Бо це наше пракоріння

БО ЦЕ НАШЕ ПРАКОРІННЯ

 

Загальновизнано, що на території сучасної України в давнину жили індоарійські племена, частина яких у 3 тис. до н.е. вирушила до Індії та в інші землі, а частина лишилася, взявши участь в етногенезі балтійських і слов'янських народів, серед них і українського. Величезна подібність між мовою, індо-арійською культурою, культовим дійством жерців - брахманів свідчить про найтісніші контакти цих народів у минулому. Подібність простежується не лише в основному лексичному фонді санскриту й інших мов, а й у граматичній будові, тотожності численних префіксів, суфіксів, часток, наявності відмінків і відмінкових закінчень, окличної форми тощо.

Володимир Шаян - перший український санскритолог, який звернув увагу на величезну подібність санскритських лексем до лексем сучасної української мови. Ця несподіванка його так сильно захопила, що він віддав цій ідеї все своє життя. Ще до Другої світової війни організував у Львові видання підручника із санскриту, де наближував вичитування санскритських слів до сучасної української мови. На такій основі почав дослідження духовної культури Праукраїни. У результаті цієї титанічної праці з'явилася книга: «Віра предків наших» (1987 р.).

Існує кілька різновидів санскриту. Є ведійський санскрит, ним написані веди: «Рігведа», «Атхарваведа», «Яджурвнеда» і «Самаведа». Є епічний санскрит, яким написані обидві епічні поеми Давньої Індії - велетенська «Махабгарата» й трохи менша «Рамаяма». Є класичний санскрит - мова решти художньої, наукової та релігійної літератури. І є буддійський санскрит, котрий, як видно з його означення, стосується буддизму - найпоширенішої у світі релігії та літератури. Найдавнішим вважається ведійський санскрит, інакше - ведійська мова.

У пам'ятках, писаних санскритом, особливо в «Рігведі», «Махабгараті» й «Рамаямі», багато точок дотикання з Україною, українцями й українськими реаліями, давніми й сьогочасними. Наш фольклор зберігає основний міф «Рігведи» про битву громовержця Індри з могутнім Асуром - демоном Врітрою, який у наших веснянках виступає як злий цар Ворот або Воротар. «Рамаяма» виявляє тісну спорідненість і з українським фольклором, звичаями та обрядами. У «Махабгараті» боги, царі, мудреці й могутні воїни носять імена, які сьогодні побутують в українців як прізвища. І водночас діють племена й народи, що їх античні автори фіксують і на території Давньої України. З чого напрошується цілком логічний висновок: предки сучасних українців брали участь у подіях, описаних у «Махабгараті», а самі ці події, принаймні деякі, відбувалися і на теренах України.

Рідко хто з мовознавців у нинішній Україні знає санскрит. Більшість не хочуть повірити, що це наша прамова 6-9 тис. до н.е. Ось чому й шукаємо своєї етимології по тюркських і німецьких мовних загомінках, не знаючи про їхню найпізнішу появу на світовій арені, коли наші предки давно господарями були та інших мудрості навчали.

Крім того, археологічні знахідки на землях України промовисто засвідчують найдавніший розвиток і розквіт життя на землях України, що сягає мільйон років. Все це потрібно нагадувати на кожному кроці українським філологам та історикам, щоб вони взяли це до уваги та почали б описувати праісторію нашого буття на рідній землі від найдавніших розкопів із належним трактуванням і визнанням археологічних знахідок на теренах проживання праукраїнців на нашій Землі.

І якщо в епічних пам'ятках на санскриті стільки точок дотикання з Україною, то, поза сумнівом, на нашій землі колись звучав і санскрит - мова священних дійств і жерців, мова культури, літератури й науки. Як і пракрит - мова простолюду, мова воїнів і хліборобів.

Сліди цих мов і досі зберігаються в нашому фольклорі, побутовій, обрядовій і весільній термінології, в іменах, прізвищах, етнонімах, топонімах і гідронімах. Немає жодного сумніву, що найбільші несподіванки й відкриття стануться саме при зверненні до санскриту і санскритських джерел, які чекають своїх дослідників і які здатні пролити своє світло на нашу багатовікову історію і культуру, часто-густо обібрану, перекручену і хибно витлумачену. Саме санскрит і санскрит джерела дають змогу по-новому, іноді під незвичним і незвичайним кутом поглянути на давні й сьогочасні українські реалії, які досі або не мали пояснення, або пояснювались поверхово й малопереконливо. Між індійським і нашим народами існували й існують тісні, споконвічні зв'язки на багатьох рівнях. І, як каже Микола Реріх, «якщо пошукати та прислухатись неупереджено, то чимало значущого постає з мороку і пітьми».

Велику наукову, дослідницьку роботу з вивчення прамови індоєвропейських народів - санскриту - провів талановитий дослідник нашого часу Степан Наливайко у своїй праці «Таємниці розкриває санскрит» (К., 2000).

Також слід згадати унікальну монографію Василя Кобилюха «Українські козацькі назви у санскриті» (К., 2003). Матеріали цих досліджень використано автором цієї статті.

Тож привертаємо увагу наших студентів до праць згаданих дослідників святої мови наших предків.

 

Григорій КНЯЗЮК,

старший викладач кафедри

української мови та літератури,

Газета «Університет «Україна», №1-2, 2008

 

автор: Григорій Князюк, старший викладач кафедри української мови та літератури

видання: Газета «Університет «Україна», №1-2, 2008, час видання: 2008


27/02/2010