуватись владою, яка у себе під носом не бажає помічати очевидних проблем.
Побажання розвитку дорожньої мережі
Якщо звернутись до архівів кількарічної давності, то можна виявити цікаві транспортні задумки, деякі з яких колись щедро обіцяв реалізувати наш загальний улюбленець О. О. Омельченко. Можливо, на заваді стали не технічні проблеми, а бюрократичні міжвідомчі незгоди? До того ж, очевидна нелюбов нашої влади до дешевих і простих варіантів, вигідних місту. Нагадаю.
1. Давно необхідний шляхопровід на Лук’янівці, де постійно створюються пробки. Рельєф тут сприятливий: вздовж вул. Артема просто-таки напрошується міст, а вздовж вул. Чорновола — виїмка. До того ж, у перспективі ця траса проляже до нового мосту на Троєщину.
2. Добре було б подовжити південний кінець центральної вулиці Володимирської через Либідь до нової чудової магістралі у Протасовому яру. Це розвантажило б від зайвого транзиту площу Толстого і паралельні вулиці Антоновича (Горького) та Велику Васильківську (Червоноармійську).
3. На Печерську слід сполучити вулиці Кутузова і Ковпака через Тверський тупик. Це дозволить зменшити рух по сусідній досить крутій вулиці Щорса.
4. Давно напрошується шляхопровід на перетині проспекту Науки із залізницею Київ – Трипілля.
5. У 2001 році було анонсовано спорудження канатної дороги через Дніпро, з правобережних схилів через острови на лівий берег, від площі Слави через Гідропарк до Експоцентру. Ще один перспективний напрям – від філармонії на Труханів острів.
Звичайно, це не стільки транспорт, скільки атракціон, але ж значно дешевший і простіший, ніж мости, яких ще чекати й чекати. Підвісних доріг в Україні чимало, як у Карпатах та Криму, так і у рівнинних містах (наприклад, у Харкові). У ряді гірських країн комфортабельні канатки за будь-якої погоди забезпечують чималі пасажиропотоки. Нашому фунікулеру вони була б дуже до пари.
6. Чи скористаються станцією метро "Сирецька" жителі однойменної вулиці?
Введення в дію кожної нової станції метро — досить дорога "розвага", яка мала б суттєво покращувати транспортну ситуацію. На жаль, нерідко у нас трапляється, що після урочистого відкриття місяцями станція недовантажена, а отже витрачені кошти не приносять очікуваної віддачі. Щось подібне було на Позняках, де лінія спочатку пролягала повз сільські хати, а підземними переходами часом ганяли кіз та корів.
Не так давно відкрито нову станцію "Сирецька". Її перспективи досить ясно можна було побачити наперед, порівнюючи сусідні "Лук'янівську" та "Дорогожицьку". Якщо "Лук'янівська" надзвичайно популярна, велелюдна і має невелику глибину, то "Дорогожицькій" згідно таємничих розрахунків судилось виникнути у зловісних глибинах Бабиного яру, на околиці не надто населеного житлового масиву. До сих пір поїзди тут напівпорожні. Єдина перспектива — майбутня реконструкція тутешньої застарілої забудови.
Станція "Сирецька", опинилась у ще гіршій ситуації, і пасажирів тут ще менше. По-перше, вона має чималу глибину: близько 60 м. Оголошувалось, що вона стане пересадочною для пасажирів електричок, але за добу тут вряди-годи нерегулярно проходить десяток порожніх поїздів. Мріялось, що це буде підмога для жителів Виноградаря, але ж звідти сюди немає зручних коротких під'їздів!
Втім, саме у розвитку під'їзних шляхів є розумний шанс. Адже від долини Сирецького струмка, через залізничні колії, до недалеких велелюдних околиць тягнуться стежки й такі-сякі вулички. По сусідству пролягає вулиця Сирецька, якою мчить чималий транспортний потік з Куренівки. Від новенької станції метро її відділяє лише близько кілометра ґрунтових доріжок, самочинно наїжджених місцевими жителями.
