«Просвіта» - невгасимий смолоскип українців

«ПРОСВІТА» — НЕВГАСИМИЙ СМОЛОСКИП УКРАЇНЦІВ

 

Заснувавши 140 років тому у Львові товариство під лаконічною, але надзвичайно промовистою назвою, національно свідомі ентузіасти запалили вогонь «Просвіти». Основне своє завдання члени новоствореної організації вбачали в піднесенні освітнього рівня українців, формуванні їхньої національної свідомості, залученні широких верств населення до рідної мови, духовних надбань людства. «Просвіта» зуміла згуртувати під своїм прапором кращих представників національної інтелектуальної еліти. Її діяльність освячена іменами багатьох славних українців: А. Вахнянина, Ю. Лаврівського, О. Огоновського, Ю. Романчука, Б. Грінченка, І. Франка…

Одна з найяскравіших і найуспішніших сторінок у багатогранній діяльності товариства — друкування й розповсюдження дешевих, написаних винятково українською мовою книжок: шкільних підручників, творів класиків української і світової літератури, календарів-альманахів, науково-популярних видань, у яких доступно висвітлювалися знання з історії, економіки, географії, сільського господарства, медицини, права тощо. Зосередження в товаристві відомих діячів культуротворчого руху — письменників, редакторів, митців, журналістів, педагогів — дозволило відразу взяти високий темп у видавничій справі й підтримувати його протягом наступних років.

Під егідою львівської «Просвіти» та її філій протягом 70 років (1868 – 1939) вийшло друком понад 1000 видань, не рахуючи численних спеціалізованих і універсальних часописів, зокрема читанка для селян «Зоря», перший український молитовник, написаний народною мовою, різноманітні підручники, які фактично започаткували українське шкільництво в Галичині, «Народні календарі». Варто зауважити, що такі щорічні календарі стали справжніми скарбницями енциклопедичних знань, настільними книгами для багатьох поколінь українців. На їх сторінках уміщувалися матеріали з історії України, колядки й щедрівки, вірші, думи, переклади зі слов’янських мов, казки для дітей.

Важливо, що в 70-х роках XIX ст. львівська «Просвіта» почала засновувати в містах і селах свої відділи. Адже мало було лише видавати книжки — виникла потреба ознайомити з ними широкі верстви суспільства Галичини.

Так, перша філія товариства постала в селі Бортники Бобровецького повіту 1875 року стараннями подвижника просвітянського руху М. Желехівського, який, набравши книжечок і часописів «Просвіти», виданих часто власним коштом, мандруючи з села до села, заохочував селян не лише до читання, а й до співпраці з «Просвітою».

У Галичині «Просвіта» проіснувала до вересня 1939 року і була ліквідована комуністичним режимом як ворожа, націоналістична. Читальні були знищені, активістів «Просвіти» піддавали масовим репресіям — арештовували, засилали в сибірські табори, страчували.

Але, незважаючи на заборону діяльності, просвітянські товариства Галичини зробили значний внесок у розвиток української культури й освіти, відіграли надзвичайно важливу роль у самовизначенні українців. Якщо в перші роки існування «Просвіта» була товариством інтелігенції, яка працювала для народу, але ще не з народом, то в останню чверть XIX ст. уже чітко окреслюється орієнтування організації на масовість. Це підтверджував дозвіл проводити повітові збори, засновувати книгозбірні. Так створювались умови для активного залучення до просвітянських справ представників усіх прошарків суспільства.

Заснування легальних «Просвіт» у Наддніпрянській Україні стало можливим лише після революційних подій 1905 року. Перша наддніпрянська «Просвіта» утворилась у жовтні цього ж року в Катеринославі. Згодом з’явилися просвітянські осередки і в інших наддніпрянських містах.

У царині видавничої справи серед «Просвіт» Наддніпрянщини найбільших успіхів досягла київська інституція, члени якої розгорнули широку видавничу діяльність, відкрили бібліотеку-читальню, влаштовували лекції, концерти, виставки. Від часу створення і до закриття царською владою київська «Просвіта» встигла видати 36 назв книжок загальним тиражем 164 тис. примірників, серед них: «Про українських козаків, татар та турок» М. Драгоманова, «Чернігівка» М. Костомарова, «Оповідання про Ірландію» Д. Дорошенка, «Про Галичину та про життя галицьких українців» В. Доманицького.

