Трипільська культура в історії України

Трипільська культура в історії України

 

Археологічні розкопки свідчать, що людина з’явилась на території України ще в ранньому палеоліті (1 млн. років до нашої ери). Появу тут людини відносять до ашельської епохи. Понад 100 років в Україні вивчають пам’ятки палеоліту. Значний внесок у дослідження палеоліту внесли видатні вітчизняні археологи В. Хвойко та П. Єфименко. Їхню справу продовжують сучасні науковці В. Станко, В. Гладилін, М. Гладких та інші.

В межах України первісні стоянки людини відкриті поблизу сіл Лука-Врублевецька, Погребня, Лабушна, в Колкотовій Балці біля Тирасполя, в Нижньому Подністров’ї, під Житомиром, у Донбасі, в Приазов’ї, в районах південних і північно-східних Карпат.

Що стосується нашого краю, Північно-Західного Причорномор’я, то археологічні матеріали свідчать, що людина в нашому регіоні з’явилась близько 600 тисяч років тому. Виявлені матеріали свідчать про перебування людини на Одещині у пізніші часи – 300-200 тисяч років до нашої ери. Як наслідок, можна припустити, що нашу територію людина заселяла вже з глибокої давнини. Недалеко від Видубичів є гора, яку названо Лисою. Далі, у напрямку до с.м.т. Козин, є Пагорб, де знайдені могили вікінгів, які населяли територію України.

Найяскравішою та найцікавішою культурою була Трипільська (мідний вік). Вона існувала в 4-2 тис. до н.е. та отримала таку назву від поселення, відкритого та дослідженого Віконтієм Хвойком у 90-х рр. 19 ст. біля села Трипілля на Київщині. Багато дослідників вважає, що давні традиції збереглися в сучасній народній культурі українців.

За новітніми дослідженнями межі Трипільської культури поширюються від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря. Вважається, що трипільська цивілізація проіснувала довше за всі. Вона вражає і досі. Так, під час перебування у музеї біля с.м.т. „Українка” дізнався, що на території Трипілля було знайдено музичні іструменти (!) та інші вироби з кістки мамонта.

Ця культура охоплювала все Лісостепове Правобережжя та Подністров’я, а на пізньому етапі поширилась на Волинь і степове Причорномор’я. В межах України відомі сотні трипільських поселень. Трипільська культура старша від Єгипетської, Вавілонської та Хетської цивілізацій. Вона починається не з меча, а з плуга та хліба. Це археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи. У ті часи люди мешкали великими селами на берегах річок. Хати були прямокутної форми. Стіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс – із плах, де його бракувало – із глиняних вальків. На Одещині – з каменю або вапняка. Глиняні хати мали груби, лави. Їх план дещо нагадує пізніші українські хати.

Населення вело розвинуте сільське господарство. Збереглося багато кам’яних серпів, зернотерок. Трипільці сіяли чотири сорти пшениці, по два сорти ячменю, жита, проса. Важливою прикметою давньої культури було гончарство, яке вражає багатством форм й орнаменту. В музеї Трипільської культури біля селища „Українка” на березі Дніпра є черепки посуду трипільців. Цікаво, що шматки цього посуду і зараз знаходять на території Українки та в інших місцях України. Ще одним великим досягненням цієї культури було ткацтво. У пізніших знахідках знаходять мідь, зустрічається і срібло.

Трипільська культура залишила по собі значні сліди в Україні. Її здобутками користуються й донині. Навіть сьогодні можна спостерігати, як жінки розмальовують хати, печі та інше у стилі Трипілля. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент тієї доби. Кажуть, що в серці кожного з нас горить багаття Трипілля, і хоча чимало дослідників схиляється до думки, що Трипілля увібрало в себе не одну культуру народів світу, все ж цю добу неодмінно пов’язують з народом України.

Рухаючись від Києва вниз по Дніпру, потрапляєш до села Читачів, де на березі вивищується дуже стара капличка. Біля неї каміння з написом „Духовна держава”. Саме з цього місця відкриваються дуже гарні мальовничі краєвиди на Дніпро. У селі Гребені також зустрічаються надзвичайно гарні місця. Ця територія теж має безпосереднє відношення до нашої історії. А ще одним яскравим підтвердженням існування Трипільської культури є селище Ржищів, де теж нещодавно були знайдені залишки давньої цивілізації. Там стоїть орнаментальна скульптура, яскраве відтворення одного з трипільських гончарних виробів. Музей Ржищева приваблює також і представленням самобутніх художніх творів.

Перегук різних історичних часів відбувається й у Щучинці біля плацдарму – місці, звідкіля почалося форсування Дніпра радянськими військами під час Великої Вітчизняної війни. Біля меморіалу на цьому плацдармі знаходиться пам’ятник Бояну – стародавньому співакові часів князювання Олега та Ігора у древньому місті Києві. Здається, що цей історичний співець не помер, а навічно застиг у металі, щоб бачити, як іде вік за віком, змінюються історичні епохи та люди.

Віриться, що настане час, коли ліра разом із цим Бояном оживе та заспіває якщо не нам, то нашим нащадкам. І буде це розповідь про все життя України від Трипільської культури та деревлян до прийдешніх днів.

 

Андрій Горбенко,

студент ІІІ курсу

(спеціальність "Українська мова та література")

Газета «Університет «Україна», №5-6, 2009

автор: Андрій Горбенко, студент ІІІ курсу (спеціальність "Українська мова та література")

видання: Газета «Університет «Україна», №5-6, 2009, час видання: 2009


27/02/2010