ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ОЧИМА ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ
Авторський колектив:
Валерій Бебик, доктор політичних наук, професор, співголова проекту,
Валерій Бортніков, доктор політичних наук, доцент,
Віра Бурдяк, доктор політичних наук, професор,
Наталія Вінникова, кандидат політичних наук, доцент,
Лілія Ганюкова, кандидат історичних наук, доцент,
Ірина Гетьман-П’ятківська, кандидат юридичних наук, доцент,
Світлана Денисюк, кандидат політичних наук, доцент,
Валентина Ільганаєва, доктор історичних наук, професор,
Вікторія Лола, кандидат наук з державного управління.
Наталія Мінєнкова, кандидат історичних наук, доцент,
Дмитро Неліпа, кандидат політичних наук, доцент,
Володимир Пилипчук, доктор юридичних наук, професор, співголова проекту,
Микола Примуш, доктор політичних наук, професор,
Тетяна Пояркова, кандидат політичних наук, доцент,
Анатолій Романюк, доктор політичних наук, доцент,
Алла Сіленко, доктор політичних наук, професор,
Галина Щедрова, доктор політичних наук, професор
УДК 342 (477)
У статті представлено та проаналізовано результати загальнонаціонального експертного дослідження громадської думки науково-педагогічної еліти і студентського середовища регіонів України зі стратегічних проблем внутрішньої та зовнішньої політики України.
Ключові слова: загальнонаціональне експертне дослідження, Українська Конституція, політика України, національна безпека.
В статье представлено и проанализировано результаты общенационального экспертного исследования общественной мысли научно-педагогической элиты и студенческой среды регионов Украины по стратегическим проблемам внутренней и внешней политики Украины.
Ключевые слова: общенациональное экспертное исследование, Украинская Конституция, политика Украины, национальная безопасность.
The article is submitted and analyzed of results of national expert research of public idea of scientific and pedagogical elite and the student's environment of the regions of Ukraine on strategic problems internal and foreign policy of Ukraine.
Key words: national expert research, the Ukrainian Constitution, politics of Ukraine, national safety.
З метою вивчення стратегічних проблем внутрішньої та зовнішньої політики України Центр політичних комунікацій Університету „Україна” разом зі Всеукраїнської асоціацією політичних наук у червні 2008 року провів загальнонаціональне експертне дослідження громадської думки науково-педагогічної еліти та студентського середовища з усіх регіонів України.
У даному експертному опитуванні взяли участь 718 викладачів і студентів із 17 вищих навчальних закладів:
· Національної академії державного управління (Київ),
· Київського національного університету ім. Т.Шевченка,
· Донецького національного університету,
· Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля (Луганськ),
· Харківського національного університету ім. В.Каразіна,
· Харківської державної академії культури,
· Сумського педагогічного університету ім. А.Макаренка,
· Львівського національного університету ім. І.Франка,
· Волинського національного університету ім. Л.Українки,
· Волинського інституту ім. В. Липинського,
· Хмельницького інституту ім. митрополита Володимира,
· Дніпропетровського регіонального інституту НАДУ,
· Кіровоградського інституту Університету «Україна»,
· Ужгородської богословської академії ім. св. Кирила і Мефодія,
· Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича,
· Херсонського державного університету,
· Одеської національної академії зв’язку ім. О.Попова.
В якості експертів були використані викладачі суспільно-політичних кафедр провідних ВНЗ України та студенти старших курсів із напрямів «Політологія», «Соціологія», «Право», «Менеджмент» та «Соціальні комунікації» (у т.ч. 13.1% - доктори і кандидати наук, 20.3% - магістри та спеціалісти, 22.7% - бакалаври).
Мотивація вибору саме цих категорій експертів полягала в тому, що ці люди беруть активну участь у формуванні суспільної свідомості та безпосередній політичній діяльності у регіональних структурах різноманітних політичних партій та блоків і знають ситуацію із середини згаданих суб’єктів національної політики.