То може варто у комплексі з новою станцією розвинути шляхову інфраструктуру в напрямку Нивок та Куренівки? Адже при "Дорогожицькій" також було зведено шляхопровід та підземні переходи, хоча й не надто вдалі. Отже, напрошується спорудження короткого (близько 2 км) сполучення вулиць Сирецької, Тираспільської та Магістральної. Для початку достатньо було б хоч неширокої доріжки, а згодом, по мірі нарощування руху, можна було б її розширити.
У рокадної траси вздовж залізниці є ще одна важлива місія: стати дублером, що розвантажив би сусідні переповнені вулички Сирця, відвести транзитні потоки до ненаселених пустирів. Порівняно невеликими витратами можна було б порадувати і водіїв, і пішоходів, і метрополітенівців, і просто навколишніх жителів.
7. Внутріміська електричка, як у Москві, Чехії, Франції, Німеччині тощо. Найпростіше: коротенький состав на 3-5 вагонів пустити човником під час тривалих пауз між іншими поїздами на Північному кільці — від Київ-Дніпровського (між переповненими станціями метро “Лівобережна” та “Дарниця”) повз Рубежівську (проспект Перемоги, метро Берестейська) до Борщагівки.
Щоб проект не був збитковим, графік руху повинен бути узгоджений з годинами пік, у вагонах потрібні кондуктори, а по місту афіші з розкладом руху. Не завадило б розмалювати міні-поїзд яскравою привабливою рекламою. А може навіть залучити до його експлуатації юних активістів Дитячої залізниці?
Незручно навіть згадувати, скільки разів київська влада обіцяла налагодити ширшу співпрацю із залізничниками щодо столичних пасажирських перевезень. Певно, не менше, ніж свого часу рідна комуністична партія обіцяла побудувати комунізм. Але, напевно, мустанга загнуздати легше, ніж волелюбних лицарів далеких сполучень. І осуджувати їх марно: у всьому світі пасажироперевезення приносять залізничникам лише зайвий клопіт, паразитуючи на значно вигідніших перевезеннях вантажів. Отже, у проблемі треба відшукати вигоду для виконавців.
8. Інколи міське та залізничне керівництво знаходить-таки спільну мову. Зразок плідної взаємодії – чудовий пересадочний вузол "Видубичі". Місце дуже перспективне: просторі автодороги в усіх напрямках, великі вільні території, віддаленість від житла, якому могло б шкодити нове неспокійне сусідство. Горжусь, що саме мій виступ по міському радіо ініціював початок будівництва цього корисного об’єкта.
Всі давно скаржаться на тісняву київського вузла, зусібіч затиснутого ростучими міськими кварталами. Видубицька новобудова, як і популярне Святошине, зменшила зайві навантаження на пасажирів і на залізничників. У перспективі незле було б облаштувати кінцеві платформи електропоїздів поблизу транспортного вузла Московської-Либідської площ, поряд з лінією метро, яка нині подовжується.
Вже кілька років тому міський голова на словах підтримав ще одну мою ідею: відвести частину залізничних перевезень за межі міста, проклавши нову колію (всього близько 20 км!) у напрямку Глеваха — Підгірці, з виходом на Видубичі. Приблизно за таким напрямком будувалась військова залізниця Київського укріпрайону ще до війни, а у перспективі саме тут передбачається прокладення євротранспортного коридору.
--
. З найкращими побажаннями
* * Валерій Миколайович Лисенко
* http://1000years.uazone.net
* тел.(044) 440-2518
* * Valery_Lysenko@mail.ru
*
--------------------
Уважаемый Сергей Наумович,
Хочу поблагодарить за организованную Вашей газетой встречу с начальником Киевского метрополитена, и предлагаю свои заметки о прошедшем мероприятии, которые предполагаю также опубликовать в Метро-форуме http://www.metropoliten.kiev.ua/forum
---------------------------------------------------------------
Масса сложностей возникает каждый день и каждый час в обширном хозяйстве любого города. Всегда найдётся о чём спросить горожанам у любого чиновника. Так что "прямая телефонная линия" с начальником Киевского метрополитена была обречена на внимание общественности: народу явился один из гарантов реального права на свободу передвижения.
