Трипільська культура. У пошуках скарбів українства

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

У ПОШУКАХ СКАРБІВ УКРАЇНСТВА

 

Ґрунтовну роботу у напрямку поглиблення знань з української мови та літератури, фольклору, народознавства проводить кафедра української мови та літератури нашого університету. Професорсько-викладацький склад працює не лише над забезпеченням високого рівня теоретико-практичних умінь студентів, а й систематично організовує різноманітні освітньо-культурні заходи. Так, протягом 2007/2008 навчального року з метою кращого розуміння студентами окремих проблем прадавньої та сучасної культури, мови і літератури викладачами кафедри були організовані й проведені: перегляд та обговорення кінофільмів С. Параджанова „Тіні забутих предків” (листопад 2007 р.), О. Довженка „Звенигора”, „Арсенал”, „Зачарована Десна” (лютий – березень 2008р.). Запам’яталися відвідування Музею української літератури та лекція на тему „Модернізм першої хвилі в українській літературі” (15-16 жовтня 2007 р.). Не залишив байдужим наших вихованців творчий вечір, присвячений 100-річчю від дня народження Олега Ольжича, в рамках якого відбулися зустрічі зі знавцями та дослідниками творчості поета, зокрема із дослідницею архівних матеріалів Катериною Криворучко (5 грудня 2007 р.).

Окремо хочемо зупинитися на проведенні засідання підсекції «Наукові підходи до вивчення української мови та літератури у світлі нових досліджень трипільської культури» (24 травня 2008 р.) у рамках роботи секції «Основні тенденції розвитку філологічної науки та інформаційних технологій», яка працювала у контексті підсумкової конференції професорсько-викладацького складу факультету філології та масових комунікацій протягом 28 – 29 травня 2008 р.

У рамках заходу, ініціатором та організатором якого виступила кафедра української мови та літератури, відбулася поїздка до приватного Музею трипільської культури (с. Трипілля Обухівського р-ну Київської обл.). Екскурсія по музею, ознайомлення з його експонатами викликали значний інтерес, сприяли поглибленню знань про джерела нашої духовної і матеріальної культури. Слід зазначити, що у музеї зібрано більше 2000 унікальних експонатів, які пов’язують трипільську цивілізацію держави Аратта із сьогоденням. Зразки матеріальної та духовної культури Трипілля – це своєрідні знаки-символи, що промовляють до людей своїм закодованим змістом. Такими є, наприклад, знак Сонця – Сварга (Свастика), Хрест; знак Інь-Янь, який несправедливо приписують далекосхідним народам, – у трипільській культурі він на три тисячі років старший.

Перегляд та обговорення науково-популярного кінофільму „У пошуках скарбів” значно поповнили знання про трипільську культуру. Коментарі Віктора Степанова дозволили з’ясувати суть найновіших досліджень її.

Потреба глибокого осмислення почутого й побаченого реалізувалася у науковій дискусії „Трипілля: минуле і сучасне”, в якій взяли участь викладачі кафедри української мови та літератури університету і працівники Музею трипільської культури. Зміст дискусії полягав в обміні маловідомою інформацією, даними найновіших наукових відкриттів (пов’язаних із трипільською культурою, міфологією, давньою матеріальною і духовною культурою українців); в осмисленні зв’язку історії та культури, археології і літератури, минулого та сучасного, духовного й матеріального.

Пізнавально-інформативний і науковий спектр дискусії був поглиблений слуханням та обговоренням доповідей, підготовлених викладачами нашої кафедри. Особливий інтерес викликали такі доповіді, як „Трипільська культура як першоджерело пізнання та вивчення народознавства” (З.О. Сергійчук, завідувач кафедри української мови та літератури, к.пед.н.), „Мовлення прадавніх трипільців і сучасна українська мова” (М.М. Цілина, доцент кафедри, к.філол.н.), „Світогляд прадавніх українців у творчості письменниці українського зарубіжжя Докії Гуменної” (О.В. Коломієць, доцент кафедри, к.філол.н.), „Відгомін трипільської духовної культури в українській прозі та поезії” (І.Л. Приліпко, старший викладач кафедри, к.філол.н.). Цікавим підходом в осмисленні ролі скарбів минулого для розвитку сучасної науки та духовності вирізнялися доповіді доцента кафедри, к.філол.н. Н.М. Пазяк („Календарно-обрядова поезія у навчанні і вихованні дітей з особливими потребами”), асистента кафедри В.І. Луценко („Сліди прадавніх лексичних форм у сучасній українській мові”), викладача кафедри Г.Т. Князюка („Трипільська культура як фундамент української духовної та матеріальної культури”), доцента кафедри, к.філол.н. С.А. Водолазької („Трипільська культура у дослідженнях Юрія Липи”).