Серед опитаних було:
· 38.3% чоловіків і 61.7% жінок;
· 84.6% українців, 13.1% - росіян, 2.3% - представників інших національностей;
· 72.0% проживають у містах, а 28% - у сільській місцевості;
· 28.7% мешкають на заході, 9.9% - на півдні, 33.4% - на сході і 28.0% - в центральних областях України
За національною приналежністю та місцем проживання (місто-село) вибірка є наближеною до реальної.
За статтю – переважають жінки, але аналіз поглядів чоловіків і жінок у відповідях на запитання анкети показав, що вони не мають статистично значущих відмінностей і тому можуть розглядатися як наближені одна до одної.
Регіональні відмінності (схід-захід), які, начебто, мають «поділити» Україну навпіл у політичному аспектах, теж принципово не відрізняються.
Все згадане вище дає підстави вважати дане дослідження адекватним суспільно-політичним поглядам громадян України в загальнонаціональному вимірі.
Отже, подаємо результати дослідження щодо внутрішньої політики України очима наших експертів:
ФОРМА ПРАВЛІННЯ
Відповідаючи на питання щодо найкращої форми правління для України, думки респондентів розділилися приблизно навпіл:
44.9% - прибічники президентської (3.5%) чи президентсько-парламентської (41.4%) республіки – із сильним президентом.
40.2% - висловилися за парламентсько-президентську (29.3%) і чисто парламентську (10.9%) республіку – із сильним парламентом.
Монархічна ідея має вже 8.5% прибічників (6.3% - конституційна, 2.2% - абсолютна), а 6.3% - висловилися за диктатуру певної політичної, релігійної, класової чи етнічної групи.
В цілому, як можна побачити, ідея авторитарної (тією чи іншою мірою) форми правління сумарно має вже 16.8% прибічників, що не може не турбувати в умовах зростаючої соціально-економічної кризи у країні.
ПАРЛАМЕНТСЬКА БІКАМЕРАЛЬНІСТЬ
Результати опитування експертів, які мають перед очима невдалий досвід роботи (сформованих на пропорційних засадах) парламенту та органів місцевого самоврядування, показали, що 91.6% респондентів висловилися за введення двопалатного парламенту (проти – 8.4%).
· Нижня палата парламенту (палата депутатів)
На думку 41.0% опитаних, депутатів нижньої палати парламенту потрібно обирати за пропорційною системою із відкритими списками. Нині чинна пропорційна система із закритими списками набрала лише 9.8% голосів прибічників.
За мажоритарну виборчу систему висловилося 36.6% респондентів, а за змішану, мажоритарно-пропорційну систему обрання депутатів нижньої палати парламенту висловилося 12.1% респондентів (0.6% респондентів мали іншу думку).
Щодо чисельності цієї палати парламенту голоси розділилися наступним чином: менше 200 депутатів – 12.6%, 225 депутатів – 45.0%, 250 депутатів – 26.6%, 275 депутатів – 4.1%, більше 300 депутатів – 2.0%.
· Верхня палата парламенту (сенат)
На думку 77.0% респондентів, сенаторів потрібно обирати за мажоритарною виборчою системою. За обрання сенаторів на сесіях обласних рад висловилося лише 12.5%, а на обласних конституційних асамблеях із депутатів відповідних місцевих рад – 10.0% опитаних (0.5% респондентів мали іншу думку).
Переважна більшість респондентів - 61.4% - вважає, що від кожної області, Києва та Севастополя потрібно обирати по 2 сенатори, 21.4% - по 3 сенатори, 15.5% - по одному сенатору. А 1.7% респондентів вважає, що потрібно обирати сенаторів відповідно до кількості мешканців області.
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
На переконання 65.2% респондентів, обласних, міських, районних і сільських голів потрібно обирати в один тур голосування (відносною більшістю).
34.7% опитаних вважають, що вибори цих категорій осіб потрібно проводи у два тури (18.8% - з відносною і 15.9% - [50%+1]) більшістю у другому турі.
