Нержавіюче сталеве слово

Нержавіюче сталеве слово

 

10 березня 2016 року

 

Для українців, а також і інших народів світу, завжди була, є та залишається неминущою творча спадщина Тараса Григоровича Шевченка, насамперед його "Кобзар".

Мабуть, годі вже і говорити про його біографію та славу. Мало що можна додати до вже сказаного й написаного. Але, як не дивно, і зараз доводиться нагадувати про збереження "нержавіючого сталевого слова" Тараса Шевченка.

 

"Іржавець"

 

Наробили колись шведи

Великої слави,

Утікали з Мазепою

В Бендери з Полтави.

А за ними й Гордієнко...

Нарадила мати,

Як пшениченьку пожати,

Полтаву достати.

Ой пожали б, якби були

Одностайне стали

Та з фастовським полковником

Гетьмана єднали.

Не строміли б списи в стрісі

У Петра у свата.

Не втікали б із Хортиці

Славні небожата,

Не спиняв їх прилуцький

Полковник поганий...

Не плакала б Матер Божа

В Криму за Украйну.

 

Цей твір Шевченка під назвою "Іржавець" свого часу майже не друкувався, бо його було заборонено цензурою. А чому? Треба знов нагадати, що поет, колишній кріпак та бунтар, дуже гостро міг висловлювати своє ставлення до національної політики російського самодержавства. Тарас Григорович був національним і народним, тому не міг не говорити у своїх творах гірку правду, яку бачив народ. Він намагався донести до людей правдиве ставлення до Петра Першого, який "розпинав Україну", показати царицю Катерину Другу, яка почала закріпачення селянства. У 60-х роках 18-го сторіччя на Правобережній Україні досяг апогею гайдамацький рух, спрямований проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гноблення з боку польської шляхти. В 70-ті роки в Росії спалахнуло селянське повстання на чолі з О. Пугачовим. Воно викликало великий резонанс в Україні, де ще зберігалися вільнолюбні ідеали козацтва, яке саме в той час потрапило у кріпацтво. В Україні доля простих селян та козаків була вирішена. Вони потрапили в кріпацьку залежність від чужих та своїх панів. Катерина ІІ ліквідує Запорізьку Січ і офіційно узаконює в Україні кріпосне право. Колишня козацька верхівка дбала про зміцнення свого соціального статусу в самодержавній ієрархії царизму. Значення представників царської влади в Україні було цілком очевидне. Російське самодержавство докладало зусиль, аби витіснити зі шкіл живу українську мову, а церковнослав'янські і давні українські книги замінити російськими. Ще у часи Г. Сковороди народна мова в українських школах швидко зникала, книжна українська мова занепадала, була чужа народові.

 

Боже мій з тобою!

Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!

Хто тебе не мучив? Якби розказать

Про якого-небудь одного магната

Історію-правду, то перелякать

Саме б пекло можна, а Данта старого

Полупанком нашим можна здивувать.

І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!

Чи вже ж йому любо людей мордувать?

А надто сердешну мою Україну.

Що вона зробила? За що вона гине?

За що її діти в кайданах мовчать?

 

Народ також не міг шанувати і Богдана Хмельницького за деякі його дії.

Шевченко активно розпочав боротьбу з колонізаторами. Його зброя – "нержавіюче сталеве слово" – була битвою за національну пам’ять свого народу. Він намагався розповісти, як підступно розтлівають цю пам’ять – самоусвідомлення його рідного народу, як грабували та грабують історію України, її матеріальні, духовні і культурні набутки.

 

Розказали кобзарі нам

Про войни і чвари,

Про тяжкеє лихоліття...

Про лютії кари,

Що ляхи нам завдавали –

Про все розказали.

Що ж діялось по шведчині!

То й вони злякались!

Оніміли з переляку

Сліпі небораки.

Отак її воєводи

Петрові собаки,

Рвали, гризли... І здалека

Запорожці чули,

Як дзвонили у Глухові,

З гармати ревнули.

Як погнали на болото

Город будувати.

Як плакала за дітками

Старенькая мати.

Як діточки на Орелі

Лінію копали

І як у тій Фінляндії

В снігу пропадали.

Чули, чули запорожці

З далекого Криму,

Що конає Гетьманщина,

Неповинно гине.

 

Село Іржавець було у Прилуцькому повіті Полтавської губернії (тепер Ічнянського району Чернігівської області). Назва твору, а почасти й сюжет його пов'язані не стільки з однойменною назвою села, скільки з легендою про чудотворну ікону, що була в цьому селі й плакала з жалю над долею України. У поемі "Іржавець" Шевченко дає історично правильне тлумачення причин поразки українського війська під Полтавою 1709-го року, з обуренням згадує про її трагічні наслідки – загибель десятків тисяч українських козаків на будівництві Петербурга. Тема зради становить змістову основу твору Шевченка.

Цар Олександр ІІ, якому не давав спокою могутній талант поета – кріпака у минулому, навіть заборонив вмістити портрет Тараса Григоровича серед портретів російських письменників, які увінчували пам'ятник тисячоліття Росії. Це була безсила помста коронованого пігмея.

26-го лютого 1861-го року Шевченко помер. Звістка про його смерть відгукнулася в серцях мільйонів людей пекучим болем, до дна сколихнула народне море.

Коли Тараса Шевченка було поховано у Каневі, селяни всю ніч не розходилися з його могили. На всю Україну було видно заграву вогнища, запаленого на місці похорону великого українського поета та борця. Те вогнище було жахом для панства. Один пан із Канева Парчевський втратив сон та апетит. "Канів – це центр змови проти панів. Ми на вулкані," – волав він у своїх доносах і благав вислати військових із багнетами, щоб запобігти народному вибуху.

"Нержавіюче сталеве слово" Шевченка – це сила справжнього таланту, який ні заховати, ні закопати, ні вбити. Це велика сила, яка вміє заспокоювати, лікувати рани, додавати снаги знесиленим.

 

Андрій Горбенко,

випускник університету, журналіст

Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016

автор: Андрій Горбенко, випускник університету, журналіст

видання: Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016, час видання: 2016


10/03/2016