Кам’яна Могила на Запоріжжі – найдавніша на Землі пам’ятка письма (прошумерський архів)

Камяна Могила на Запоріжжі – найдавніша на Землі пам’ятка письма (прошумерський архів)

 

Ha південних теренах України, біля Мелітополя, в приазовському степу, на березі річки Молочної, височить піщаний острів із сірою «папахою», складеною з кам'яних брил. Це дивовижне природне утворення геологічний феномен водночас неперевершена пам'ятка первісного мистецтва.

Подібної немає ніде більше на планеті!

Цей кам'яний курган останець Сарматського моря, яке 14 мільйонів років тому намило тут піщану мілину. З часом пісок завдяки оксидам заліза перетворився на кам'янисту породу на дні Понтійського моря, що виникло пізніше, утворилися вапнякові нанесення, котрі закрили сарматський піщаний моноліт.

Моря незабаром не стало. На його місці виявилася гола рівнина. Під час танення льодовиків нею поринула на південь швидка вода. Течією річки Молочної знесло верхній пухкий шар землі й оголило пагорб. Під дією води та вітру піщаник розколовся і розповзся. Так у степу з'явилась унікальна Камінь-гора (Юнь-Таш) із гротами й печерами. Тепер це Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила», який у майбутньому може бути віднесений до ще одного з чудес світу.

Із прадавніх часів священний пагорб привертав увагу людей. На його плитах вони залишили тисячі наскельних малюнків, які можна поставити в один ряд із видатними світовими зразками первісного мистецтва. Дикі племена палеоліту, мисливці епохи бронзи та міді, степові кочовики, римські легіонери, войовниці-амазонки, релігійні фанатики раннього середньовіччя обожнювали кам'яний пагорб і піднімалися на його вершину (чи, навпаки, спускалися у грот), щоб здійснити свої обряди.

Є в підземній галереї і грот «бика», і грот «амазонок», і плита «слідів» з малюнками людських стоп та «кінські» плити, на яких зображені коні в найнезвичайніших ракурсах. Вершник, який осідлав коня, олені, змії, човен під вітрилом, риболовні сіті, гарпуни, дротики, мисливські стріли, солярні знаки, монограма Христа чого тільки не знайдеш на сторінках цієї унікальної «кам'яної» книги»!

Свого часу Олександр Суворов назвав цей дивовижний пагорб «дивом природи». Неподалік від нього полководець заснував поштову станцію, яку охороняв загін козаків. Вони, до речі, й врятували пам'ятку від зруйнування, коли наприкінці XVIII століття розпочалося будівництво Мелітополя.

Що ж являє собою пам'ятка археології «Кам'яна Могила»? Гігантську, вже поколоту повенями та землетрусами, брилу пісковику висотою до 15 метрів, а в діаметрі більше двохсот. Зцементували у прадавні часи пісок у це унікальне геологічне утворення на дні прадавнього Сарматського моря глибинні гейзери, насичені різними хімічними елементами. Татари називали її Юнь-Таш (Камінь-гора).

З початку XIX століття Кам'яна Могила потрапила до Першого реєстру старожитностей Новоросійського краю як пам'ятка з написами на стінах.

Сьогодні збереглося 62 печери та гроти з малюнками, знаками й письменами, які вдалося частково розшифрувати. Крім того, вдалося розшукати понад сотню піщаних скрижалей із протошумерськими написами. Чию тільки уяву з тих пір не хвилювали стародавні малюнки Кам'яної могили.

Першу у світовій науці спробу розшифрування малюнкового стародавнього письма зазначеного періоду зробив відомий російський учений Анатолій Кифішин, видавши на основі своїх багаторічних дослідів запорізької Кам'яної Могили книгу «Стародавнє святилище Кам'яна Могила». Добутий і ретельно досліджений матеріал дає підстави авторові вважати, що грандіозне святилище-архів «Кам'яна Могила» (в шумерській транскрипції Щун-Нун) таїть у собі одну з редакцій першої у світі рукописної книги епічного твору «Сказання про Гільгамеша». Міфи про вигнання Енліля у країну мертвих, за вчинення з коханою Нінліль першородного гріха та його повернення, богиню Інанну-володарку Благої Землі, багатьох інших шумерських богів і навіть згадку про Гільгамеша були видряпані шумерськими знаками на стінах печер святилища «Кам'яна Могила» або «Шу-Нун» (Рука Цариці) ще в IX тисячолітті до н.е.