Незважаючи на суто культурницьку роботу, наддніпрянські «Просвіти» зазнавали переслідувань з боку влади. Найбільшим ударом для просвітянських об’єднань став указ Столипіна 1910 року «Про закриття деяких інородницьких товариств…».

Після повалення самодержавства й становлення Української Народної Республіки помітно пожвавлюється національно-культурне життя, активізується рух за українізацію всіх сфер суспільної діяльності, відроджуються «Просвіти». Але це триває недовго, тому що, починаючи вже з 1920-х років, діяльність «Просвіт» заборонялася, книжки будь-якої тематики, видані «Просвітами», вилучалися з усіх бібліотек і знищувалися. Спроби владних органів «радянізувати» «Просвіти», перетворити їх на ідеологічних прислужників компартійних властей зазнали фіаско. Ось чому «Просвіта» у другій половині 20-х років минулого століття майже перестала функціонувати.

Натомість, вільно й беззастережно могли розвиватися закордонні об’єднання її, які існували у багатьох куточках світу і ґрунтували свою діяльність на засадах, апробованих галицькими просвітянами.

Видавнича діяльність «Просвіти» в емігрантському середовищі відіграла визначальну роль, оскільки берегла українців від асиміляції, гуртувала навколо національної ідеї, утверджувала думку про те, що вони, незважаючи на місце проживання, – сини і дочки України.

Нині такі організації діють у багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя, де є поселення представників українського народу, зокрема в Канаді, Сполучених Штатах Америки, Австралії, Парагваї, Аргентині, Росії, Білорусі, Молдові, Сербії, Хорватії.

Варто зазначити, що заокеанські й українські просвітянські осередки активно співпрацюють. Так, наприклад, Товариство української мови імені Тараса Шевченка у Сполучених Штатах Америки 2008 року передало кошти на перевидання книг про Р. Шухевича в Рівному, а також на видання українських підручників з хімії для студентів Донецького університету. Крім того, надіслало українські книжки до Острозького і Миколаївського університетів, а всі обласні об’єднання отримали від американських колег видання «Забуттю не підлягає» (про Голодомор 1932 – 1933 років) та «Українська інтелігенція на Соловках» С. Підгайного. А відповідальний секретар Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка М. Нестерчук минулого року подарував громаді Аргентини зразки продукції Видавничого центру «Просвіта» — книжки і компакт-диски.

Просвітяни-переселенці, відстоюючи українську ідею, зберігаючи любов до Батьківщини, її звичаїв, культури, послідовно продовжують справу своїх батьків. Наші земляки за кордоном — американці, австралійці, білоруси, росіяни українського походження, але в душі вони — просто українці.

Відродившись у незалежній Україні після масових заборон, Всеукраїнське товариство «Просвіта» продовжило найкращі традиції попередників, виконало значний обсяг роботи з відродження української мови, проводить місію у сфері державотворення. Зокрема, у Статуті «Просвіти» (1991) зазначалося: «Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка — громадська просвітницька організація, яка діє відповідно до Конституції України, чинного законодавства й даного Статуту. Діяльність Товариства спрямована на поширення знань серед населення, формування національної свідомості українців…, розбудову та зміцнення незалежної демократичної Української держави, утвердження в суспільстві принципів гуманізму, взаєморозуміння та співробітництва…».

Для виконання своїх статутних завдань товариство видає різноманітну літературу, організовує «круглі столи», тематичні вечори, диспути, науково-практичні конференції, семінари, виставки, свята української мови, козацької слави тощо. Так, уже в перші роки української незалежності з ініціативи «Просвіти» було організовано патріотичний похід Україною «Дзвін – 90», величне святкування 500-річчя українського козацтва, ушанування пам’яті Героїв Крут, проведено першу в Україні наукову конференцію, присвячену Голодоморові 1932 – 1933 років.

Цікавим проявом пропагування всього українського серед дітей і юнацтва є серії дисків «Замки України», «Тарас Шевченко. Кобзар», «Тарас Шевченко. Поет. Художник», «Українська колекція. Етнічна музика України», «Дитяча колекція», випущені завдяки співпраці Всеукраїнського товариства «Просвіта» і рекордингової компанії «Атлантик». Сьогодні зібрання набуває популярності, оскільки не має аналогів на ринку українськомовної мультимедійної продукції.

Ідеологія проекту — створення своєрідної енциклопедії для дітей українською мовою. Кожен диск незалежно від тематики містить обов’язкове посилання на Україну. На диску «Винаходи та відкриття» є розділ «Винахідники України», у «Видатних композиторах світу» — «Композитори України» тощо.

