Музей поліграфічної техніки, технології та пакування

Музей поліграфічної техніки, технології та пакування

 

Для чого створюються музеї? Питання, на перший погляд, просте і дещо дивне. Проте на нього відповідають по-різному. Часто ці відповіді протилежні за змістом.

Нині у світі є дуже багато різноманітних музеїв і визначитися з тим спільним знаменником, під який можна було б підвести більшість із них у призначенні, провідній сутнісній ролі, досить нелегко. І все це, здається, вдалося зробити нашому видатному вітчизняному вченому - академіку Дмитру Яворницькому. Він, як відомо, дуже багато зусиль доклав до справи об'єктивного наукового дослідження історії українського козацтва, особливо Запорозької Січі. Його книги - справжній пам'ятник звитяжному лицарству нашого народу.

Не менша заслуга вченого у створенні Дніпропетровського історичного музею, де багатоаспектно і яскраво висвітлено історію козацтва та життя південного краю України.

Отож, учений і практик міг із повним правом висловити свої аргументовані міркування щодо такого культурного феномену як Музей.

Його визначення схоплює суть найважливішого, основного. Музей, як він вважав, покликаний розкрити, показати, як саме відбувався розвиток творчості у тій чи іншій людській діяльності, якою була ця творчість у минулому і є сьогодні. Необхідно, щоб було виявлено тенденцію цієї творчості, звернену в майбутнє, встановити, який її цивілізаційний вплив на історичний поступ людства.

Істинно, як кажуть, живемо сьогоденням, за рахунок набутого в минулому, зі сподіваннями на краще, досконаліше завтра. Без знання, досвіду минулого, без використання всього зробленого неможливо створити щось вартісне, цінне, нове.

А що, як не музей, може дати зриме, предметно відчутне уявлення того, що було колись, яким є воно тепер і яким може бути в найближчий час. Побачене в зародженні і розвитку має можливість осмислити його цілісно і в деталях, а це нерідко спонукає до нових роздумів, пошуку нових ідей та їх втілення в життя.

Особливо це важливо, коли все так швидко змінюється, знаходиться у безперервному русі і взаємозв'язках. Це визначальна ознака процесів, що відбуваються нині у всьому світі, в епоху так званої глобалізації.

Передусім, новостворюваний музей ні в якому разі не має бути простим, механічним зібранням всього віджилого, змертвілого, без глибокого вивчення і відповідної інтерпретації того, що береться, показується, експонується. Він повинен обов'язково відповідати потребам нинішнього часу, вимогам сучасної музейної науки.

Музей має бути самодостатнім, живим, цікавим, але не замузеєним. На належному мистецькому рівні потрібно його облаштувати, оформляти, як спектакль у театрі. Тоді він виконуватиме свою роль, зможе збагатити, наснажити духовний світ людини.

Створити по справжньому сучасний музей нелегко. Музей книги, друкарської справи, поліграфії створити важче, але почесніше. Показати техніку, інструментарій, те, за допомогою чого вкарбовувалось у вічність слово, як творилось диво із див - книга, прекрасно і повчально.

З усвідомлення величезного значення друкованого слова, книги в історії розвитку людства створюються перші музеї відповідного профілю ще в кінці XVIII і в XIX ст., а особливо масштабно це відбувалось у XX ст. у передових країнах Європи та в Америці. З'являються такі музеї в Німеччині (Лейпциг, Майн), Англії (Лондон, Ліверпуль), Франції (Париж, Ліон), Бельгії (Антверпен), Нідерландах (Гаага), Чехії (Прага), Швейцарії (Берн), США (Нью-Йорк), Росія (Москва), трохи пізніше в Ізраїлі (Цефат), в Україні (Київ, Львів). У кожному з таких музеїв висвітлено історію зародження і розвитку книжкової справи, друкарської і поліграфічної техніки та технології з урахуванням специфіки, яка притаманна саме тій чи іншій країні, своєрідності національних аспектів освіти, культури. Зрозуміло, що основою експозиції є відображення загальних характерних рис поліграфічної галузі. Вміло, вивірено проставлені акценти дають змогу уникнути дублювання музеїв.

Музей книги і друкарства України (заснований у приміщенні колишньої друкарні Києво-Печерської Лаври в 1972 р. - у Міжнародний рік книги, що відзначався за рішенням ЮНЕСКО) має багатоаспектний, універсальний характер. Його експозиція побудована за хронологічно-тематичним принципом. Підкреслено своєрідність розвитку вітчизняної книги, книжкового мистецтва та духовну, суспільно-культурну її роль від часу Київської Русі і до сьогодення. У Львівському музеї книги основну увагу приділено кращим зразкам рукописної книги і стародруків XVIXVIII ст., що були створені здебільшого в тому регіоні.