На одній зі східних плит Кам'яної могили Анатолію Кіфішину раптом «показався» накреслений величезними, до одного метра, знаками шумерський напис «Шу-нун». По-шумерськи це означає «Рука Цариці». Так, до речі, називалося стародавнє місто Шумера Джемет-Наср, відоме своїм архівом світу-космосу, з його народженням і смертю-відродженням, які чергувалися циклічно в колі буття, втягуючи у свій ритм і життя людини.

Як відомо, першим письмовим народом, який виразно з допомогою літер-знаків доніс до нас свої думки, були шумери це вони в межиріччі Тигру та Євфрату п'ять тисяч років тому створили державу з розвинутою культурою.

Однак чимало вчених вважає, що зачатки шумерського клинопису слід шукати в іншому місці. Різноманітні «протошумерські» написи було виявлено в Подунав'ї, на Балканах, у Чатал-Гюці (Туреччина), в Середній Азії.

Порівнюючи тексти Кам'яної могили, московський шумеролог зіткнувся з цілою низкою ритуальних формул, які повторюються й виявилися пов'язаними між собою. Окремі їхні елементи трапляються в інших пам'ятках протошумерських культур (у тому ж Чатал-Гюці). Однак там лише «запозичення», фрагменти, уривки. Найщільніші тексти містяться на табличках Кам'яної Могили. На даний час там відомо 130 написів-панно, накреслених в основному на стелях та карнизах 62 гротів і печер, 160 кам'яних табличок з написами. Найстародавніші письмена сягають XIIX тисячоліть до н.е., а ще пізніші III тисячоліття до н.е., коли в Месопотамії особливо процвітала шумерська культура.

Крім того, Кифішин ідентифікував найдавніший у світі календар, відлік часу на якому починається з VIII тисячоліття до Різдва Христового. Справа в тому, що шумери у своїх текстах застосовували такі ж календарні позначки, як і жерці Шу-Нуна.

Можна припустити, що в давнину Кам'яна Могила була своєрідним культовим центром навколишніх народів, представники яких і були творцями прописемності. Можливо навіть, що неподалік від святилища на березі Цариці-Степу серед розкішних пасовищ та родючих чорноземних рівнин і була розташована велика Аратта легендарна прабатьківщина шумерів (так, до речі, у них називалось і пекло). Поки що це гіпотеза. Однак після розшифрування Кіфішиним петрогліфів Кам'яної могили (далеко не всіх!) можна сміливо стверджувати, що світова цивілізація значно стародавніша, ніж вважалося досі, що історія в Шумері тільки продовжилась, а розпочиналася вона набагато далі на півночі у вітряному приазовському степу. Як же аратти стали шумерами? Як вони потрапили в межиріччя Тигру та Єфрату?

Можливо, предки шумерів, переселенці Причорномор'я залишили рідну Аратту після того, як виснажились ці землі. Аратти могли знятися з обжитих місць через несподівані холоди, що надійшли з півночі, зміну клімату.

Переселення народів — не одномоментний акт. Письмові пам'ятки протошумерської культури на Дунаї, Балканах, у Туреччині затяжні зупинки арапів на довгому шляху з Приазов'я в Шумер. Частина племен, певно, залишалася на березі річки Молочної, їхні жерці, після того, як племена пішли далі, продовжували вкривати письменами плити священного пагорба, прославляючи богів і героїв, які стали спільними для багатьох народів.

На одній із плит пагорба, з того боку, який здіймається над річкою Молочною, вчений прочитав ще один напис — «Нун-бірду», що означало «Цариця Степу». Можливо, то давня назва річки? У шумерських легендах теж є річка з такою назвою.

