Давні українські обереги родини

Давні українські обереги родини

 

Через материнську пісню, казку, оповідь дитина чує історію рідного краю, переймає традиції і звичаї. Малюк вчиться з колиски приносити добро іншим. Колискова пісня своїм генетичним кодом сприяє розвитку інтелекту. Голос матері, його тембр, милозвучність залишається в душі і свідомості дитини, наповнює її духовною енергією на все життя, Народна мудрість, втілена в українському фольклорі, казках, лічилках, піснях, скоромовках, з дитинства формує свідомість та інтелект дитини. Через гру малюк пізнає навколишній світ, рідну мову, менталітет, визначає подальшу свою професію, навіть долю. Дитина відтворює всі гарні та негативні якості своїх батьків, їхнього подружнього життя, оточення. Сім'я, родина є найголовнішою інституцією виховання дитини. Нині найактуальнішою проблемою сім'ї є виховання дитини в дусі любові і поваги до рідних, близьких людей, до рідного села і міста, всієї України. Коли садівник хоче виплекати дерево, щоб тішитися його плодами, то він не тільки посадить це дерево, але й подбає, щоб воно обігрівалось сонцем, йому було просторо, щоб грунт не був кам'янистим, було вдосталь вологи і не шкодили бур'яни. Проте не кожне дерево матиме смачні й добрі плоди.

Подібним до росту дерева є виховання дитини, їй треба забезпечити гарні умови для розвитку. Дитина є витвір Божої Всемогутності, її слід вчити жити у згоді з Божими моральними законами, розуміти різницю між добром і злом, не порушувати закони суспільного життя, а також юридичні норми. Необхідно пам'ятати, що наша дитина є частинкою нашої української спільноти і в майбутньому вона повинна відповідати за долю України.

Спробуємо простежити традиції сімейно-родинного виховання. Молода мати ще вагітною повинна бути спокійною, поважною, доброю, любити пісню, музику, витвори українського мистецтва. Ще в сиву давнину вагітній жінці заборонялося обстригати волосся, щоб розумною і красивою була її дитина. Заборонялось колись і сьогодні згідно з християнськиими законами виконувати будь-яку фізичну роботу сьомого дня тижня, а також у релігійні свята. Цих законів варто було б дотримуватися не тільки вагітним матерям. Родинна та релігійна обрядовість за давністю виникнення є унікальною. За прадавніми слов'янськими сказаннями наші предки вважали, що немовля приходить у реальний світ із потойбічних світів. З приводу обряду народження зазначимо, що забобонні й магічні дії перепліталися з елементами народної мудрості. Перед пологами до сім'ї запрошували бабу-повитуху. Вагітній матері заборонялося виходити з дому без оберегів, зупинятись на перехресті доріг, порозі тощо. Під час пологів відчинялися всі двері, розв'язувалися всі вузли, щоб дитина легше вийшла на світ. Із архівів відомо, що за часів трипільської культури жриця вважалася посередницею між людьми та язичеськими божествами. Під час пологів великого значення набували не тільки магічні замовляння баби-повитухи, але й ритуальні предмети (ніж, гребінь, вода, сокира тощо). Баба-повитуха відтинала дитині пупа, це супроводжувалося замовляннями, зичила їй доброго здоров'я: «Зав'язую тобі щастя і здоров'я, розуму, довгого і щасливого життя». Пуповина зав'язувалася червоною шовковою тканиною.

І сьогодні зберігся в народі такий звичай: мати й новонароджена дитина після пологів не повинні зустрічатися з іншими людьми, аби не зашкодити їм та речам потойбічним духом. Після відрізання пуповини у дівчинки баба-повитуха закопувала її під «жіноче» дерево (яблуню, вишню, черешню, грушу), а у хлопчика - під «чоловіче» (явір, клен, дуб).

На третьому тижні від народження дитину несуть хрестити до церкви. Запрошують хрещених батьків, беруть хліб і солодощі, а найголовніше - крижму (тканина, в яку загортають немовля), священик читає молитви і зливає воду на голівку дитини, щоб була здоровою. Після обряду хрещення куми й рідні йдуть до будинку немовляти, де частують усіх запрошених гостей. Запрошені на хрестини несуть із собою хлібні вироби і кладуть біля колиски немовляти - щоб дитина була багатою, при хлібі росла. На хрестинах розламують калач і співають «Многії літа». Потім всі частуються й обдаровують немовля. Дитині та матері бажають щастя й радості, роздають квіточки, букети з колосся жита і пшениці, барвінку й волошок. Баба дарує кумам пиріг, і тоді всі розходяться. Мати немовляти прощається з бабою-повитухою, дякуючи їй і цілуючи руки. Теплі стосунки встановлюються між «духовними» батьками (кумами) і рідними батьками. Після хрестин упродовж року дитину не стрижуть. Удень роковин дитину стрижуть на покуті, посадивши на кожусі, щоб волосся було густим, як кожух. Зрізане волосся дитини спалюють, щоб голова не боліла, і промовляють: «Ой, щоб спало, щастя знало, ой, щоб росло, не боліло!». Дехто викидав волосся у воду.

Ми згадали про підготовку матері до народження дитини й обряд народження та хрестин у контексті сімейної обрядовості. Тут усе взаємопов'язане: словесні формули, побажання, які забезпечать дитині щастя, захистять від зла, життєвих негараздів, недоброї волі людей.

У наш час народження дитини відбувається у пологовому будинку, а не вдома. Однак хрестини сім'я новонародженого намагається святкувати за давніми українськими традиціями, доповнюючи або змінюючи деякі дії обряду. Важливим для дитини залишається благословення священика як освячення її дороги в життя.

Практика свідчить, що природні властивості, як фізичні, так і духовні риси, передаються від батьків. Згадаємо, що існують родини, в яких кілька поколінь славилися мистецькими здібностями. Варто згадати і важке зло сьогодення - алкоголізм. Діти алкоголіків - це або немічні каліки, або схильні до вчинення злочину. Для виведення дитини на благородну і чесну стежку треба не тільки передати їй найкращий батьківський досвід, добрі душевні якості та гарні звички, треба, насамперед, її пізнати.

 

Газета «Університет «Україна», №4-5, 2005

видання: Газета «Університет «Україна», №4-5, 2005, час видання: 2005


27/02/2010