Рятівник Київського зоологічного музею

РЯТІВНИК КИЇВСЬКОГО ЗООЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ

На центральній київській вулиці Хмельницького, між театрами, які носять імена Тараса Шевченка та Лесі Українки, знаходиться Національний науково- природничий музей НАН України, один із найбільших в Україні, заснований 1966 року. А Зоологічний музей, що входить до його складу, згідно архівних документів, засновано ще 1919 року, при створенні Української Академії наук. 1939-го року завідувачем Зоологічного музею став кандидат біологічних наук Сергій Якович Парамонов (4 листопада 1894 – 22 вересня 1967). Народився він у Харкові, 1917-го року закінчив Київський університет з дипломом біолога- ентомолога. У 1940 р. захистив докторську дисертацію, а у 1941 р. здобув вчене звання професора. Старшим науковим співробітником того ж музею працював його брат і колега Олексій. Вони не евакуювалися з Києва у 1941 р. перед фашистською навалою. Врятували будівлю і колекції Зоологічного музею, заміновані відступаючими радянськими військами. Намагалися вберегти музей від пограбування німецькими окупантами. Разом із музейними фондами були відправлені до Німеччини. Знаходячись практично під арештом, були змушені супроводжувати і берегти колекції. Скаржилися до владних структур, коли зникали експонати. Завдяки їх старанням наукові скарби були врятовані і згодом повернені до Києва. Самих же вчених було кинуто до концтабору. У 1945 р. їх звільнила британська армія, надалі їм довелося жити в Парижі і Лондоні. З 1947 р. Сергій Якович став професором австралійського Інституту промислових і наукових досліджень та Університету міста Канберри. Дослідники його архіву наголошують, що низка праць, невідомих широкому загалу, досі мають велике загальнонаукове значення. Сумуючи за Батьківщиною, С. Парамонов звернувся до вивчення її історії. З 1955 по 1966 рік під літературним псевдонімом Сергей Лєсной він видав низку досліджень, присвячених стародавній історії слов'ян, зокрема «Велесовій книзі». Українець за народженням, духом і сферою інтересів, Сергей Лєсной у своїх книгах палко заперечував усталені упередження щодо слов’янських культур. Зокрема, численними аргументами доводив, що видатні історичні постаті, шановані серед фундаторів християнства, – Святий Ієронім, єпископ Ульфіла та інші – мають стати гордістю слов’янства, поряд зі святими Кирилом та Мефодієм. Його пристрасні полемічні твори звеличували історію та духовні скарби нашої землі.

 

В.М. Лисенко викладач Університету «Україна»

автор: Лисенко В.М., викладач Університету «Україна»

час видання: 2018


06/02/2018