Один із чинників плідної діяльності товариства — успішне керівництво П. Мовчана. До речі, 2004 року побачила світ книжка письменника «Витоки» про історію роду і краю. А ще було переднє слово до книги «Духовна велич України», вступне слово до видання «Кобзаря» в оформленні художника В. Гарбуза, сотні виступів у засобах масової інформації, на конференціях, «круглих столах», просвітянських вечорах.

Розвиваючись у нових історичних умовах, «Просвіта» прагне відроджувати українську культуру, утверджувати національні цінності. Особливу увагу просвітяни приділяють видавничій діяльності. У квітні 1995 року Центральне правління товариства на базі видавничого відділу заснувало в Києві Видавничий центр «Просвіта». Очолює його від дня створення відомий поет, заслужений журналіст України В. Клічак. Серед нинішніх видань Київської «Просвіти» — «Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого Бароко» Р. Радишевського та В. Свербигуза, «Симон Петлюра. Життя і діяльність» Д. Дорошенка-Товмацького, «Виклики XXI віку» В. Карпенка, «Захочеш — і будеш» уже покійного А. Погрібного, «Спалився за Україну» М. Іщенка, «Неправильно ¾ правильно. Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації» М. Волощак та інші.

Незважаючи на те, що значними здобутками щодо тиражів книжок, кількості назв столична «Просвіта» похвалитися не може, вона видає вкрай потрібні українському читачеві книги. Адже у третьому тисячолітті доводиться констатувати низький рівень самосвідомості громадян України, панування російської мови в повсякденному спілкуванні та вітчизняному інформаційному просторі, переважання російськомовної книжкової продукції на українському ринку.

Зі здобуттям Україною незалежності почали відроджуватись і просвітянські осередки. Нині вони функціонують у всіх областях України, у Криму та місті Севастополі. Кожна місцева організація має досягнення у щоденній роботі. Наприклад, у Чернігові — це досвід розповсюдження української книги, зокрема завдяки налагодженій системі «Книга-поштою», власна крамниця «Добра книга», де чернігівці й гості міста охоче купують просвітянські видання; у Запоріжжі — поширення рідної мови, пропагування національної ідеї за допомогою друкованого слова, що має неабияке значення в умовах майже цілковитого зросійщення місцевого населення; в Івано-Франківську — лекції відомих діячів науки, культури, творчі вечори, зібрання з нагоди державних і релігійних свят, численні презентації книг.

На жаль, «Просвіті», як і колись, доводиться працювати, долаючи труднощі. Зокрема, у видавничій сфері найболючішими проблемами для просвітян є неналагоджена система розповсюдження книг, малі тиражі видань, погане матеріально-технічне забезпечення, нестача коштів, відсутність чіткої державної політики стосовно книговидавничої справи. Але, незважаючи на негаразди, сучасні просвітянські подвижники натхненно трудяться задля консолідації нації, зміцнення нашої країни як демократичної європейської держави.

Здійснюючи видавничу діяльність у незалежній Україні та спеціалізуючись на виданні літератури з української мови, творів історико-культурної тематики, унікальних досліджень, що їх раніше замовчувала радянська влада, Всеукраїнське товариство «Просвіта» стоїть на варті національних інтересів. Воно утверджує українську державність, сприяє розвитку й захисту української мови як державної, формуванню національної свідомості громадян України, правдивому висвітленню та переосмисленню історичних, суспільно-політичних процесів.

«Просвіта» — унікальне явище. Товариство — найстаріша організація на території України. Пройшовши драматичний шлях розвитку, вона заслужила гідне місце в українській історії. Не випадково вдячні нащадки встановили у Львові 1994 року величний пам’ятник «Просвіті» за проектом В. Ярича (це єдиний приклад існування пам’ятника громадській установі).

«Просвіту» громили, нищили, однак, зламати прагнення українського народу до книги, освіти, культури нікому не вдалося.

 

Данилюк Юлія,

студентка V курсу

Факультету філології та масових комунікацій,

спеціальність «Видавнича справа та редагування»,

Газета «Університет «Україна», №7-8, 2009

автор: Юлія Данилюк, студентка V курсу Факультету філології та масових комунікацій, спеціальність «Видавнича справа та редагування»

видання: Газета «Університет «Україна», №7-8, 2009, час видання: 2009


27/02/2010