Моя Україна (Наталя Усенко)

МОЯ УКРАЇНА

Від краю до краю розпростерлась моя Україна. Бачу тебе в усьому, моя Україно, - синіх ріках і озерах, зелених лісах, жовтих розлогих степах, неповторних горах.

Моя Україна найближче до неба. Так близько, що гарячими літніми ночами зірки спускаються на землю і зливаються з дорогою. По цьому шляху ходили чумаки до Криму, і ніколи не зраджувала їх зоряна доріжка. А вранці зірочки знов і знов піднімуться високо-високо і полетять далеко-далеко, щоб не закривати сонце, щоб бачили люди синє-синє небо. Таке синє воно тільки на моєю Україною.

Впала крапелька роси. Не вірте, в ній не весь світ – в ній моя Україна. Розкрилась польова квітка – це моя маленька Україна.

Жовтогаряче осіннє листя вкриває землю моєї України, готує її до лютої сніжної зими. Хоча… Хіба може бути лютою зима в моєму краї? Якщо щось дуже-дуже любиш, то не помічаєш негараздів, і засніжені холодні дні стануть святом у моїй Україні.

У моїй Україні живуть співучі та працьовиті люди. Їм скрутно і незатишно, вони мало сміються, але це поки що. Вони обов’язково згадають про Тебе, Україно! І встануть від Сяну до Дону, і пануватимуть у ріднім краї, і Чорне море всміхнеться, і Дніпро зрадіє…

І буде наша Україна.

Наталя Усенко,

студентка ІІ курсу

(спеціальність «Видавнича справа та редагування»)

Газета «Університет «Україна», № 1, 2002

 

автор: Наталя Усенко, студентка ІІ курсу (спеціальність «Видавнича справа та редагування»)

видання: Газета «Університет «Україна», № 1, 2002, час видання: 2002


27/02/2010