С другой стороны, те, кто интересуются городским хозяйством всерьёз и постоянно, не ожидали для себя никаких сенсаций и особых новостей, так как и текущее состояние, и перспективы развития нашего самого мощного из всех пассажироперевозчиков постоянно освещаются в прессе. И тот листочек, что раздавали как справку о состоянии и перспективах, хоть и готовился на компьютере, но мог быть также накорябан гусиным пёрышком: не было в нём ни статистики реальных пассажиропотоков, ни научного анализа, ни вариантов развития. Словно все киевляне по образованию не выше очень средней школы, и нет у нас нескольких десятков(!) научных учреждений, давно занимающихся какими-то проблемами нашего мегаполиса. И публикации в прессе снова будут повторять давно известные истины.
Может быть, поэтому и вопросы звонивших были достаточно банальные: о стоимости и способах оплаты проезда. Правда, и в этой вечной теме удалось найти новый поворот: в ближайшие месяцы и годы грядёт дальнейшая автоматизация, при этом есть надежда на улучшение учёта. Может, наконец, хоть какая-то часть наших транспортных потоков станет доступна для мониторинга и изучения, и это позволит более научно и продуктивно планировать распределение средств? Ведь как часто наши новостройки вызывают удивление и возмущение своей необоснованностью и нелепостью!
В связи с этим нельзя не остановиться на одной из тем прошедшей пресс-конференции. Уже в нынешнем году планируется открытие новой станции метро "Сырецкая"! Как всегда, это будет праздником для многих тысяч наших земляков, не избалованных чрезмерными удобствами. Однако уже сейчас возникает ряд вопросов, обсуждение которых не вписывалось в чинный регламент "прямой линии".
Уважаемый гость, который, оказывается, много лет работал в железнодорожном руководстве, несколько раз повторил известный тезис об организации на Сырце пересадочного узла с метро на электричку, подкрепив его странным заявлением, что пассажирам абсолютно безразлично, куда и сколько ехать. Похоже, этот господин несколько подзабыл, что не все наши земляки имеют достаточно досуга и денег, и что некоторые наши сограждане не всегда знают, что будут кушать завтра. Между тем, даже поверхностный, но неравнодушный взгляд на "пассажиропоток" показывает, что люди тянутся изо всех жил, пытаясь сэкономить драгоценные мгновения жизни. И как жаль, когда транспорт безжалостно гробит наше общее достояние — время!
Да, действительно, среди многих наших перегруженных и неудобных транспортных узлов лидирует по перегруженности одна из первых станций метро "Вокзальная", давно перевыполнившая все мыслимые нормативы. Да,
действительно, давно пора лечить эту опухоль, пока здесь от просто потерь времени и здоровья не дошло до жертв. Да, действительно, следовало бы вывести отсюда те пассажиропотоки, которые не касаются непосредственно вокзала. Причём, разумеется, желательно сделать это подешевле, побыстрее, и так, чтоб людям стало удобнее, а не наоборот.
Что же мы видим?
Не будем задерживаться на том, что "Вокзальную" пригружают чисто внутригородские перевозки от окрестных массивов, которым там не место, и которые давно бы пора отвести вторыми выходами на окрестные "Университет" и "Политехническую". Остановимся на чисто железнодорожных аспектах.