Питання про першовитоки цивілізації, духовної та матеріальної культури людства хвилюють науковців усього світу не одне століття. У розмаїтті гіпотез, теорій та концепцій губиться істина. Сьогодні все більше науковців визнають унікальність і важливість феномену трипільської цивілізації та культури у пошуках відповіді на питання про зародження цивілізації та її культурні витоки. Дослідження археологів, істориків, культурологів свідчать про те, що ніде у світі немає феномену, який хоч трохи наближався б до рівня ідейної, сакральної, мистецької потуги, сформованої предками українців на нашій землі. Зайнявши простір від Чорного моря та Дунаю до Польщі, охопивши територію сьогоднішніх Молдови, Румунії та інших держав, трипільська цивілізація існувала безперервно 3500 років, від 5700 до 2200 року до Різдва Христового. Саме українці, які є автохтонами своєї землі від часів мамонтів, маючи вже тоді духовну пуповину – Кам’яну Могилу (поблизу Мелітополя), в якій зафіксований найдавніший у світі протошумерський архів ХІІ – ІІІ тисячоліття до Різдва Христового (розшифрований шумерологом А. Кіфішиним), є нащадками унікальної цивілізації сьогодні. Цивілізації, яка дала світові перше колесо (6500 років тому), першого одомашненого коня (8000 років тому), 12 хліборобських злаків (серед них пшениця, ячмінь, жито, горох), неземної краси кераміку. Саме звідси веде початок піктографічна писемність, саме тут були найбільші у світі міста-гіганти: Майданецьке (3320 га, біля 15 тис. населення), Тальянок (4430 га, 20 тис. людей) та ін. Саме за часів трипільської культури українці зображували Праматір усього Сущого, яка народила світове Яйце-Райце, із якого вийшов увесь Всесвіт. Десятки тисяч статуеток із жіночим тілом трипільської культури, на щастя, дійшли до нас. Сьогодні зображення Праматері можемо спостерігати також на писанках, вишиваних сорочках, різьбленнях на сакральних та побутових речах.

Робота підсекції «Наукові підходи до вивчення української мови та літератури у світлі нових досліджень трипільської культури» сприяла відкриттю нового ракурсу наукових досліджень, пов’язаних із пошуком витоків нашої мови та літератури, осмисленням тяглості та спадковості етногенетичних зв’язків, без усвідомлення яких неможливими є реалізація патріотичного потенціалу, відчуття національної ідентичності. Феномен трипільської культури є невичерпним джерелом для наукових розвідок, зокрема – що й засвідчив проведений захід – у галузі філології, адже вивчення різних фактів трипільської культури дає змогу пролити світло на багато, здавалося б, незрозумілих мовних та літературних явищ. Саме тому можемо говорити про потрібність та перспективність подібних заходів.

Відомою є істина, що без знання минулого немає майбутнього. Усвідомлення сьогодення, його складної культурологічної, соціально-політичної поліфонії, також потребує погляду в минуле, вивчення та осмислення якого здатне дати відповіді на багато питань сучасної доби. Трипільська культура – це наш справжній духовний і матеріальний скарб, яким маємо пишатися, який маємо досліджувати, крок за кроком наближаючись до усвідомлення – хто ми, чиї нащадки, ким були наші пращури, на якій землі живемо.

 

Зінаїда Сергійчук,

завідуюча кафедрою

української мови та літератури

Університету «Україна»,

 

Ірина Приліпко,

старший викладач кафедри,

Газета «Університет «Україна», №6-7, 2008

автор: Зінаїда Сергійчук, завідуюча кафедрою української мови та літератури, Ірина Приліпко, старший викладач кафедри

видання: Газета «Університет «Україна», №6-7, 2008, час видання: 2008


27/02/2010