За концепцією створення Музею поліграфічної техніки, технології та пакування у ньому мають бути відображені технічні проблеми сучасної поліграфії. Те, що зібрано, відреставровано і виставлено вже для показу, а також, враховуючи й те, що має бути придбане та експоноване, акцентує увагу на історії розвитку технології виготовлення поліграфічної продукції, ознайомленні з друкарським обладнанням і взірцями українського книгодрукування різних часів та детальному висвітленні стану перспектив розвитку пакувальної продукції.

Експозиція в завершальному вигляді відображатиме історію багатовікової книжкової справи, старовинних поліграфічних процесів, поліграфічні технології XIXXX ст., а також технологію спеціальних видів друку на пакувальних матеріалах. Отже, буде дотримано історичної послідовності усіх важливих етапів розвитку поліграфії, проте найбільше уваги буде приділено її стану в 1900-1960 рр. Чільне місце відводиться показу індустрії пакування, особливо найсучаснішим видам поліграфічного оформлення пакувальних матеріалів, розвитку найбільшого в Україні пакувального комплексу.

З метою здійснення всього цього проводиться значна за обсягом, цілеспрямована, пошукова, науково-дослідна та інформаційна робота. Одним із важливих аспектів її є детальне ознайомлення молодих поліграфістів із історією друкарства, а також активна допомога працівникам вищих навчальних закладів, технікумів, професійно-технічних училищ, які готують фахівців друкарства.

Музей буде своєрідним центром інформаційної діяльності в галузі техніки та технології поліграфічного виробництва. Він матиме каталоги і пропозиції провідних зарубіжних фірм-виробників друкарського обладнання, відомості про поліграфічні виставки, реферативні матеріали, огляди публікацій із відповідних питань тощо. Тут можна буде отримати довідку з будь-якого питання, що стосується поліграфічної справи.

При облаштуванні музею передбачено створення прототипів робочих місць, майстерень, цехів, сформованих за цільовими напрямками. Зокрема, вони будуть присвячені висвітленню історії старовинної книги і старовинних поліграфічних технологій: майстерня творця (переписувача) книг у давнину; сховище старовинних книг; майстерня середньовічного палітурника; набірна; друкарська майстерня високого друку та ін. Мають бути показані:

поліграфічні технології, що відійшли у минуле: макети друкарень XIX - середини XX ст.;

техніка видавця (письменника) й журналіста, робочі місця і ділянки ручного, рядковідливного та літеровідливного складання (набору), стереотипії, фотоскладання й виготовлення фотоформ, цинкографії, літографських та офсетних форм, аркушевого і рулонного високого друку, літографського й офсетного способів друку, виготовлення палітурок, брошурування та зшиття друкованої продукції тощо;

спеціальні види друку з технологіями офсетного друку етикеток і картонних пакувань, флексографічного та глибокого друку на рулонних плівкових, паперових і комбінованих матеріалах, трафаретного, тампо- і стереодруку.

Враховуючи обсяг поставлених завдань, планується застосовувати комбіновані методи експозиції:

діорамні зображення поліграфічних цехів, дільниць і майстерень, окремих робочих місць за основними технологіями, що застосовуються. Експозиція складатиметься з настінного панно та реальних експонатів обладнання, робочих інструментів, напівфабрикатів, готової поліграфічної продукції. На панно відображатимуться технологічні процеси й окремі операції, які неможливо і недоцільно відтворювати в натурі, а також нині забуті професії. Реальна експозиція та зображення на панно мають створювати ефект присутності;

під час відображення історичних подій можуть бути використані воскові фігури працівників і макети обладнання, що тоді застосовувалися;

настінні або настільні стенди зі зразками раритетної поліграфічної продукції, текстовим матеріалом, який ілюструє наочні експонати. На стендах мають бути представлені довідкові дані про родоначальників світової та вітчизняної поліграфії, винахідників і творців революційних елементів поліграфічного виробництва (металевого обладнання, рядко- й літеровідливних машин, фоторепродукційних методів, фотополімерних форм, друкарських машин, оздоблювального обладнання). Текстові матеріали міститимуть історичні відомості про технологію та матеріали, опис поліграфічних виробництв і виробничих процесів та іншу інформацію, що являє історичну цінність для поліграфії;

зменшені (масштаб 1:50-1:200) макети будівель, цехів, дільниць, обладнання. Цей метод дає змогу отримати комплексне уявлення про предмет експозиції та представити на обмеженій музейній точці розвиток поліграфічного виробництва в часі.

