Десятинна церква

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА

 

Найграндіознішою і найрозкішніше оздобленою спорудою княжого (верхнього) міста був храм Богородиці, побудований князем Володимиром великим у 989-996 рр. на великій міській площі, відомій у літописах під назвою Бабин торжок, що і був її композиційним центром. Цей храм у народі прозвали Десятинним, бо на його утримання (разом із усією церковною організацію Київської держави) князь віддавав десяту частину своїх прибутків.

Цікава її історія. Майстрів для будівництва було запрошено з Візантії, бо досвіду роботи з каменем вітчизняні зодчі не мали. Але запрошені іноземці не знали місцевих умов, особливостей місцевих ґрунтів, бо завжди будували в горах, де не існувало потреби в міцному фундаменті. У 996 році будівництво було завершено і перший оплот християнства на Русі урочисто освятили. Але грунт не витримав тиску великої кам'яної споруди. Подальші реставрації та ремонтні роботи не врятували цього храму і тому до наших днів церква збереглася лише у фундаменті.

Хоча майстри для будівництва Десятинної церкви були запрошені з Візантії, але прототип храму слід шукати не в Царгороді (Константинополі) й не в Корсуні, а краще на Балканах, точніше кажучи, в церкві абобського городища в Болгарії. Звідси прийшли в Україну перші богослужебні книги, звідси перейшла до Києва система кладення фундаментів на дерев'яній підмостці, тут теж треба шукати прототипи наземного плану й елевації* Десятинної церкви.

Про те, що уособлював собою цей найбільший храм Києва, можна судити за письмовими свідченнями і матеріалами археологічних досліджень.

В основу плану церкви було покладено канонічний для середньовізантійської архітектури хрестовокупольний тип тринефного трьохабсидного Храму, оточеного з трьох боків галереями. Церква завершувалася сьома банями - п'ять над центральним ядром і дві - над вежами. Згідно з літописом церква була прикрашена іконами, коштовними чашами і хрестами, які були вивезені Володимиром із Корсуня (Херсонеса). Вона була пишно прибрана мармуровим обличкуванням, різьбами, паклями, фресками й мозаїками, велика кількість мармуру дала змогу сучасникам називати Десятинну церкву мармуровою.

У храмі Богородиці були поховані Володимир Святославич і його дружина - візантійська царівна Анна, сюди ж із Вишгорода було перевезено прах княгині Ольги.

Протягом майже двох із половиною століть архітектурний ансамбль на Старокиївській горі був гідною прикрасою столиці Русі, але збудована в 996 році Десятинна церква вже в 1017 році стала жертвою пожежі й була оновлена при Ярославі. В 1230 році сколихнув її основи землетрус, а в 1240 році, коли орди хана Батия увійшли в Київ, останні захисники міста зачинилися у Десятинній церкві, стіна та хори якої завалилися від великої кількості людей та знесеного сюди майна. Проте, як слушно вважають дослідники, церква впала не стільки від тяготи людей, скільки під ударами монголів.

Знаменним є те, що Старокиївська гора, цей перший плацдарм міста, в 1240 році стала останнім оплотом героїчних захисників Києва.

У руїнах простояла Десятинна церква до часів митрополита Петра Могили, який приділив їй свою увагу. Стан церкви був настільки безнадійний, що йому довелося робити мало не археологічні розкопки, щоб установити й використати її первісні фундаменти та рештки мурів, що, за історичними свідченнями, сягали 5-6 стін і були покриті грецькими написами, вмурованими в алебастрі. Могила не намагався відбудувати цілої церкви, але, використавши частину фундаментів і стін, збудував в її південно-західному куті церкву Св. Миколи. В 1824 році московський архітектор В.П. Сталов розібрав її руїни й на тому місці збудував зовсім нову, візантійсько-руську будівлю. Західну й південну стіни нової будівлі Сталов поставив на старих фундаментах, але характерну для княжої доби кладку знищив вщент. Більшовики остаточно розікрали цей, ніби візантійський, дивогляд і до решти знищили слід по церкві Володимира великого.

У подальшому розкопки руїн церкви проводилися у 1908-1914 роках археологом Д.В. Мілевим. У 1938-1939 роках експедиція Інституту історії матеріальної культури АН СРСР під керівництвом М.К. Каргера провела фундаментальне дослідження залишків усіх частин Десятинної церкви. Під час розкопок були знайдені фрагменти мозаїк, кам'яні гробниці, залишки фундаментів тощо. Поблизу церкви були відкриті руїни княжих дворів і помешкань бояр, а також майстерні і чисельні поховання ІХ-Х століть.

 

*Елевація — від франц. elevation —підвищення, від лат . еlevo— підіймаю.

 

Марія ДМИТРІЄВА,

студентка II курсу

(спеціальність "Психологія"),

Газета «Університет «Україна», 1, 2003

 

На знімках: Десятинна церква в різні історичні періоди.

автор: Марія Дмитрієва, студентка II курсу (спеціальність "Психологія")

видання: Газета «Університет «Україна», №1, 2003, час видання: 2003


27/02/2010