Так знак за знаком, петрогліф за петрогліфом, напис за написом Кіфішин розшифровував стародавні тексти. Про що вони? Якою мовою складені? Якому часу та народу належать? Звичайно, переважна більшість розшифрованих текстів мають ритуальний характер, що датується V тисячоліттям до н.е. «Радісно плуг ріже землю», «У ту предків древніх людей судив — це першолюди Півночі», «Жереб колісниць первісних — згідно зі знанням Морської безодні мертвих перевозить...».

У цих поетичних рядках постає перед нами багато в чому не зрозумілий для нас, надзвичайно метафоричний світ стародавньої людини. Він пов'язаний, як вважає вчений,«із проблемами світу-космосу, з його народженням і смертю-відродженням, які чергувалися циклічно в колі буття, втягуючи в свій ритм і життя людини».

Твори шумерського мистецтва та ремесла, які зберігаються в наших музеях, відомі. Але про походження народу, який виготовив усі ці речі, ми по суті ще нічого не знаємо. До їхнього приходу в район дельти Тигру та Євфрату там уже жили племена. Шумери принесли з собою вищу, в основному сформовану, культуру, яку вони нав'язали семітам.

Але де сформувалася їхня культура?.. Мова шумерів схожа на давньотурецьку. Судячи із зовнішнього вигляду, вони мають належати до індоєвропейців. Це все, що ми про них знаємо. Ранньошумерська архітектура витримана у традиційному стилі дерев'яних споруд, який міг виникнути тільки в народу, який живе в лісистій місцевості.

Згідно з результатами досліджень археолога В.М. Даниленка, які підтверджуються розшифровками А.Г. Кифішина Трипільська археологічна культура VI—III тисячоліть до н.е. використовувала протошумерську писемність, аналогічну писемності Кам'яної Могили.

Цими вченими вперше висунуто гіпотезу про те, що культура Кукутені-Трипілля є Араттою - прабатьківщиною шумерів, до їхнього переселення в Месопотамію. Вона займала територію північно-східної Румунії та Молдови й лісостеп Правобережної України аж до Дніпра.

Поселення Трипільської культури мали концентричну форму й обіймали в період розквіту площу до 400 гектарів із населенням до кількох десятків тисяч чоловік. Тільки на території України знайдені залишки близько двох тисяч поселень.

На той час це була одна з найзаселеніших частин Євроазійського субконтиненту. Починаючи із 40-х років минулого сторіччя, в Подунавї почали знаходити протошумерські написи VI—V тисячоліть до н.е., в яких віддавалася хвала великій Аратті. Возвеличується Аратта і в аналогічних написах Кам'яної Могили. Лише кілька тисяч років назва прабатьківщини шумерів з'являється на глиняних табличках Месопотамії. Та найцікавіше, що перше зображення цього слова-символу розміром 30X30 см знайдено на черепі мамонта при розкопках поселення пізнього палеоліту поблизу с. Межиріч на Черкащині. Знахідка датується XVIII тис. до н.е. Анатолію Кифішину вдалося знайти схожі знаки й на Кам'яній Могилі.

Згідно з календарними насічками, останні написи Шу-Нуна датуються половиною III тисячоліття Різдва Христового. Отже, протягом п'яти тисяч років, із покоління в покоління, на святилищі Кам'яна Могила передавалися традиції писемності та духовності індоєвропейської спільноти.

Це повністю ламає наші стереотипи про те, що степова частина України весь час була Диким Полем. Безумовно, Шу-Нун був духовним центром більш-менш сталого етносу народів — першої у світі держави Аратти, яка була створена в регіоні сучасної України близько 6200 року до Різдва Христового і з якої власне почалася історія людської цивілізації.

 

Тетяна КОВАЛЕНКО,

студентка І курсу

(спеціальність «Видавнича справа та редагування»)

Газета «Університет «Україна», № 7-8, 2007

автор: Тетяна Коваленко, студентка І курсу (спеціальність «Видавнича справа та редагування»)

видання: Газета «Університет «Україна», № 7-8, 2007, час видання: 2007


27/02/2010