Про особливу любов українських чоловіків до жінок і навпаки / або Жіноча аура України

Про особливу любов українських чоловіків до жінок і навпаки / або Жіноча аура України

Ніна Головченко 

Кілька місяців тому була вражена гостро-емоційною реакцією дружини Юрія Луценка на арешт її чоловіка. Жертовна позиція української жінки, яка розділяє долю ув’язненого чоловіка і приймає усі страждання й тягарі цього процесу, не прихована чи політично закамуфльована емоційна реакція жінки у справжньому горі, боротьба на всіх можливих рівнях за звільнення Юрія з-під арешту вилилися у її публічному зверненні до колишнього політичного соратника її чоловіка Віктора Ющенка:

«Хотіла зачитати його (звернення) на прес-конференції після суду, але через те, що нахлинули сльози, не змогла цього зробити. Ось воно. «Віктор Андрійович, я уявляю, як напередодні Нового року і Різдва Ви протираєте ікони, які стоять у Вашому домі. Я уявляю, як Ви п'єте чай із медом у колі своєї сім'ї. Як Ви вибираєте вишиванку... Але я хочу, щоб Ви знали: ці свята Ви зустрінете в колі своєї родини, і це буде єдина сім'я, яка любить вас. Усі інші родини країни, які стояли за Вас на Майдані і які дали Вам владу в 2004 році, будуть Вас проклинати. А моя сім'я − в першу чергу. Як найбільшого брехуна, зрадника і боягуза. Як найбільшу помилку українського народу. Тому що Ви зрадили не тільки мого чоловіка, але й увесь український народ. Я Вам бажаю прожити новий 2011 рік із цими думками ... ».

Лист Ірини – як плач Ярославни – традиційна реакція справжньої слов’янської жінки на тяжку долю її подружжя у випробовуваннях. Я не є суб’єктом політичного чи судового процесу над Юрієм Луценком, і не можу перебирати на себе функції оцінки його діяльності як політика чи як колишнього очільника МВС. Але як жінка і матір ціную мужність жінки, що, «як зигзиця», захищає свого чоловіка і батька своїх дітей.

Серед пересічних українців Юрій Луценко не викликає шалених негативних емоцій, скоріше почуєш поблажливе нарікання на дотичних до української влади: «Там у всіх рильце в пушку». А на рівні фольклору, що завжди відбивав справжнє ставлення народу до ситуації чи людини в умовах непрозорої влади, українці виявляють навіть певну симпатію до цього чоловіка. Наприклад, після того, як Юрій Луценко, перебуваючи на посаді міністра, під час зарубіжної поїздки зацідив у пику охоронцеві в німецькому аеропорту, захищаючи від брутальності хворого, нещодавно прооперованого сина, і вчинив не як чиновник, а як батько і чоловік, з’явився анекдот: «Напередодні Дня перемоги Юрій Луценко почав бити морди одразу після висадки в аеропорту Франкфурта-на-Майні…» У контексті 9 травня, Дня перемоги над фашистською армією Гітлера, це звучало як неформальна підтримка позиції Юрія.

 

Інша українська жінка, Юлія Тимошенко, засуджена нині до семи років позбавлення волі. У потужному бажанні позбутися реального невгамовного конкурента на політичній арені України об’єдналися, в унісон заговорили колишні політичні противники-президенти: нинішній «біло-синій» Віктор Янукович і колишній «помаранчевий» Віктор Ющенко. Знову ж таки, не знаю, чи є справжні аргументи на користь жорсткого судового процесу проти «помаранчевої принцеси» у провладного правосуддя, але логіка у поведінці Януковича є: він ніколи не був політичним партнером чи соратником Юлії Тимошенко. Однак, Ющенко став президентом завдяки саме цій жінці, котра традиційно поступилася місцем «голови» чоловікові. А він нині і свідчив на користь її звинувачення, і на ток-шоу переконує усіх, що Вона просто любить бути публічною особою, і хоч він сам двічі призначав її прем’єр-міністром, не вважає Юлію Тимошенко фаховим урядовцем. Те, що Юлію Володимирівну намагалися засудити за Кучми, зганьбити за Ющенка, запроторили за ґрати за Януковича, − тільки додає до її образу особливого шарму. «Юлька» пише y Facebook із в’язниці листи з ентузіазмом стійкого бійця: «Это время, когда нам − как никогда − нужно держаться вместе. Каждое слово поддержки, каждое верное плечо, каждая общая победа − на вес золота. Отвага и единство честных людей − это то, чего боится каждый диктатор, это то, что сметает режимы. Только моменты выбора − с кем ты − с подлостью и рабством или с настоящими человеческими ценностями, − делают нашу жизнь значимой. Сейчас момент выбора − Свет или Тьма…»

А Ющенко легально на усіх рівнях «топить» свою колишню колегу, насправді дуже по-українськи реагує на те, що у сусіда хата згоріла…

Чи можна назвати тих чоловіків, що воюють у будь-який спосіб із жінками, справжніми мужчинами? Мабуть, ні. Вони – президенти, посадовці, урядовці, чиновники, пасічники, але не чоловіки.

 

Нині в Україні домінує чергова політична топ-новина. Олександра Кужель подала у відставку з посади заступника партії «Сильна Україна». «Прийміть, будь ласка, сьогодні мою відставку», − сказала вона, виступаючи перед делегатами другого з'їзду партії «Сильна Україна» в суботу, 22 жовтня, в Києві. Кужель аргументувала такі дії тим, що не згодна з об'єднанням «Сильної України» з Партією регіонів. А саме до цього закликає лідер партії «Сильна Україна», віце-прем'єр-міністр, міністр соціальної політики в уряді М. Азарова Сергій Тігіпко.

Вона відзначила: «Я свій вибір зробила, і це вибір усвідомлений. Я 17 років життя присвятила створенню середнього класу в Україні, і я не можу ввійти в команду, що знищує цей клас».

Кужель зазначила, що стала членом «Сильної України», коли повірила, що ця партія може провести реальні реформи й змінити майбутнє країни, але тепер вона в ній розчарувалася, зокрема, розчарувалася в лідері політсили Сергієві Тігіпко.

Типова ситуація як для української жінки, яка шукає справжнього чоловіка не в коханні, а в політиці. Укотре переконуєшся, що політично-чиновницькі інтриги та ігрища призводять до атрофії стереотипів справжніх життєвих цінностей та поведінки лицаря-воїна, що притаманна всім нормальним чоловікам на рівні архетипу попри певні національно-ментальні збочення.

Разом із тим, Кужель повідомила, що не припиняє свою суспільну і політичну діяльність, і має намір створити новий громадянський рух…

Можливо, шлях тут: не наслідувати родинну традицію у політиці і не підтримувати будь-кого як лідера тільки тому, що він – чоловік. Можливо, українській жінці варто самостійно дбати про своє майбутнє. Адже твердять мудрі люди, що в України – жіноча аура.

автор: Ніна Головченко

час видання: 2011


27/10/2011