Що ж стосується обрання депутатів місцевих рад, то 58.9% респондентів висловилися за використання мажоритарної виборчої системи, 32.6% - пропорційної відкритої і 7.8% - пропорційної закритої виборчої системи.
УРЯДОВІ ПРИЗНАЧЕННЯ
Відповідаючи на запитання щодо призначення найвищих урядовців, ми отримали наступні результати (респонденти мали кілька варіантів вибору, тому загальна сума перевищує 100%):
· Призначення прем’єр-міністра
1. президентом – 66.3% (у т.ч.: 28.5% - одноосібно, 23.0% - за погодженням палати депутатів, 14.8% - за погодженням сенату);
2. палатою депутатів – 35.8% (у т.ч.: 14.4% - одноосібно, 21.4% - за поданням президента);
3. сенатом – 25.9% (у т.ч.: 10.9% - одноосібно, 15.0% - за поданням президента).
· Призначення віце-прем’єрів та не «силових» міністрів
1. президентом – 56.3% (у т.ч.: 13.2% - одноосібно, 21.7% - за погодженням палати депутатів, 21.4% - за погодженням сенату);
2. палатою депутатів – 45.9% (у т.ч.: 24.9% - одноосібно, 21.0% - за поданням президента);
3. сенатом – 37.2% (у т.ч.: – 21.2% - одноосібно, 16.0% - за поданням президента).
· Призначення міністрів: оборони, внутрішніх, закордонних справ, голови СБУ
1. президентом – 68.6% (у т.ч.: 24.5% - одноосібно, 21.1% - за погодженням палати депутатів, 23.0% - за погодженням сенату);
2. палатою депутатів – 30.8% (у т.ч.: – 14.9% - одноосібно, 15.9% - за поданням президента);
3. сенатом - 38.1% (у т.ч.: 18.7% - одноосібно, 19.4% - за поданням президента).
· Призначення Генерального прокурора
1. президентом – 61.7% (у т.ч.: 21.3% - одноосібно, 18.1% - за погодженням палати депутатів, 22.3% - за погодженням сенату);
2. палатою депутатів – 36.8% (у т.ч.: 15.6% - одноосібно, 21.2% - за поданням президента);
3. сенатом – 46.6% (у т.ч.: 17.1% - одноосібно, 29.6% - за поданням президента).
Підсумовуючи погляди респондентів щодо процедур призначень найвищих урядовців держави в умовах запровадження двопалатного парламенту, слід відзначити, що найбільшу підтримку експертів отримала формула: призначення президентом - за погодженням тієї чи іншої палати парламенту.
Стратегічно важливими для українського суспільства є й результати дослідження проблем національної безпеки з точки зору наших експертів (у відсотках, респонденти могли вибрати кілька відповідей).
1. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ПРОГНОЗ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ НА НАЙБЛИЖЧІ 10-15 РОКІВ
1. Збереже незалежність і посяде своє унікальне місце у глобальному світі; |
34,7 % |
2. Стане регіональним лідером; |
4,5 % |
3. Вступить до європейських структур (ЄС, НАТО); |
37,6 % |
4. Вступить до євразійських структур; |
7,3 % |
5. Втратить незалежність; |
3,5 % |
6. Залишиться все без змін; |
5,6 % |
7. Ситуація погіршиться (загострення кризи, внутрішні конфлікти (громадянська війна), спад економічного розвитку, процвітання корупції...); |
5,0 % |
8. Стане маріонеткою інших держав; |
0,6 % |
9. Вступить у Союз із Росією, Білорусією, іншими слов’янськими країнами; |
0,6 % |
10. Вийде з кризи |
0,6 % |
ВСЬОГО |
100,0 % |
Висновки: досить оптимістичні, з європейським вектором розвитку України, яка (попри всі негаразди) іде своїм шляхом входження до світового співтовариства.
2. ЗАГРОЗИ В ЯКІЙ СФЕРІ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ Є НАЙБІЛЬШИМИ?