Самое напряжённое из киевских направлений фастовское, ибо пролегает от столицы к центру страны. Несколько лет назад ему на подмогу пришло Трипольское, однако эта ветка однопутная. Именно фастовское больше всего нагружает "Вокзальную", так как тетеревское давно уже отведено к довольно удачной для своего времени станции "Святошин", а три остальных не так давно влились в перспективный пересадочный узел "Выдубичи" (я содействовал его созданию, выступив по киевскому радио). При его закладке предполагалось, что сюда же, в обход городских кварталов, по новому кратчайшему пути от Глевахи к Подгорцам, пойдут и пассажирские и даже грузовые поезда, а недавно объявлено даже, что здесь же планируется строительство нового долгожданного моста через Днепр! Ещё в 30-е годы прошлого века началась именно такая стройка, правда, военного назначения — "Сталинское метро", — а ныне речь даже идёт о евротранспортном коридоре!
К сожалению, на пресс-конференции мы услышали, что проекты эти пока дискутируются. Зато нашлись средства на создание нового пересадочного узла в глухом и дальнем углу Сырецкого леса!
Среди огорчительных сообщений: метрополитен не в состоянии навести порядок в прилегающих подземных переходах ни своими силами, ни путём обращения к районным властям. Да и вторые выходы, даже в наземные станции "Дарница" и "Лесная" — дело туманного будущего. Так что от тесноты и давки спасенья нет. И уж совсем не хватило времени на вопросы: отчего в метро так мало скамеек, телефонов-автоматов, и вовсе нет туалетов, даже на наземных станциях? И нельзя ли делать переходы между станциями поудобнее — не над, а ПОД тоннелями для поездов, с меньшим перепадом высот для пешеходов — тогда и эскалаторов понадобилось бы меньше? И стОит ли затрачивать огромные средства на роскошь станций, а не на дополнительные тоннели?
И ещё о наболевшем.
О новом метро через Днепр давно уж рыдает Троещина, так что снова обещать — похоже на издевательство. Переделка трамвая в метро — это снова долгие годы и большие деньги, да и нагрузка ляжет на всё те же перегруженные линию и мост! Как на мой вкус, давно пора капитально реконструировать Парковый пешеходный мост, готовый рухнуть. Проложить по нему трамвай (можно 1-путный) через Труханов, ещё один мост через Десёнку — и до Троещины (кратчайшим путём!) рукой подать. И до Европейской площади должен быть тоннель трамвайный, с пересадкой на метро! Это разгрузило бы старую линию метро, оживило бы дебри Труханова и Горбачихи (возле Русановских садов), и радикально улучшило бы сообщение берегов. А там посмотрим, когда и при какой власти найдутся деньги на новый метро-мост.
Не хочется утомлять читателя более тщательным разбором. Эти темы давно и подробно обсуждались заинтересованной общественностью в Интернет-форумах http://www.metropoliten.kiev.ua/forum и http://tram.mashke.org/cgi-bin/forum/forum.cgi а также отображены в киевских страницах (моего) сайта http://1000years.uazone.net. Как жаль, что уважаемый гость пресс-конференции, следуя нехорошей традиции, начал своё выступление с хулы гласу толпы, высказанному в Интернете, или иными способами. А слабО было бы найти время — и самому поучаствовать в народной дискуссии? А то ведь их собственному официальному сайту не грозит популярность и большая посещаемость — нет там ни особых новостей, ни заинтересованного обсуждения.
Хотелось бы, чтоб, наконец, в полную силу заработал официальный сайт Киевской городской администрации, и в особенности "форум" — открытое обсуждение городских проблем. Тогда и пресс-конференции наполнятся новым содержанием и результативностью.
. С наилучшими пожеланиями
* * Валерий Николаевич Лысенко
* http://1000years.uazone.net
* тел.(044) 440-4850
* * Valery_Lysenko@mail.ru
* 04086 Київ, Ольжича 14-а,к.33
--------------------
автор: Лисенко Валерій Миколайович, викладач Інституту філології та масових комунікацій Університету "Україна"
видання: Інтернет-проект “1000-ліття української культури”, час видання: 2010
адреса видання: http://1000years.uazone.net
15/06/2012
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське