Слово учасникам помаранчевої революції

СЛОВО УЧАСНИКАМ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

 

Кінець листопада-грудень 2004 року вже стали пам'ятними в історії нашої країни. І передусім тому, що українці сміливо, на повен голос заявили про себе, як про націю, котра вміє захищати свої права, зокрема волевиявлення на виборах Президента України.

По-різному називають і називатимуть ці події. Одні опоненти - помаранчевим путчем, антиконституційним переворотом. Інші - революцією, сміливим і мужнім викликом владі, якій тривалий час вдавалося різними способами тримати народ у покорі. Та Майдан незалежності показав, що це не так. Народ відбувся, він уже - не слухняне населення. І це чи не найбільша його перемога. Гасло, яке ще недавно було побажанням:

Вставай з колін на повен зріст, Людино,

Щоб жить з Добром і Правдою завжди!

стало реальністю. Цьому значною мірою сприяла активна позиція молоді, в тому числі і студентської.

Нещодавно наші кореспонденти побували на Майдані незалежності і попросили юнаків і дівчат відповісти на кілька запитань:

1. Чому і як Ви прийшли на Майдан незалежності і стали учасниками помаранчевої революції?

2. Який день акції став для Вас найбільш пам'ятним?

3. Як, на Вашу думку, розвиватимуться події в Україні найближчим часом?

 

Пукас Ярослав, активіст, м. Моршин, Львівська область.

 

1. Молодь - наше майбутнє, майбутнє будь-якого суспільства. Зараз саме молоде покоління захищає здобутки української революції, очікуючи повної перемоги добра над злом. Я процитую рядки з Біблії: „...І пізнаєте правду, і правда Вас вільними зробить..." Правда - могутня сила.

2. Найбільше згадується 10 грудня, день, коли Верховний Суд України прийняв рішення про повторне переголосування. Однак, кожний день на Майдані - пам'ятний. Особливу подяку хочу висловити лауреату Премії Миру - організації „Педагоги за мир і взаєморозуміння" та її секретареві - Дзебенко Валентині Володимирівні за допомогу, що значно полегшила наше перебування в наметовому містечку.

3. І наостанок побажання. Нехай емоції, що наповнюють українців у ці дні, будуть помаранчево-приємними на цілий рік.

 

Слава, студентка Аграрного університету, м. Житомир.

1. Я тут разом зі своїм хлопцем. На жаль, обставини склалися в його житті так, що довелося шукати справедливості в Києві.

2. Мені запам'ятався день відставки уряду. Це було грандіозне свято. Ще й в одного хлопця випав день народження. Отже, ми раділи. Добре, коли є чому радіти, коли є ідея, коли можемо захистити своє право голосу. І неважливо, звідки ти. Ось я родом із Росії. Але є й інші люди з Росії. Дехто добирався до Києва навіть „автостопом".

3. Чим закінчиться „помаранчева революція"? Не знаю. Я думаю, головне - економіка. Якщо буде економіка, буде і хороше життя.

 

Ковальчук Віталій (педагогічне училище), Бойко Денис (сільськогосподарський технікум), м. Володимир-Волинський, Волинська обл.

 

 

 

 

 

 

 

В. - Я тут із 23 листопада. Перед тим я займався агітаційною роботою за В. Ющенка. Директор училища, де я вчуся на вчителя, підтримував і підтримує В. Януковича. Я звичайно розумів, чим таке протистояння може закінчитися. Мене могли вигнати з училища, тож я приїхав сюди. Я заступник коменданта і дуже багато вже зробив. Міг би зараз бути з „Порою", але не хочу кидати людей, з якими був тут із перших днів. Думаю, що потрібний іншим. Я знаю, як щось підвезти, наприклад, із харчів.

Чому я тут? Я б міг уже поїхати додому, бо скоро починається сесія. Але я тримаюся до кінця. Ми хочемо бачити результати революції.

Д. - Так, було багато пам'ятних епізодів. Іноді ми не йшли до Верховної Ради, а бігли. Ми разом були в Конче-Заспі у найперший день.

 

 

 

 

В. - А щодо результатів... Я думаю, має поліпшитися наше життя. Якщо В. Ющенко переможе, то намагатиметься створити нові робочі місця, щоб ми мали нормальний заробіток, щоб люди не бідували. Я хочу закінчити педучилище, щоб не носити хабарі, розумієш? Щоб я міг своїми знаннями, а не хабарами вчитися. Я бажаю всім, щоб Новий рік ми зустріли з достойним президентом. Усім щастя, надії, надії такої, яку б ми ніколи не втрачали.

 

Марина Задіжкі, студентка IV курсу Університету „Україна" (спеціальність „Видавнича справа та редагування").

1. Майже щодня ходжу на майдан Незалежності. Я разом із мільйонами українців, котрі виступають проти підлості, обману, несправедливості. Впевнена, що тільки активна громадянська позиція кожного - найперша запорука нашої спільної Перемоги.

2. Найбільш пам'ятний день, коли побачила Віктора Ющенка, почула його виступ. Переконалась, що це - справжній лідер нації, ще більше повірила в нього і нашу велику справу.

3. Добро і Правда переможуть Підлість і Брехню. Вірю, що ми житимемо справді в демократичній і незалежній країні, де всі - починаючи з Президента - дотримуватимуться Закону, високих принципів Справедливості.

 

Анна ДАНЬКО,

Володимир УРБАН,

Газета «Університет «Україна», 11-12, 2004


автор: Анна Данько, Володимир Урбан

видання: Газета «Університет «Україна», №11-12, 2004, час видання: 2004


27/02/2010