1. Політичній (відсутність політичної єдності народу та управлінська неспроможність правлячої еліти); |
56,3 % |
2. Економічній (слабкість національної економіки та мала частка українців в економічній еліті країни); |
24,6 % |
3. Духовній (несформованість української ідеї та відсутність етнічної єдності українців як базового етносу); |
13,6 % |
4. Все вище перераховане |
5,5 % |
ВСЬОГО |
100,0 % |
Висновки: основні загрози знаходяться в політичній сфері, яка потребує: єднання української нації, виховання національної еліти та модернізації політичної системи українського суспільства.
3. НАЙБІЛЬШІ ЗАГРОЗИ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВНОСТІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ
|
% від к-ті респондентів |
1. Енергетична залежність української економіки від інших держав; |
71,4 |
2. Використання енерговитратних засобів виробництва; |
36,2 |
3. Низька кваліфікація робочої сили; |
25,9 |
4. Слабка роль держави в управлінні економікою; |
52,2 |
5. Надмірна залежність бізнесу від держави; |
32,7 |
6. Низький рівень українського корпоративного менеджменту; |
23,2 |
7. Засилля великих іноземних бізнес-структур; |
19,9 |
8. Монополізація української економіки кількома бізнес-кланами; |
53,5 |
9. Блокування розвитку малого і середнього бізнесу; |
53,7 |
10. Психологічна неготовність українців працювати в умовах ринку |
19,7 |
11. Мала частка етнічних українців серед економічної еліти України; |
14,1 |
12. Втручання глобальних структур в економічне життя України; |
22,1 |
13. Втручання іноземних держав в економічне життя України; |
33,8 |
14. Інше |
3,4 |
ВСЬОГО |
|
Висновки: потрібно гарантувати енергобезпеку, посилити роль державного регулювання та послабити роль великого бізнесу та чиновництва на українську економіку.
4. НАЙБІЛЬШІ ЗАГРОЗИ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВНОСТІ В ПОЛІТИЧНІЙ СФЕРІ
|
% від к-ті респондентів |
1. Незбалансованість поділу влади в Конституції України; |
53,1 |
2. Непрофесійний політичний менеджмент з боку правлячої еліти; |
56,1 |
3. “Дрібно-партійне гетьманство” еліти; |
33,1 |
4. Низький рівень політичної культури громадян; |
53,0 |
5. Низький рівень патріотизму громадян України; |
34,6 |
6. Слабкість державних структур (президента, парламенту, уряду, суду); |
52,1 |
7. Неспроможність політичних партій представляти інтереси народу; |
68,1 |
8. Мала частка етнічних українців у керівництві найбільших партій і блоків; |
13,7 |
9. Несформованість інтегральної української ідеї у масовій свідомості; |
28,2 |
10. Засилля не українців в українських структурах влади; |
12,7 |
11. Втручання глобальних структур у внутрішні справи України; |
17,9 |
12. Втручання іноземних держав у внутрішні справи України; |
38,7 |
13. Інше |
3,7 |
ВСЬОГО |
|
Висновки: потрібно модернізувати партійно-політичну систему (через ухвалення нової редакції Конституції) та систему підготовки кадрів державних службовців.
5. НАЙБІЛЬШІ ЗАГРОЗИ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВНОСТІ В ДУХОВНІЙ СФЕРІ
|
% від к-ті респондентів |
1. Втрата частиною українців етнічної самосвідомості; |
46,9 |
2. Відсутність реальної підтримки української мови та культури з боку держави; |
40,3 |
3. Домінування не українців серед власників мас-медіа; |
18,8 |
4. Перекручення і замовчування тисячолітньої української історії в українських підручниках та мас-медіа; |
35,5 |
5. Відсутність культурно-духовної єдності між мешканцями різних регіонів України; |
65,2 |
6. Нав’язування через мас-медіа чужих українській культурі цінностей і моделей поведінки; |
43,6 |
7. Мала частка українців в культурно-освітній еліті України; |
21,2 |
8. Відсутність єдиної української церкви; |
31,2 |
9. Втручання глобальних структур у культурно-інформаційний простір України; |
22,2 |
10. Втручання іноземних держав у культурно-інформаційний простір України; |
33,7 |
11. Психологічна нездатність українців протистояти культурній експансії інших держав; |
34,7 |
12. “Рабська” психологія більшості українців, звиклих прислужуватися чужій владі; |
42,7 |
13. Інше |
5,8 |
ВСЬОГО |
|
Висновки: потрібно поширювати традиційні українські цінності, проводити психологічну реконструкцію українського етносу через мас-медіа та інститути держави, обмежити культурно-інформаційні впливи на українське суспільство із-за кордону.
