Бо ми - українці

Бо ми - українці

 

Кожна людина бере свій початок від сім'ї. Саме тут робить перші кроки до самостійного життя, саме тут відбувається її становлення як особистості. В сім'ї утверджуються норми моральної поведінки людини, її погляди і добрі почуття.

Родина — оберіг, творець і продовжувач національної культури. Як каже народна мудрість, без сім'ї немає щастя на землі.

Так, родина — це головний осередок виховання дитини. І таке високе покликання сім'ї треба відроджувати у свідомості українського народу. Це зумовлено передусім тим, що морально-суттєві основи майбутньої поведінки людини, її становлення, ставлення до світу і до себе, її душа найінтенсивніше формуються протягом перших років життя дітей. Домашнє тепло, аура духовності та гарного настрою справляє на дитину великий незгладимий вплив. Як правило, хлопчик чи дівчинка віддзеркалює той стиль стосунків, які засвоюють у сім'ї.

Величезна роль родини й у вихованні україномовного світогляду. Любов до Батьківщини, до рідної мови починається з любові до матері. І саме від родини значною мірою залежить, чи стане дитина справжньою особистістю, повноцінним патріотом своєї держави.

Але таку роль може виконати лише справжня українська сім'я. Адже суть національного виховання залежить і від мови, якою ми розмовляємо.

На початку XX століття видатний педагог, учений Я. Чепіга так писав про це: "Під національним вихованням ми розуміємо не шовіністичне, не приправлене дутим патріотизмом, а виховання всього, що народ або нація пережили, бачили, виробили і придбали найцікавішого у своєму розвитку. Отже, мета виховання збігається з метою життя e природному нормальному розвитку нації".

Але чи можуть всі батьки виховувати національно спрямовану особистість? На жаль, ні. Бо через економічні негаразди багато батьків не в змозі купити своїм дітям не те, що художню книжку, а навіть підручник із української мови. Та чимало випадків, коли цього не роблять і у заможних сім'ях. Якщо україномовні підручники купляють дітям (куди дінешся, школа вимагає), то в художній літературі беззастережно віддають перевагу російській.

Обидва чинники — об'єктивний і суб'єктивний — призводять до примітивізації, ущербності морально-етичних цінностей. Дитину не привчають цінувати своє, вітчизняне — мову, культуру, державу, її славне минуле, народні звичаї і традиції.

Який же вихід із цього, здавалось би, глухого кута? Він є. Свого часу відомий педагог Г. Сокальський зазначав, що, тільки зціливши сім'ю, можна зцілити весь світ. На мою думку, в кожній родині має звучати українська мова. Батьки повинні спілкуватися між собою і з дітьми рідною мовою, навчати їй дітей. Саме це значною мірою формує український світогляд юного покоління.

 

Олена ТАРАНЕНКО,

студентка І курсу

(спеціальність "Українська мова і література")

На знімку: на святі Миколая в Університеті,

Газета «Університет «Україна», №6, 2002

автор: Олена ТАРАНЕНКО, студентка І курсу (спеціальність "Українська мова і література")

видання: Газета «Університет «Україна», №6, 2002, час видання: 2002


27/02/2010