Найскладнішим у комплектації експозиції є збирання експонатів, формування та відкриття початкової експозиції. При виборі експонатів передбачено два етапи:

попереднє збирання інформації про наявність на поліграфічних підприємствах України обладнання чи матеріалів, які представляють історичну цінність. Термін виконання першого етапу закінчився у 2002 році. Для успішної реалізації цього завдання треба насамперед скласти перелік поліграфічних підприємств України (в тому числі малих районних і міських) різних форм власності, встановити їх координати. Далі проводилися опитування серед фахівців обласних, міських та районних друкарень, а також співробітників проектних інститутів і промислових підприємств, де були відповідні поліграфічні дільниці. За результатами такого вивчення почали збирати майбутні експонати. Але й тут виникають певні проблеми. Враховуючи обмежені фінансові ресурси, ми просимо здійснювати безоплатну передачу Музею практично списаного обладнання. У цьому випадку в текстовому коментарі до експоната обов'язково буде вказаний його дарувальник. Зібране обладнання реставрується та готується до експозиції. Це дуже складна, копітка й дорога робота. Проте сьогодні вже підготовлено або готується до експозиції більше 100 експонатів. Треба зазначити, що навіть під час роботи над проектом усі поліграфічні підприємства й організації, до яких ми зверталися за допомогою, поставилися до створення Музею із глибоким розумінням і бажанням співпрацювати;

— після створення початкової експозиції треба буде визначити повний перелік обладнання та матеріалів, потрібних для подальшого її формування, і далі здійснювати цілеспрямовані пошукові роботи.

Основне питання — це розміщення та облаштування Музею. Частину експозиції розташовано на базі ЗАТ "Холдингова кампанія "Бліц-Інформ" та ВАТ "УкрНДІ СВД" (м. Київ, вул. Кіото, 25) і на базі "Зразкової друкарні "Бліц-Принт" (м. Київ, вул. Довженка, 3). Зараз проводиться робота спільно з Київською міською державною адміністрацією щодо пошуку приміщення під Музей. Для Музею потрібне приміщення площею близько 350—400 м, де буде зал для "круглого столу", де передбачені телефонізація і радіофікація, у т.ч. окремі крісла, встановлення сучасних відео-, аудіо- й акустичних систем великоформатного телевізора із плазменною панеллю, обладнання для синхронного перекладу, сучасної офісної і комп'ютерної техніки, підключення до електронної пошти та Інтернету. Це дасть змогу використовувати комплекс для проведення різноманітних заходів.

Зважаючи на обмежену площу, що може бути виділена для основної експозиції Музею, планується розташовувати окремі експонати у вестибюлях, на оглядових майданчиках перед входом, у коридорах. Можливо, саме так ми наблизимо минувшину поліграфії до сьогодення.

Музей уже працює частково. Перші експозиції з'явилися у вестибюлях корпусів ЗАТ "Холдингова кампанія "Бліц-Інформ" (м. Київ, вул. Кіото, 25) і "Зразкової друкарні "Бліц-Принт" на облаштованих майданчиках цих підприємств перед входом у корпуси.

Взагалі, створення Музею - це динамічний процес постійної підготовчої та науково-пошукової роботи. На початкових етапах, мабуть, не буде окремих спеціалізованих залів; у вільних приміщеннях суміщуватимуться експозиції декількох напрямків. Сподіваємося, що до створення Музею активно підключиться громадськість міста, міська та районні ради. Це допоможе більш повно реалізувати наші задуми. Основний етап створення повноцінної експозиції планується завершити до кінця 2005 року.

Принагідно звертаємося до читачів часопису "Університет "Україна" із проханням взяти участь у створенні вітчизняного Музею видавничої справи, поліграфічної техніки та технології.

 

Микола ГЛАМАЗДА,

заступник директора Українського музею друкарства;

Степан ЯРЕМА,

завідуючий кафедрою поліграфічних технологій у пакуванні

Університету "Україна",

Газета «Університет «Україна», №7, 2004

автор: Микола Гламазда, заступник директора Українського музею друкарства, Степан Ярема, завідуючий кафедрою поліграфічних технологій у пакуванні

видання: Газета «Університет «Україна», №7, 2004, час видання: 2004


27/02/2010