У вінок Кобзареві

У вінок Кобзареві

 

У першій половині березня ряд засобів масової інформації – друкованих і електронних – у числі пам’ятних подій у культурному житті країни одностайно назвали дві художні виставки у столичному музеї Тараса Шевченка. „Таїна облич” відкрилася напередодні Шевченківських днів. На ній були представлені портрети сучасників Тараса Григоровича.

А саме в день появи на світ Великого Кобзаря, 9 березня, відкрилася виставка „Скарби Музею Тараса Шевченка”. У численних залах чимало киян і гостей столиці переглянули твори художників, удостоєних високого звання лауреатів Національної Шевченківської премії. Були тут і роботи тих майстрів, із якими майбутній академік живопису дружив чи приятелював, Штернберга, Бориспольця, Сажина... Представлені й меморіальні речі: Біблія, перо, пензлі та фарби самого Тараса Шевченка.

На завершення Шевченківських днів у музеї його імені влаштували поетично-пісенний вечір. Назвали його „Сон про небесне жито”.

Близько двох годин тривало це справжнє свято Високої Поезії і чудової Пісні. Вів концерт заслужений діяч мистецтв України, поет Станіслав Шевченко.

Найбільшу залу Музею вщерть заповнили глядачі, справжні поціновувачі високого мистецтва. Виконувалися пісні на слова Кобзаря й сучасних поетів, звучало поетичне слово Тараса Григоровича і його талановитих нащадків. Майже всі номери поетично-пісенного вечора супроводжувала гра музикантів ансамблю „Благовість – 2000” під керівництвом композитора Олександра Ткаченка.

А почався концерт піснею керівника ансамблю на слова Станіслава Шевченка „Україні”, яку виконала Заслужена артистка України Світлана Мирвода. Як відомо, Світлана Іванівна є старшим викладачем кафедри менеджменту нашого університету, викладає в ньому соціально-економічні основи культури.

С. Мирвода чи не найчастіше з’являлась на сцені. Бо грала на бандурі у складі ансамблю „Благовість – 2000” та співала сама і з Народним артистом України Олександром Василенком.

Гарно сприйняли глядачі пісні на слова Тараса Григоровича Шевченка „Ой, крикнули сірі гуси” та „Якби зустрілися ми знову...” Обидві їх виконувала Світлана Мирвода.

Та було чимало творів і сучасних авторів. Серед них, передусім, назвав би диптих „Сон про небесне жито” і „Яблуня життя” (музика Олександра Ткаченка, слова Станіслава Шевченка).

Дві пісні представив на суд слухачів юний композитор Віталій Кияниця. Це – „Одинокий птах” і „Я жалію тебе і лелію”. Автор текстів обох, на мій погляд, дуже душевних і світлих пісень, – російський поет із українським корінням Олександр Матвєєв. Родом він із Хмельниччини, але тривалий час живе і працює на Далекому Сході Росії. Творчість Олександра була представлена на вечорі кількома піснями і перекладом вірша Влада Озимого „Пророк”, присвяченого Великому Кобзареві. До речі, переклад з української мови російською. Це для тих росіян, кому важко дається мова сусіднього народу.

Щедрими оплесками нагородили присутні виступи чудових співаків, лауреатів міжнародних і всеукраїнських конкурсів Лариси Дедюх і Романа Походні, читця Ольги Банитюк, поетеси Ніни Шаварської, зовсім юного музиканта, учасника ансамблю „Благовість – 2000” Тимофійка Мирводи.

Не обійшли своєю увагою організатори вечора і творчість студента-заочника нашого університету Юрія Тітова. Його „Янгол кароокий”, який поклав на музику О.Ткаченко, виконали Світлана Мирвода й Олександр Василенко. Цей же дует завершив програму поетично-пісенного вечора піснею „Не минай мого подвір’я” на слова незабутнього поета-пісняра Дмитра Луценка.

 

Газета «Університет «Україна», №3-4, 2007

видання: Газета «Університет «Україна», №3-4, 2007, час видання: 2007


27/02/2010