Як тебе не любити!

Як тебе не любити!

 

Грає море зелене,

Тихий день догора.

Дорогими для мене

Стали хвилі Дніпра,

Де колишуться віти

Закоханих мрій.

Як тебе не любити,

Києве мій!

Дмитро ЛУЦЕНКО

 

Поміж розлогих нив достиглого колосся, мальовничого темно-синього килиму безкраїх, наче воля, степів і оксамитової величі українських круч, де стелиться рушником сивочолий Борисфен-Дніпро, буяє своєю зеленню золотоверхий красень Київ.

Він давно зажив собі слави як одне з найбільш зелених міст світу. Навесні у травневому зеленому роздоллі спалахують біло-рожеві свічки каштанів, парки і вулиці сповнені пахощами нарцисів і тюльпанів, по схилах Дніпра біля древніх Видубичів струмує повінь бузку...

Пливуть у повітрі солодкі пахощі настояних на сонці акацій, що злегка паморочать голову і викликають у душі терпкий смуток. У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, не вгаваючи співають, заливаючись солодким щебетом, солов'ї, і пісні запізнілих молодих веслярів линуть знизу від річки, котяться над дніпровськими плесами...

Красиве місто і влітку, коли на площах і у скверах буяє розмаїття троянд, білими зірочками жасмину рясніють живі огорожі чагарника, щедро дарують свій аромат розлогі липи, а пірамідальні тополі привітно шелестять смарагдовим листям.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень, схвильований шепіт, притишений сміх.

Незабутнє враження справляє Київ восени, коли в червоно-золоті шати вбираються дерева, а на щерхотливий килим жовтого листя з глухим стукотом падають лаковані каштани. На сонячному теплі настояне свіже, прозоре повітря, покреслило тоненьке павутиння"бабиного літа". А у високості, понад Дніпром, розтинаючи крилами синяву неба, пролітають своїм вічним курсом журавлі.

І навіть узимку Київ чарує красою. Очі привертає сріблястий іній, який малює дивні візерунки на вікнах, видзвонюють гілками поснулі дерева, чавунне плетиво огорож одягається у біле пухнасте вбрання, вкриваються памороззю парки і сквери,застигає скутий морозом Дніпро.

"Сей-бо Київ - слава, і честь, і мати, і глава всієї Руської землі є", - розповідає стародавній літопис. Споконвіку тут царювало художнє слово. У Києві створені перлини найдавнішої української літератури: "Повість временних літ", безсмертні рядки якої Нестор писав у тісній келії Києво-Печерського монастиря, Київський літопис, літописний збірник оповідань "Києво-Печерський патерик", повісті-життя давньоруських святих та інші твори. А незабутні рядки "Слова о полку Ігоревім"? То неоціненні скарби культури, джерело наших знань про далекі часи. Київ, майже завжди далекий, недосяжний, місто-мрія, якій так і не судилося здійснитися, увійшов у долю Тараса Шевченка. Не один десяток років згадував його у своїх творах Тарас Григорович.

Через Київ мандрувала бідолашна його "Катерина", сюди ходила на прощу, вимолюючи синові щасливу долю, наймичка Ганна.

Київ - це місто і Лесі Українки, яка прожила в ньому більшу частину свого життя, тут і похована на Байковому цвинтарі.

Київ - це місто високої поезії, яка є однією з найбагатших у Європі. Та й як йому бути інакшим, такому невимовно гарному, овіяному легендами, найпоетичнішому з українських міст!

Вулиці Києва - це історія й естетика, спогади і враження. Київська тема невичерпна для художників, письменників, учених. У ньому - слава і могуть минувшини, сила і наснага для грядущого, життя і гордість багатьох поколінь, що відійшли у вічність. Але вони залишили зерна своїх дум, своєї любові, своєї праці.

Злотоглавий град, який вистояв у роки грізних випробувань завдяки киянам, усім українцям, які вірили в його велику прийдешність, у його незборимість. Київ береже пам'ять про них, пам'ять свого роду і свого народу, береже його душу, ім'я і звичаї - в цьому безсмертя Києва, синів і дочок його.

Багато чого про життя славетного міста старого Кия може розповісти й архітектура.

Софія Київська, Золоті ворота княжого міста, Видубицький монастир і Києво-Печерська Лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і величний пам'ятник Першохрестителю на Володимирській гірці, вогненний кінь Богдана, незримо прикутий до п'єдесталу, й Андріївський собор Варфоломія Растреллі - все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.

Вознісшись на кручах придніпровських дужим богатирем, підпираючи високе українське небо, Київ сіє довкола себе слово мудрості і знання, любов і велич Божої благодаті. Ще в сиву давнину Діва Марія засвідчила йому своє благословення здобути славу світової скарбниці духовності.

Уклін тобі, моє місто! Ти - колиска мого дитинства. Ти - свідок моєї юності. Ти - моє майбутнє. Лише в тобі невичерпна криниця натхненної праці і невимовна насолода життя, злотоглавий, білосніжний велетню!

 

Діана БУКАТОВА,

студентка І курсу,

Факультет правознавства і міжнародних відносин,

Газета «Університет «Україна», 4-5, 2003

автор: Діана Букатова, студентка І курсу, Факультет правознавства і міжнародних відносин

видання: Газета «Університет «Україна», № 4-5, 2003, час видання: 2003


27/02/2010