Як і коли нищили українську духовність

Як і коли нищили українську духовність

1626           Наказ Синоду московського царства митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку для знищення, а замість них завезти на Україну московські видання.

1627           Наказ московського царя Олексія Михайловича та Патріарха Філарета додатково зібрати книги українського друку і спалити із забороною продавати і купляти українські книги в майбутньому (Учительське Євангеліє і Катехизес Тустановського і Ставровецького).

1669     Після Люблінської унії гоніння на українські книги, надруковані на українській території (Правобережжя України).

1672     Указ про заборону в усіх містах усім чиновним людям тримати в себе вдома українські книги.

1677     Наказ московського патріарха про додаткове нищення українських книг.

1689     Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друк першого тому „Четі-мінеї” Дмитра Ростовського.

1690     Московський патріарх Іоаким заборонив усе українське письменство. А „Четі-мінеї” Данила Заточника звелено спалити.

1693     Лист московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

1709     Указ Петра І про заборону видання будь-яких книг українською мовою.

1720     Указ Петра І про відповідність церковних книг на Україні московським виданням.

1720           Указ Петра І про вилучення з українських монастирів грамот, листів та історичних книг.

1721           Наказ Синоду про цензуру церковних видань на Україні.

1724     Друкарні Києво-Печерської лаври та м. Чернігова оштрафовано по 1000 крб. за видання книг українського змісту. Пізніше Чернігівська друкарня перевезена до Москви.

1729     Наказ Петра І про переклад державних постанов з української російською мовою.

1740     Запровадження російської мови в діловодстві на Україні.

1748     Введення на Лівобережній Україні російської мови у навчальних закладах (866 українських шкіл закрито).

1750     Вивезено архів Запорізької Січі та секретні папери до Москви.

1755     Наказ Синоду про переклад „Чети-Мінеї” Ростовського на російську мову

1763           Указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764           Скасування Катериною II Українського гетьманства. Ліквідовано українські навчально-культурні заклади та усунено від влади українських чиновників.

1765           Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.

1769     Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою, а попередні видання вилучати і знищувати.

1782     Введення російської мови та єдиної форми навчання в усіх школах імперії.

1784           Наказ Митрополитові Київському і Галицькому карати студентів та звільняти з роботи викладачів за відхід від російської мови.

1785           Наказ Катерини II про впровадження в усіх церквах імперії російської мови.

1786     Наказ Катерини II про відповідність книг московським виданням.

1789     У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано „Порівняльний словник усіх мов”, у якому українська мова значиться як російська, але спотворена польською мовою.

1804     Наказ про заборону навчання українською мовою.

1811     Закриття Києво-Могилянської Академії

1853     Покалічено видання літопису Грабянки.

1862           Закрито українські недільні школи та заборонено журнал „Основа”.

1863           Валуєвський циркуляр: „Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє, - ворог Росії”.

1864           Тисячі пудів архівних матеріалів вивезено з України до Москви.

1869     Закон про доплату чиновникам за русифікацію.

1876     Емський указ - заборона ввезення українських книг із-за кордону, підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав, заборона співу українських пісень.

1884     Закриття всіх українських театрів в Україні.

1887     Заборона друку граматики української мови.

1888     Указ Олександра II „Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами”.

1889     У Києві на археологічному з’їзді дозволено читати реферати всіма словянськими мовами, крім української.

1892     Наказ про заборону перекладів українською мовою.

1894           Заборона ввезення українських книг із-за кордону.

1895           Заборона української читанки та українських книг для дітей.

1903     На відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві заборонено промови українською мовою.

1905     Кабінет міністрів Росії відкинув просьбу Київського та Харківського університетів про відміну заборони української мови.

1907     Закриття „Просвіти” в Одесі та Миколаєві.

1908     Указ Сенату про те, що освітня робота на Україні шкідлива і небезпечна для Росії.

1910     Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і заборону будь-яких українських організацій.

1914     Указ Миколи ІІ „Про заборону української преси і святкування сторіччя з Дня народження Т.Г.Шевченка”.

1919     Заборона та нищення всіх українських книг та українських пісень більшовиками.

1922     Ліквідація Просвіти на Кубані, Сірому та Зеленому Клині та в інших місцях проживання українців.

1929     Арешти українських науковців та духовенства і заміна їх російськомовними.

1933  Голод на селі, що забрав 12 млн. носіїв української мови (у містах їжу видавали за картками).

1932           Телеграма Сталіна на Україну про припинення українізації та проведення арештів і нищення українських письменників.

1938           Постанова ЦК ВКП (б) про обов'язкове вивчення в школах України російської мови.

1939           Постанова про закриття частини українських і відкриття російських шкіл у Західній Україні.

1940           Насильна депортація українців із Галичини до Сибіру.

1946   Постанова Ради Міністрів СРСР „Про затвердження українського правопису, наближеного до російського”.

1949   „Ждановщина” - Москва нищила українське культурно-освітнє відродження.

1947      Л.Каганович - репресії проти діячів української культури та освіти. Депортація українців до Сибіру із Західної України.

1949     Заборона повертатися на Україну українцям, яких під час війни разом із заводами вивезено до Сибіру; залучення на українські заводи і фабрики росіян.

1956     3 України було вивезено 100 000 юнаків та дівчат до Казахстану та Сибіру (на цілину). Більшість із них там і залишились.

1958     Постанова ЦК КПРС „Про перехід українських шкіл на російську мову викладання”.

1961           ХХІІ з’їзд КПРС – Нова програма партії „Про злиття націй” в єдиний радянський, тобто російський народ.

1962           Репресії проти захисників української мови.

1965    Перша велика хвиля арештів української інтелігенції.

1970     Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою і затвердження їх тільки в Москві.

1972     Друга хвиля репресій проти українства, арешти, вбивства, заслання.

1975     Нова цензура ,,Кобзаря” Т. Шевченка.

1977     Третя хвиля репресій проти українства, арешти, вбивства, заслання.

1978     Наказ Міністерства освіти України „Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах”.

1979     Ташкентська конференція - нові русифікаторські заходи щодо народів СРСР. Постанова „Російська мова - мова дружби народів”.

1979     Вбивство українського композитора та співака В.Івасюка.

1983     Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу „Про покращення вивчення російської мови у школах республік” (доплата за викладання російської мови - 15 %).

1989     Постанова ЦК КПРС „Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі – російську”. Те ж саме в Конституції 1990 року Верховна Рада Радянського Союзу прийняла закон „Про мови народів Радянського Союзу” - закріплення за російською мовою статусу офіційної на всій території Союзу.

1995     Про спільний науковий простір для СНД.


27/02/2010