МОЯ УКРАЇНА
Від краю до краю розпростерлась моя Україна. Бачу тебе в усьому, моя Україно, - синіх ріках і озерах, зелених лісах, жовтих розлогих степах, неповторних горах.
Моя Україна найближче до неба. Так близько, що гарячими літніми ночами зірки спускаються на землю і зливаються з дорогою. По цьому шляху ходили чумаки до Криму, і ніколи не зраджувала їх зоряна доріжка. А вранці зірочки знов і знов піднімуться високо-високо і полетять далеко-далеко, щоб не закривати сонце, щоб бачили люди синє-синє небо. Таке синє воно тільки на моєю Україною.
Впала крапелька роси. Не вірте, в ній не весь світ – в ній моя Україна. Розкрилась польова квітка – це моя маленька Україна.
Жовтогаряче осіннє листя вкриває землю моєї України, готує її до лютої сніжної зими. Хоча… Хіба може бути лютою зима в моєму краї? Якщо щось дуже-дуже любиш, то не помічаєш негараздів, і засніжені холодні дні стануть святом у моїй Україні.
У моїй Україні живуть співучі та працьовиті люди. Їм скрутно і незатишно, вони мало сміються, але це поки що. Вони обов’язково згадають про Тебе, Україно! І встануть від Сяну до Дону, і пануватимуть у ріднім краї, і Чорне море всміхнеться, і Дніпро зрадіє…
І буде наша Україна.
Наталя Усенко,
студентка ІІ курсу
(спеціальність «Видавнича справа та редагування»)
Газета «Університет «Україна», № 1, 2002
автор: Наталя Усенко, студентка ІІ курсу (спеціальність «Видавнича справа та редагування»)
видання: Газета «Університет «Україна», № 1, 2002, час видання: 2002
27/02/2010
- Рубрики
- Усі
- Дистанційне навчання
- Духовність
- Культура
- Наука
- Постаті
- Про президента
- Про Університет
- Проблеми освіти
- Проблеми студентів з інвалідністю
- Рідна мова
- Розвиток особистості
- Статті Президента
- Цінуймо, знаймо і любімо українське