6. НАЙБІЛЬШІ ЗАГРОЗИ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ
|
% від к-ті респондентів |
1. Слабкість центральної влади; |
74,6 |
2. Неефективна регіональна політика українських урядових структур; |
62,4 |
3. Деструктивна діяльність інших держав; |
29,6 |
4. Сепаратизм в окремих регіонах України; |
42,1 |
5. Клановість правлячого класу; |
55,7 |
6. Інше |
4,7 |
ВСЬОГО |
|
Висновки: потрібно централізувати державну владу, розробити нову регіональну політику та роздрібнити правлячий клас (шляхом ефективної кадрової політики: організації, підготовки та перепідготовки кадрового резерву, обміну управлінськими кадрами між регіонами та між центром і регіонами).
7. РЕЙТИНГ КОНФЛІКТІВ, ЯКІ НАЙБІЛЬШЕ ЗАГРОЖУЮТЬ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
|
% від к-ті респондентів |
1. Міжетнічні; |
41,1 |
2. Міжконфесійні (релігійні); |
31,9 |
3. Міжрегіональні; |
53,2 |
4. Ідеологічні; |
44,2 |
5. Мовно-культурні; |
50,1 |
6. Між бідними і багатими; |
47,6 |
7. Між народом і владою; |
74,3 |
8. Між гілками влади; |
75,6 |
9. Між поколіннями; |
10,9 |
10. Інші |
3,1 |
ВСЬОГО |
|
Висновки: найбільша небезпека – в конституційній невизначеності, відриві влади від інтересів народу, існуванні міжрегіональних та мовно-культурних проблем, великому розриві між бідними і багатими.
7. РЕЙТИНГ КОНФЕСІЙНИХ МОДЕЛЕЙ, ЯКІ НАЙБІЛЬШЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ІНТЕРЕСАМ БУДІВНИЦТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І НАЯВНОСТІ КЕРІВНИХ ЦЕНТРІВ ГЛОБАЛЬНИХ РЕЛІГІЙ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ (МОСКВІ, РИМІ, КОНСТАНТИНОПОЛІ, ІЗРАЇЛІ ТА ІН.)
|
% від к-ті респондентів |
1. Об’єднання всіх християнських церков (православних, католицьких, протестантських) в одну помісну церкву; |
39,1 |
2. Об’єднання православних християнських церков в одну помісну церкву; |
51,4 |
3. Встановлення конфесійного миру і злагоди між усіма церквами, представленими в Україні; |
74,7 |
4. Повернення до дохристиянських національних вірувань українців; |
23,4 |
5. Розбудова нової етнічної релігії українців; |
18,2 |
6. Інше |
5,8 |
ВСЬОГО |
|
Висновки: українцям потрібно працювати над створенням реального міжконфесійного балансу між існуючими в Україні церквами, а також - над розбудовою етнічної, дохристиянської основи української національної державності.
Замість післямови
За результатами даного дослідження має бути розроблена стратегічна програма національно-державного будівництва та забезпечення національної безпеки і розвитку України у ХХІ столітті.
ОСВІТА РЕГІОНУ.
ПОЛІТОЛОГІЯ, ПСИХОЛОГІЯ, КОМУНІКАЦІЇ.
Український науковий журнал, 2009, №4
автор: В. Бебик, завідувач кафедри Університету "Україна" та інші
видання: Всеукраїнський науковий журнал „Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації”, 2009, №4, час видання: 2009
адреса видання: http://www.social-science.com.ua/
21/06/2010
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське